Феодотіон (Феодотіан ЕфеськийВ Іринея Ліонського; ; бл. 200) — перекладач і богослов, ймовірно, єврейського походження.

Біографія і творчість Біографічних відомостей про Феодотіона не збереглося. В єдиному сучасному Феодотіону документальному свідоцтві Іриней називає Феодотіона і Акілу Понтійського «юдейськими прозелітами»«Проти єресей» III, 21.1. Критичний пафос Іринея викликав суперечливий переклад Феодотіоном еврейського almah у знаменитому вірші з Ісаї «ось Діва в утробі зачне» () — не словом (діва, незаймана), як у Септуагінті, а (молода/юна жінка), що знижує або навіть знищує «месіанський» сенс пророцтва.. Головна історична заслуга Феодотіона — переклад єврейського Писання на грецьку мову, виконаний, як вважається, в Ефесі близько 150 року н. е. з метою нової редакції Септуагінти; при цьому, можливо, Феодотіон працював з єврейськими оригіналами, які не збереглися до наших днів або були знищені в ході ревізії священних текстів, розпочатої (згідно з переказами) Акібою бл. 135 року.

Рецепція Редакція Феодотіона швидко поширилася в християнському світі: вже в II ст. цитати з неї виявляються у Юстина Філософа («Діалог з Трифаном юдеєм») і в книзі «Пастир Герми». Текст Феодотіона склав один зі стовпців в «Гексаплі» (бл. 240) Орігена, який спирався на Феодотіона, заповнюючи лакуни в Книзі Йова і в Книзі Єремії.

Найбільше значення в рецепції отримала Феодотіонова редакція Книги Даниїла, фактично замінила (частково завдяки діяльності Ієроніма) версію цієї книги в Септуагінті (і, відповідно, в її латинському і слов'янських перекладах). Редакторські зміни, внесені Феодотіоном в Септуагінту, були ретельно марковані Орігеном в його Гексаплі.

У роботі з оригінальними єврейськими назвами рослин, тварин, священичих шат і інших особливостей єврейського ритуалу Феодотіон надав перевагу не перекладу (нічого не говорячи грекомовному читачеві), а транслітераціїНаприклад, для подира (пізньогрецьке ποδήρης, довгого одягу юдейських первосвящеників і царів) Феодотіон давав транслітерацію βαδδιν; для терафима (різновид ідола у давніх ізраїльтян) використовував транслітерацію θεραφιν і т. д.. Цей метод здобув Феодотіону в Новий час (Бернар де Монфокон) репутацію «неосвіченого» перекладачаMontfaucon B. Preliminaria in Hexapla // Hexaplorum Origenis quae supersunt: multis partibus auctiora. Paris, 1713.. Відповідно до іншої точки зору (), транслітерація, навпаки, видає педантичність Феодотіона-перекладача, який свідомо не бажав свавілля при передачі єврейського оригіналу на грецьку мову, — в тих випадках, коли аналога єврейському предмету в грецькій лексиці просто не існувало.

Примітки

Література Rev. J. Gwynn. Theodotion // A dictionary of Christian biography and literature. London, 1911, p.977-978.

Посилання

Феодотіонова редакція Старого Заповіту (грецький оригінал і англійський переклад, фрагмент)