Піктська мова — мертва мова, якою до XII століття говорили племена піктів, котрі населяли східну та північну частини теперішньої Шотландії. Мову не вдається точно класифікувати, оскільки майже не існує писемних пам'яток, за якими її можна було б віднести до певної мовної групи. Теоретично як джерело для вивчення піктської мови розглядають географічні назви (напр. Абердин), особові імена та короткі написи, виконані огамом та латиницею (приблизно 30), які були знайдені на території, що контролювалась Королівством піктів. Уцілілі написи погано збереглися, а тому ледве піддаються читанню. Більшість дослідників, спираючись на ці джерела, відносять піктську до бритських мов кельтської мовної групи. Піктська мова була витіснена гельськими мовами на території Шотландії та германськими мовами на островах. Процес зникнення мови почався під час правління шотландського короля Костянтина ІІ (900—943) та продовжився під час правління його наступників. На думку більшості дослідників, піктська ідентичність серед населення повністю зникла на початку XI століття.
Класифікація Існує кілька більш або менш переконливих теорій щодо походження та класифікації піктської мови.
Піктська є гілкою бритських мов. Найбільш поширена на сьогодні теорія. Належить до гойдельських мов. Теорія панувала в XIX столітті. Мова була германською і є предком сучасної шотландської германської мови. Теорія переважала у XVIII столітті. Доіндоєвропейська теорія. Була популярною в середині та кінці XX століття.
На сьогодні більшість учених схиляється до думки, що піктська мова належить до бритських. Значний вплив на піктську мала староірландська мова, яка належить до гойдельськихForsyth 2006, p. 1447; Forsyth 1997; Fraser 2009, pp. 52–53; Woolf 2007, pp. 322—340. Вважають, що піктська вплинула на розвиток шотландської гельської мовиForsyth 2006, p. 1447; Woolf 2007, pp. 322—340. Юлій Цезар вважав піктів народом, близьким до іберів. З огляду на це піктів можна розглядати як народ, близький до басків, тобто доіндоєвропейського населення Європи«Scotland's Ogham inscriptions» University of California, Riverside. Retrieved 12 July 2009. This paper quotes a 1969 radio talk by Douglas Gifford of the Department of Spanish of St. Andrew's University, who said that Guiter had «twisted the evidence», but also suggested that the Basque connection was worth a further look..
Місце серед кельтських мов
Аналіз географічних назв та власних імен показав, що кельтська мова, яка була поширена на території Королівства піктів, була близькою до бритських зі значним гойдельським впливом. У 1582 році шотландський історик та гуманіст Джордж Б'юкенен уперше висунув теорію про те, що піктська мова була бритською, яка тісно контактувала зі староірландською. Подібну думку висловив Джордж Чалмерс у XIX столітті, який ототожнював піктську з спільнобритською. Свою теорію він мотивував тим, що орфографія бритських мов збігається з орфографією географічних назв та особистих імен Королівства піктів.
Кельтолог Вітлі Стоукс у своєму філологічному дослідженні ірландських хронік твердив, що піктська мова була близькою до валлійськоїStokes 1890, p. 392. Цю думку так само висловив філолог Александр Макбейн, який проаналізував назви племен і місцевостей у праці 2 століття «Географія», автором якої був ПтолемейMacBain 1892.
Ретельне дослідження шотландських назв місцевостей типолога Вільяма Вотсона беззаперечно доводило, що p-кельтська мова панувала на історичних теренах піктів. Він, зокрема, твердив, що піктська була північним предком спільнобритської мови, водночас твердив, що саме остання пізніше була витіснена староірландськоюWatson 1926.
Вільям Форбс Скін твердив, що піктська мова була гойдельською, предком шотландської гельськоїSkene 1837, pp. 67–87; Fraser 1923. Він також твердив, що місіонер Колумба потребував перекладача не через різницю між піктською та староірландською, а через те, що він проголошував промови латиноюSkene 1837, pp. 71–72. Думка набула популярності в XIX столітті, проте на сьогодні її ставлять під сумнівJackson 1955, p. 131; Forsyth 1997, p. 6.
Приблизно з V століття пікти жили під політичним, суспільним та мовним гнітом з боку Дал Ріада. Під кінець існування королівства пікти вже говорили шотландською гельськоюForsyth 2006, p. 1447. Кетрін Форсайт вважає, що двомовність піктів на периферії Королівства піктів тривала кілька поколіньForsyth 1995a. Шотландська гельська, на відміну від ірландської (включаючи староірландську), має великий пласт бритських запозичень. Що цікаво, має систему дієслів, побудовану на тих же основах, що і валлійськаGreene 1966, p. 135.
