Залі́сці — село в Україні, у Вишнівецькій селищній громаді Кременецького району Тернопільської області. До 2020 року входило до складу Збаразького району Тернопільської області та було центром Залісецької сільської ради. За даними на 2020 рік, населення села становило 1203 жителі.
До Залісців приєднано хутори Калантир (Калянтир), Осівець та Поповеччина. За 10 кілометрів від села розташована Почаївська лавра. Село відоме тим, що в ньому народилося понад 200 священників. У Залісцях також було розвинено гончарство.
Географія
Село Залісці розташоване на березі річки Іква, притоці Стиру (басейн Дніпра).
За даними на 2004 рік Залісці були розташовані за 45 км від районного центру Збараж і 27 км від найближчої залізничної станції Кременець. За даними на 2014 рік — за 37 км від Збаража і 19 км від Кременця. За 10 кілометрів від села розташована Почаївська Успенська лавра (через ліс — 8 км).
Станом на 1893 рік відстані від села Залісці становили: до Житомира — 243 версти, до найближчої залізничної станції Рудня-Почаївська — 38 верст, до найближчої поштової станції Кременець — 18 верст, до найближчих парафій: села Тараж — 3 версти, села Попівці — 3 версти й села Дзвиняча — 3 версти.
Назва
Назва Залісці походить від місця розташування — за лісом. У 19 столітті село було відоме як Залісці Вишневецькі — для відрізнення від села Залісці Шумські, також у Кременецькому повіті (нині Кременецькому районі).
Адміністративна належність
У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2020 році село Залісці увійшло до Вишнівецької селищної громади в складі Кременецького району Тернопільської області. У 2021 році в межах Вишнівецької селищної громади було створено Залісецький старостинський округ із центром у селі Залісці.
Історичні дані
Після 2-го та 3-го поділів Речі Посполитої 1793 і 1795 років Волинь було включено до складу Російської імперії. Станом на 1885 рік село Залісці входило до Горинської волості Кременецького повіту Волинської губернії, згодом — до Вишневецької волості того ж повіту. У листопаді 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, Волинь увійшла до складу Української Народної Республіки. З 1921 року Західна Волинь відійшла до складу Польщі й Вишневецька волость існувала як ґміна Вишневець Кременецького повіту Волинського воєводства Польської Республіки. 1939 року Кременецький повіт включено до Тернопільської області СРСР. У 1940 році повіт було ліквідовано й Залісці увійшли до складу Кременецького району Тернопільської області, згодом — Збаразького району тієї ж області. 12 червня 2020 року, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село увійшло до складу Вишнівецької селищної громади. 17 липня 2020 року, у результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Збаразького району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.
Історія
Пам'ятки археології
Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту.
Заснування
За переказами, першими поселенцями Залісців були мешканці давнього поселення Гринівці, розташованого приблизно за два кілометри, які під час татарсько-турецьких нападів переселилися в лісисту місцевість, що й отримала назву Залісці. Згідно з легендою, під час одного з набігів гринівчани зачинилися в церкві, яку нападники намагалися підпалити, але та зникла під землею. Як стверджується, на цьому місці били джерела, засипані в радянський період.
У складі Речі Посполитої
Залісці вперше згадуються в поборовому реєстрі 1583 року як власність каштеляна київського, князя Михайла Вишневецького, де було 24 дими та 17 городників. Станом на 1631 рік — власність Яреми Вишневецького із 174 димами. У 1703 році — власність віленського каштеляна, князя Януша-Антона Корибута, про що відомо з універсалу князя до жителів належних йому маєтностей про те, щоб вони видали по 100 злотих із кожного села на утримання литовського війська, що прибуло під його командування у зв'язку із заворушеннями в краї. Близько 1706 року в Залісцях було зведено дерев'яну церкву на кам'яному фундаменті.
У складі Російської імперії
На згадку про скасування кріпосного права 1861 року в селі було збудовано каплицю, освячену на честь святого благовірного Олександра Невського. З 1898 до 1901 року тривало будівництво нового храму на честь Покрови Пресвятої Богородиці. Старий храм продали в село Мишківці Збаразького повіту. Новий храм 1901 року був освячений архієпископом Модестом (Стрільбицьким).
