Іван Михайлович Єктов ( , місто Новочеркаськ, тепер Ростовської області, Російська Федерація — , місто Донецьк) — інженер, директор Донецького металургійного заводу (ДМЗ; 1953—1970). Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966).
Біографія Народився в родині вчителя. У 1930 році закінчив Донський політехнічний інститут у місті Новочеркаську, отримав кваліфікацію «інженер-металург». За відрядженням Наркомважпрому СРСР прибув на Сталінський металургійний завод в місто Сталіно (Донецьк) і був призначений змінним інженером сортопрокатного цеху. У квітні 1931 року переведений до вальцетокарної майстерні і призначений помічником начальника і калібрувальника. У 1932—1934 роках працював у сортопрокатному цеху начальником зміни, заступником начальника цеху і начальником сортопрокатного цеху. У 1934—1938 роках з його ініціативи і за його ескізами в цеху була проведена механізація трудомістких процесів і раціоналізовані калібрування.
У 1938 році призначений заступником головного інженера заводу. У 1940—1941 роках працював в технічному відділу та спеціальному відділі, де керував виробництвом снарядних марок сталей і танкової броні.
З початком німецько-радянської війни в жовтні 1941 року разом із заводом евакуйований у Свердловську область РРФСР, де працював начальником термокалібрувального цеху Сєровського металургійного заводу. Член ВКП(б) з 1940 року.
Після зайняття радянською армією міста Сталіно (Донецька) керував відбудовою прокатних цехів Сталінського металургійного заводу імені Сталіна. З 15 вересня 1943 року наказом по Сталінському металургійному заводу призначений начальником прокатних цехів. З 1944 по 1953 рік працював заступником головного інженера, начальником виробничого відділу та головним інженером Сталінського металургійного заводу.
У 1953—1970 роках — директор Донецького металургійного заводу. Саме в ці роки на заводі було введено в дію найпотужнішу в Європі установку безперервного лиття сталі. З 1970 по 1975 роки працював у Донецькому науково-дослідному інституті чорної металургії.
Потім — на пенсії у місті Донецьку.
Нагороди Герой Соціалістичної Праці (22.03.1966) два ордени Леніна (19.07.1958, 22.03.1966) орден Жовтневої Революції (30.03.1971) орден Трудового Червоного Прапора (6.02.1951) орден «Знак Пошани» (31.03.1945) медаль «За трудову доблесть» (5.05.1949) медалі Почесна грамота Президії Верховної Ради Української РСР (5.10.1963) лауреат Ленінської премії (1960) (за активну участь у впровадженні природного газу в доменний процес) заслужений металург УРСР (16.07.1965)
Джерела та література Лихолобова З.Г. Єктов Іван Михайлович //