Неіндоєвропейська теорія 1892 року валлійський кельтолог Джон Ріс висунув теорію, що піктська мова була неіндоєвропейською. Його теорія спиралась на незрозумілість огамічних написів, знайдених на колишніх теренах Королівства піктівRhys 1892; Rhys 1898. Подібну тезу озвучив Гайнріх Ціммер, який твердив, що екзотичні звичаї піктів (татуювання та матрилінійність) вказують на те, що мова була неіндоєвропейськоюZimmer 1898; see Woolf 1998 for a more current view of Pictish matriliny. Теорія досить позитивно сприймалась до XX століттяFor example: MacNeil 1938—1939; MacAlister 1940.
Оновлена версія цієї ж теорії була презентована Кеннетом Джексоном, який у 1955 році зробив доповідь про цю мову. Джексон висунув версію, що існувало дві піктські мови: мова p-кельтська, яка могла мати некельтський субстрат; друга мова могла використовуватись для ритуальних цілей і використовуватись на письміJackson 1955.
Гіпотеза Джексона спиралась на теорію, що бритська еліта, знана як «будівельники Броху» прийшла з півдня Британії на територію піктів та стала панувати там.See, for example, Piggot 1955. Джексон тим самим намагався пояснити незрозумілість огамічних написів, вважаючи, що мова піктів була p-кельтською, а написи на каменях зроблені писемною мовою елітиFor a general view, see Jackson 1955.
Пізніше завдяки дослідженням, результатами яких стало краще розуміння огамічного письма, було доведено, що мова на каменях є кельтськоюSee Armit 1990 for an up-to-date view of the development of proto-Pictish culture and Brochs as an indigenous development; Forsyth 1998 gives a general review of the advances in understanding of Ogham.. Крім того, у 2012 році Ерік Гамп також висунув теорію, що піктська мова була неіндоєвропейськоюHamp 2013.
Спростовані теорії
Побутувала думка, що пікти прибули в Шотландію зі Скіфії, регіону, яким називали степову територію від України до Середньої АзіїSee for example Bede HE I:1; Forsyth 2006 suggests this tradition originated from a misreading of Servius' fifth century AD commentary on Virgil's Aeneid: Aeneid 4:146 reads: Cretesque Dryopesque fremunt pictique Agathyrsi. Servius' commentary states: Pictique Agathyrsi populi sunt Scythiae, colentes Apollinem hyperboreum, cuius logia, id est responsa, feruntur. 'Picti' autem, non stigmata habentes, sicut gens in Britannia, sed pulchri, hoc est cyanea coma placentes. Which actually states that the Scythian Agathyrsi did not «bear marks» like the British, but had blue hair.. Б'юкенен шукав кандидатів на предків піктів серед кельтських племен Центральної та Східної Європи, сконцентрувавшись на згадуваних Тацітом котінах. Роберт Сіббальт у 1710 році, продовживши теорію Б'юкенена, ототожнив котінів з готамиSibbald 1710. В 1789 році Джон Пінкертон заявив, що піктська мова є попередником скотсуPinkerton 1789. Його аргументи мали хаотичний і часто дивний характер, зводячись до думки, що пікти були германцями, а кельти були нижчою расою людей. На сьогодні ця теорія є повністю спростованоюFor a discussion of Sibbald's misunderstanding and of Pinkerton's thesis, see Ferguson 1991.
Топоніми Важливим джерелом для дослідження піктської мови є топоніми частини Шотландії, колись населеною піктами. Найбільш характерними топонімами цієї місцевості є назви з префіксами Aber- «лагуна, затока», Lhan- «цвинтар, погост», Pit- «господарство, ферма», Fin- «пагорб» (?). Наприклад: Aberdeen або Aberdon (Абердін «лагуна річки Дон»), (Ланбрайд «погост святого Брайда»), Pitmedden (Пітмедден), Pittodrie (Піттодрі), Findochty (Фінехті). Префікс Pit- є унікальним для цієї місцевості, на відміну від Aber-, аналоги якого можна знайти і в інших бритських мовах, наприклад: Aberystwyth (Абериствіт), Abertawe (Суонсі) — в Уельсі, Aberfala (Фалмут) — в графстві Корнуолл, Aber Wrac'h (Абер Урах) — в Бретані. Деякі піктські елементи в топонімах, як, наприклад, префікс Pit-, сформувалися вже після падіння Королівства піктів і могли з'явитися завдяки легендам та переказам. Watson, Celtic Place Names Barrow, «Pre-Feudal Scotland.». Іншими характерними елементами топонімії колишніх земель піктів є pert «ярмарок» (Перт), carden — «бур'ян, кущ» (, ), pevr — «діамант» (, Пефері)Glanville Price, «Pictish», p.128..
