Спис або копіє (, , , , ) — у середньовічній Європі основний військовий підрозділ. Складався з лицаря та його збройного почту (від 3 до 5 осіб: зброєносця, збройного слуги, кінного лучника або арбалетника). Списи об'єднувалися в організаційно-тактичні одиниці — стяги, або хоругви. В українських джерелах зустрічається з середини ХІІ ст. як «копіє». У XVI ст. називається «списом».
Назва Назва походить від кавалерійської піки — традиційної зброї лицарів, гусарів та козаків.
Історія
Польща Король Польщі був зобов'язаний заплатити за участь у війні за межами країни по 5 гривень на хоругву.
Україна «Спис» (початково , ) вперше згадується у літописі під 1153 роком. Під 1500 роком фігурує назва «списсы»Кирпичников A. H. K оценкам воєнного дела срєдневековой Руси // Древние славяне и Киевская Русь. — Киев, 1989. — С. 145.. Полк, що складався з 900 «списів», налічував трохи більше 7000 бійцівСоловьев С. М. Сочинения. — Москва, 1988. — Кн. 2, т. 3. — С. 23..
У XIII—XVI століття війська руських удільних князів складалися з дружини та «списів» — дружин васалів. Ця організація не змінилась і після входження окремих князівств до складу Литви. Наприкінці XIV — на початку XV століть частина князів могла вивести «в поле» не більше «списа».
Франція Реформи Карла VII у 1445 р. вперше встановили постійну чисельність «спису» — 8 воїнів (6 латників і 2 лучники). «Списи» васалів об'єднувалися у «стяги», ймовірно, за територіальним принципом.
Примітки
Джерела Історія української культури: в 5 т. Київ, Наукова думка, 2001. — Т. 2. (1.4. Військо і військова організація )
Посилання