Наприкінці 19 століття в селі було 367 будинків, 2348 жителів. У 1911 році проживало 2445 осіб, діяли однокласна школа, фельдшерський пункт, 2 крамниці, кредитне товариство; на той час — найбільше село Кременеччини. Протягом 19—20 століть у Залісцях було розвинуте гончарство.
У складі Польської Республіки
Станом на 1931 рік у Залісцях працювали трикласна школа, шість торгівельних закладів. До 1939 року діяли філія товариства «Просвіта», а також кооперативу, хор.
Друга світова війна
З вересня 1939 року Залісці перебували під радянською владою, з 22 липня 1941 року — під німецькою окупацією. У німецькій окупації брав участь 48-й армійський корпус 1-ї танкової групи. 19 березня 1944 року Залісці були зайняті радянськими військами (силами 13-ї армії 1-го Українського фронту). У лави РСЧА було мобілізовано 326 жителів села, 169 з них загинули. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики — 41 особа; у тому числі вишкільний командир п'яти сотень УПА Л. Вознюк.
У складі СРСР
За даними на 1973 рік на території Залісців були розміщені тракторна і дві рільничі бригади колгоспу імені Котовського, які вирощували зернові й технічні культури та розводили м'ясо-молочну худобу. У селі були середня школа, у якій навчалося 384 учні і працювало 24 вчителі, клуб, бібліотека; фельдшерсько-акушерський пункт, пологовий будинок, дитячі ясла, продовольчий і промтоварний магазини, кравецька й шевська майстерні.
У складі незалежної України
У вересні 2004 року після капітального ремонту каплиці її освятив архієпископ Тернопільський та Кременецький від УПЦ (МП) Сергій (Генсіцький). 2006 року розпочалося будівництво нового Свято-Покровського храму. 2008 року храм освятили архієпископи від УПЦ (МП) Сергій (Генсіцький) та Володимир (Мороз) за співслужіння протопресвітера РПЦ Матфея Стаднюка.
Церква
Храм
Близько 1706 року в Залісцях було зведено дерев'яну церкву на кам'яному фундаменті. За описом 1893 року, це була церква на честь Покрови Пресвятої Богородиці, збудована коштом парафіян, але коли — невідомо, дерев'яна, на кам'яному фундаменті, покрита бляхою і пофарбована білою олійною фарбою; дуже ветха й неміцна.
З початком будівництва нового храму в 1898 році старий дерев'яний храм продали в село Мишківці Збаразького повіту. Настоятелем у цей час був ієрей Семеон Львович, церковним старостою — Юрій Кебало. Будівництво нового храму було завершено 1901 року. 22 жовтня 1901 року архієпископ Модест (Стрільбицький) освятив храм.
2006 року розпочалося будівництво нового Свято-Покровського храму. 2008 року храм освятили архієпископи від УПЦ (МП) Сергій (Генсіцький) та Володимир (Мороз) за співслужіння протопресвітера РПЦ Матфея Стаднюка.
Каплиця
На згадку про скасування кріпосного права 1861 року поруч із церквою було збудовано каплицю, освячену на честь святого благовірного Олександра Невського. За описом 1893 року, дзвіниця була покрита бляхою та пофарбована білою олійною фарбою. У вересні 2004 року після капітального ремонту каплиці її освятив архієпископ Тернопільський та Кременецький від УПЦ (МП) Сергій (Генсіцький).
Парафія
Станом на 1893 рік, при церкві зберігалися копії метричних книг та сповідних відомостей від 1809 року. До парафії належав присілок Кунинець, що розташовувався за 3 версти. Каплиця в Залісцях приносила на рік дохід близько 7 рублів на користь церкви. Дворів було 268 ¾, парафіян — 2181 людина.
Згідно з планом від 28 травня 1843 року, церкві належало 60 десятин 2329 сажнів землі, зокрема садибної — 3 десятини; ріллі в зміні від села Тараж — 14 дес. 210 саж.; у зміні під Гниловою — 12 дес. 78 саж.; під «Глибокою долиною» — 14 дес. 2192 саж.; сінокіс на «Просковщині» (Проковщині) — 8 дес. 1245 саж.; хутори — 8 дес. 1004 саж.