Завдяки топонімам також можна прослідкувати просування гойдельських мов на територію піктів. Таким топонімом є, приміром, (староірл. Ath-fhotla «Нова Ірландія»), область у центральній Шотландії. Назва відома з 8 століття. На території колишнього піктського королівства Фортріу також зафіксовані топоніми, які мали гойдельське походженняWatson, Celtic Place Names.
Топонім Peanfahel (суч. Kinneil House) містить бритські та гойдельські елементи (бритське penn «кінець», гойдельське fal «стіна, мур»).
Огамічні написи, які вважають піктськими Існує 32, до кінця не розшифрованих, написи, які вважаються піктськими. Місце знахідки Текст латиницею Окремі зрозумілі слова Abernethy qmi Aboyne nehhtvrobbaccennevv maqqotalluorrh Нехтан … син Талорка Altyre ammaqqtallv lv bahhrrassudds ..син Талорка … Auquhollie vuunon itedovob b Birsay 1 (m)onnorranrr Birsay 2 bqi a b Brandsbutt irataddoarens Bressay crroscc: nahhtvvddadds: dattr: ann bennises: meqqddrroann хрест ………… донька …… син Дростана Brodie A von…ecco.. Brodie B rginngchqodtosombs Brodie C eddarrnonn… tti… gng.. Pidarnoin … Buckquoy 1) старий варіант прочитання: (e)tmiqavsallc 2) новий: ENDDACTANIM Згідно з Forsyth читається як Benddact Anim L. — благословіння на душу когось гельською. Burrian idbmirrhannurractkevvcerroccs ……………………(c(e)rroccs — хрест ?) 1 iru Cunningsburgh 2 ..ehteconmors …dov …ddrs Cunningsburgh 3 etteca…..v: dattua …rtt.. Dunadd hcsd.t..v.nh.t l….vqrrhmdnhq Golspie allhhallorreddmaqqnuuvvhrre.rr … син такого-то … Gurness Broch: ineittemen mats Inchyra A ttlietrenoiddors..uhtuoaged… Inchyra B inehhetestieq…inne Keiss Bay nehtetri Latheron duv nodnnatmaqqnahhto… … син Нехтана Logie Elphonstone caltchu ettecuhetts: ahehhttannn: hccvvevv: nehhtons«LTING/1» Forsyth, K. (1996) «The Ogham Inscriptions of Scotland: An Edited Corpus». Unpublished PhD. Harvard University. Retrieved 12 July 2009. … Нехтан Vincent (1896) твердив, що «камінь зведений ірландськими монахами не раніше 580 року н. е.» і наводить більш ранню транскрипцію: eattuicheatts maheadttannn hccffstff ncdtons. Newton iddarqnnnvorrenn iku(a) iosie North Uist m..quntenac..t (…)besmeqqnanammovvez … син … Scoonie eddarrnonn Pidarnoin Weeting 1 ulucuvute Weeting 2 gedevem…dos Whiteness …vndar
Написи латиницею Існує всього 7 написів латиницею .
Silver з острова Святого Нініана Resad jili Spusscioчтение профессора Кеннета Джексона або: resad fili spusscioThe archaeology of late Celtic Britain and Ireland, c. 400—1200 AD. p. 52
The Saint Vigeans Stone, біля м. Арброт, Форфаршир. drosten ipe uoret ett forcus
The Fordoun Stone, Кінкардіншир pidarnoin
Примітки
Джерела Piotr Stalmaszczyk, Stanowisko języka kumbryjskiego i piktyjskiego w podgrupie brytańskiej języków celtyckich, Biuletyn Polskiego Towarzystwa Językoznawczego 53, 1997, s. 81-93. Armit, Ian (1990), Beyond the Brochs: Changing Perspectives on the Atlantic Scottish Iron Age, Edinburgh: Edinburgh University Press Bede, Ecclesiastical History of England Book 1, retrieved 18 December 2012