Мадрига́л (, від — пісня рідною мовою) — світський літературний та музично-поетичний пісенний жанр епохи Відродження, невеличкий (від 2 до 12 рядків) вірш на любовну тему.
У літературі Як літературний жанр, мадригал мав вигляд короткого ліричного (рідше — сатиричного) вірша на тему кохання, пізніше — дотепний віршований комплімент (іноді іронічний), адресований жінці. Нікола Буало у своєму трактаті писав: «Мадригал повинен дихати — ніжністю, солодкістю й любов'ю». Генетично мадригал сходить до еротичних народних пісень провансальських пастухів.
У музиці Як музичний жанр XIV століття мадригал — 2–3-голоса пісня з кількох куплетів та приспіву. У XVI ст. набуває рис 4–5-голосої вокальної поеми ліричного змісту. Згодом стиль мадригалу стає драматичнішим, спостерігається також відхід від вокальної поліфонії шляхом виділення верхнього голосу та появи інструментального супроводу.
Автори мадригалів Франческо Ландіні, Вінченцо Галілеї, Чіпріано де Роре, Бальдассаре Донато, Клаудіо Монтеверді, Орландо ді Лассо, Джованні П'єрлуїджі да Палестріна, Джованні Доменіко да Нола, Джезуальдо да Веноза, Антоніо Лотті, Томас Морлі, Генріх Шютц, Джованні Бокаччо, Франческо Петрарка.
В XX ст. — Богуслав Мартіну, Ігор Стравінський, Пауль Гіндеміт та інші. Див. також Мадригальна комедія
Джерела
Посилання