Населення
Чисельність
За даними на 1885 рік у Залісцях було 1580 жителів та 173 двори. За переписом 1897 року в Залісцях було 2297 жителів. Наприкінці 19 століття в Залісцях було 2348 жителів та 367 будинків. За даними на 1911 рік у Залісцях було 2445 жителів. За даними на 1973 рік у Залісцях було 2516 жителів та 814 дворів. За переписом 1989 року постійне населення Залісців становило 1877 жителів. Наявне населення становило 1835 жителів. За переписом 2001 року постійне населення Залісців становило 1617 жителів. Наявне населення становило 1598 жителів. За даними на 2003 рік у Залісцях було 1680 жителів. За даними на 2007 рік у Залісцях було 1548 жителів та 500 дворів. За даними на 2011 рік у Залісцях було 1488 жителів. За даними на 2014 рік у Залісцях було 1438 жителів та 536 дворів.
+ Населення села Залісці Рік 1885 1897 19 ст. 1911 1973 1989 2001 2003 2007 2011 2014 Жителів 1580 2297 2348 2445 2516 1877 1617 1680 1548 1488 1438 Дворів 173 — 367 — 814 — — — 500 — 536
За статтю
За переписом 1897 року в Залісцях серед 2297 жителів було 1153 чоловіки (50,2 %) та 1144 жінки (49,8 %). За переписом 1989 року в Залісцях серед 1877 жителів постійного населення було 816 чоловіків (43,47 %) та 1061 жінка (56,53 %). Серед 1835 жителів наявного населення було 776 чоловіків (42,29 %) та 1059 жінок (57,71 %).
За мовою
За переписом 2001 року в Залісцях серед 1617 жителів постійного населення 1582 людини (97,84 %) вказали рідною мовою українську, 32 людини (1,98 %) — російську, 1 людина (0,06 %) — польську.
+ Мовний склад населення села Залісці (2001) Мова Кількість Відсоток українська158297,84 % російська321,98 % польська10,06 % інші/не вказали20,12 % Усього1617100 %
За релігією
За даними на 1893 рік у парафії Залісців налічувалося 2181 православних обох статей (268 ¾ дворів). За переписом 1897 року в Залісцях серед 2297 жителів було 2247 православних (97,82 %).
Хутори
Хутори, приєднані до села Залісці:
Калантир (Калянтир) — розташований за 2 км від села. Відомий від кінця 19 століття. Станом на 2014 рік на хуторі жило 5 людей. Осівець — розташований за 1 км від села. Відомий від першої половини 20 століття. Станом на 2014 рік на хуторі жило 11 людей. Поповеччина — розташований за 1,5 км від села. Відомий від 1920-х років. Станом на 2014 рік на хуторі жило 7 людей.
Соціальна сфера
Станом на 2014 рік діяли загальноосвітня школа 1–3 ступенів, будинок культури (при ньому — народний аматорський фольклорний етнографічний колектив), бібліотека, амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, млин, відділення зв'язку, три торгових заклади; земельні паї орендувало ПП «Грейн-ленд». Загальноосвітня школа у 2017 році отримала назву імені Андрія Чабана; з 2023 року — Залісецький ліцей імені Андрія Чабана.
Пам'ятки
Є дві церкви святої Покрови Пресвятої Богородиці: стара дерев'яна (збудована у 1898—1901 роках) і нова мурована (збудована у 2006—2009 роках), а також дерев'яна каплиця на честь князя Олександра Невського (збудована 1861 року).
Поблизу села розташовані яри «Жаб'як» та «Залісецький» — геологічні пам'ятки місцевого значення.
Пам'ятники
Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968; скульптор В. Афонічев).
Відомі люди
Народились
Із села вийшло понад 200 священників (найбільше в Тернопільській області). Матвій (Матфей) Стаднюк (1925—2020) — секретар предстоятелів Російської православної церкви патріархів Пимена та Алексія II, протопресвітер, настоятель Богоявленського собору в Єлохові (Москва). Семен Романюк (1933—2001) — майстер-гончар. Михайло Бойко (1944) — військовик, полковник.