Нікола Іванов (; 2 березня 1861, Калофер — 10 вересня 1940, Софія) — болгарський офіцер, генерал піхоти.
Біографія
Походження та освіта
Народився 2 березня 1861 в місті Калофер. Навчався в Національній Апріловській гімназії в Габрово та в Імператорській школі «Галата-Сарай» у Константинополі (1875-1877). Він брав участь як доброволець в Російсько-турецькій війні (1877—1878). Після війни, в 1878 вступив до Військового училища в Софії, в 1879 отримав звання лейтенанта, 9 лютого 1881 — старшого лейтенанта. З 1882 по 1885 навчався в Миколаївській академії Генерального штабу в Петербурзі.
Військова кар'єра
Іванов брав участь в Об'єднанні Болгарії. 9 вересня 1885 отримав звання капітана, а за наказом № 4 того ж дня він був призначений начальником штабу Тарново-Сейменського загону. Брав участь у Сербсько-болгарській війні.
Після війни 1886 був призначений флігель-ад'ютантом князя Олександра I Баттенберга. 1 квітня 1887 отримав чин майора. У 1888 був командиром 10-го піхотного полку, в 1889 — начальником штабу 4-ї бригади, а в 1890 4-го кавалерійського полку. З 2 серпня 1891 — підполковник, а з 12 серпня 1895 — полковник.
Балканські війни (1912—1913)
Під час Балканських воєн (1912—1913), з вересня 1912 по липень 1913 генерал-лейтенант Нікола Іванов командував 2-ю болгарською армією, очолював облогу та захоплення Едірненської фортеці.
Під час Другої Балканської війни (1913) 2-га армія, якою він командував, вела важкі бої проти всієї грецької армії (16 червня — 17 липня) від Кілкіса до Благоєвграда. Наприкінці липня 1913 був звільнений з посади командира 2-ї армії.
Під час Першої світової війни (1915-1918) перебував в запасі. В цей час він проявив себе як громадський діяч і публіцист. Був обраний головою офіцерського товариства в Софії. З 6 травня 1936 — генерал піхоти.
Помер 10 вересня 1940 в Софії.
Військові звання
Лейтенант (10 травня 1879) Старший лейтенант (9 лютого 1881) Капітан (9 вересня 1885) Майор (1 березня 1887) Підполковник (2 серпня 1891) Полковник (12 серпня 1895) Генерал-майор (15 листопада 1900) Генерал-лейтенант (2 серпня 1912) Генерал піхоти (6 травня 1936)
Нагороди
Військовий орден «За хоробрість» II ступеня, 2-го класу Орден «Святий Олександр» I і II класу з діамантами Орден «За військові заслуги» I ступеня Орден «Стара планина» я з мечами, посмертно Орден «Святої Анна» I та II класу з алмазами Італійський орден «Італійська корона» I ступеня Французький орден «Почесний легіон» III ступеня Німецький орден «Прусська корона» I ступеня Австро-Угорський орден Франца Йосифа (командорський хрест із зіркою, 1896)Hof- und Staatshandbuch der Österreichisch-Ungarischen Monarchie. — Wien 1918. — S. 268. Турецький орден «Меджида» I ступеня Турецький орден «Османіе» II ступеня Румунська орден «Румунська корона» I ступеня Сербський орден «Таково» I ступеня Сербський орден «Святий Сава» I ступеня
Бібліографія
Иванов, Никола. Балканската война 1912—1913 г. Том I. София, Печатница на армейския военно-изследователски фонд, 1924. Иванов, Никола. Балканската война 1912—1913 г. Том II. София, Печатница на армейския военно-изследователски фонд, 1925.
Примітки
Джерела
Недев, С., Командването на българската войска през войните за национално обединение, София, 1993, Военноиздателски комплекс «Св. Георги Победоносец», с. 68–69 Списание Съвременна пехота, статия Генерал от пехотата Никола Иванов, София, октомври 1940, Изд. Пехотна инспекция, стр. 44, 45 (източник за част от ордените) Портрет на генерал Никола Иванов като подполковник от ген. щаб, фотографиран вероятно около 1895–6 г. в сайта Изгубената България