Олександр Сергійович Гущин ( 5 серпня 1966, Одеса, УРСР — 17 січня 2000, Одеса, Україна) — радянський та український футболіст, нападник.
Клубна кар'єра Перші кроки у футболі. Динамо (Київ) Вихованець одеського «Чорноморця» та київської спортивної школи-інтернату, перший тренер — Є.І. ГорбуновПрофіль гравця на сайті «Луганський футбол». У 1983 році розпочав дорослу футбольну кар'єру в дублюючому складі київського «Динамо». Того ж року проходив військову службу в київському СКА. 13 серпня 1985 року дебютував у першій команді киян у переможному (4:2) домашньому поєдинку 1/16 фіналу кубку СРСР проти СКА (Ростов-на-Дону). Олександр вийшов на поле на 67-й хвилині, замінивши Олега Блохіна. У союзній «вишці» за динамівців дебютував 21 серпня 1985 року в нічийному (2:2) виїзному поєдинку 23-о туру проти харківського «Металіста». Гущин вийшов на поле на 37-й хвилині, замінивши Вадима Каратаєва. Проте основним гравцем гранда українського радянського футболу так і не став, будучи гравцем «глибокого» резерву. Протягом свого перебування в футболці «Динамо» зіграв у 2-х матчах вищої союзної ліги, 1 поєдинку кубку СРСР та 4-х матчах кубку Федерації футболу СРСР.
«Чорноморець» та «Кристал» У 1987 році повернувся до одеського «Чорноморця». Єдиним голом у вищій лізі радянського чемпіонату відзначився 19 червня 1989 року на 64-й хвилині програного (1:2) виїзного поєдинку 21-о туру проти донецького «Шахтаря». Гущин вийшов на поле на 46-ій хвилині, замінивши Юрія Никифорова. У футболці одеського клубу в чемпіонаті СРСР зіграв 35 матчів та відзначився 1 голом (натомість 15-ма голами відзначився в першості дублерів), 3 поєдинки провів у кубку СРСР та 8 матчів (1 гол) у Кубку федерації футболу СРСР.
У 1990 році перейшов до херсонського «Кристала», в складі якого зіграв 21 матч та відзначився 10-ма голами.
Угорщина та Фінляндія У 1990 році виїхав до Угорщини, де по сезону відіграв у клубах БВСК (1990/91) та «Чепель» (1991/92).
У 1992 та 1993 роках виступав за фінський клуб ОПС.
Повернення до Одеси У 1993 року повернувся до Одеси, де підписав контракт не рідним з «Чорноморцем», а з іншою місцевою командою — СК «Одеса». Дебютував у кубку України 1 серпня 1993 року в переможному (3:2) виїзному поєдинку 1/64 фіналу миколаївського Евіса-2. Олександр вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч. У першій лізі чемпіонату України дебютував 15 серпня 1993 року в програному (1:4) виїзному поєдинку 1-о туру проти сєвєродонецького «Хіміка». Гущин вийшов на поле на 60-й хвилині, замінивши Олега Олійника. Дебютним голом у першій лізі дебютував 9 листопада 1993 року на 75-й хвилині нічийного (1:1) виїзного поєдинку 17-о туру проти ужгородського «Закарпаття». Протягом свого перебування в СК у першій лізі зіграв 42 матчі та відзначився 7-а голами, ще 4 матчі (1 гол) провів у кубку України. У 1995 році також провів 1 поєдинок у складі «Дністровця» (Білгород-Дністровський).
«Зоря» та «Кремінь» У 1995 році приєднався до луганської «Зорі-МАЛСу». Дебютував у склад луганчан 4 травня 1995 року в програному (0:5) виїзному поєдинку 26-о туру Вищої ліги проти запорізького «Металурга». Олександр вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч. У Луганську також не відзначився вистокою результативністю. Єдиним голом за команду відзначився 5 червня 1995 року на 64-й хвилині програного (1:3) виїзного поєдинку 31-го туру вищої ліги проти вінницької «Ниви». Гущин вийшов на поле в стартовому складі та відіграв увесь матч. У складі «Зорі» в чемпіонаті України зіграв 12 матчів та відзначився 1 голом.
У вересні 1995 року перейшов до кременчуцького «Кременя». У футболці кременчужан дебютував 10 вересня 1995 року в програному (0:2) виїзному поєдинку Вищої ліги проти луцької «Волині». Гущин вийшов на поле в стартовому складі, а на 64-й хвилині його замінив Сергій Лукаш. У Кременчуці також не відзначився як бомбардир, у 9-и зіграних матчах чемпіонату не відзначився жодним голом.
Носта У 1996 році перейшов у друголігову «Носту», де після тривалої «гольової посухи» знову почав відзначатися у воротах суперників. У російському клубі відіграв 3 сезони, за цей час у чемпіонаті Росії зіграв 68 матчів та відзначився 26-а голами, ще 10 матчів (4 голи) провів у кубку Росії. «Носта» стала останньою професіональною командою у кар'єрі Гущина.
Повернення в Україну та смерть У 1998 році, через невиконання умов контракту російським клубом, повернувся до Одеси та став гравцем аматорського клубу «Рибак-Дорожник»Гущин Змінив „НОСТУ” на „РИБАК”, „ЧОРНОМОРЕЦЬ” знайшов підтримку”, 28/10/98 Украснський футбол .. Кінцівку сезону 1998/99 та початок сезону 1999/00 років провів у складі іншого одеського аматорського клубу, «Сигнал».
Помер 17 січня 2000 року в Одесі.
Кар'єра в збірній З юних років залучався до різноманітних національних збірних різних вікових категорій. Виступав в тому числі й за юніорську, юнацьку та молодіжну збірні СРСР.
Досягнення Клубні Вища ліга чемпіонату СРСР (дублери) Чемпіон (1): 1985
Збірна «Кубок надія» Володар (1): 1983
Юнацький чемпіонат Європи (U-16) Срібний призер (1): 1984
Всесоюзна спартакіада школярів Чемпіон (1): 1984
Спартакіада народів СРСР Володар (1): 1986
Брав участь у Юніорському чемпіонаті світу (1985)
Індивідуальні Найкращий гравець турніру Гранаткіна (1985)
Відзнаки Майстер спорту СРСР (1986)
Примітки
Посилання Статистика виступів на офіційному сайті ФФУ Профіль футболіста на офіційному сайті УПЛ
Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)» Профіль гравця на сайті «Одеський футбол» Профіль гравця на сайті footbook.ru