Падука Анатолій Іванович ( 22 серпня 1951, Ромни) — радянський і український актор театру і кіно. Керівник, головний режисер і педагог Одеського театрального ліцею.
Біографія Народився 22 серпня 1951 року в місті Ромни, Сумської області. Мати — Ганна Дмитрівна Голот.
В 1973 році був запрошений у місто Одесу до Театру юного глядача.
У 1973 році одружився.
У 1974 році народилася донька Юлія.
З 1976 р. Член Національної Спілки театральних діячів
У 1980 році працював у Одеському Будинку актора в театральній студії «Експеримент», яку очолив народний артист Росії Олег Табаков.
У 1981 р. вступив на навчання в Москву в Російській інститут театрального мистецтва (ГІТІС ім. А. Луначарського) на акторський факультет до Олега Табакова.
У 1985 році закінчив ГІТІС по факультету — актор драми і кіно.
У 1986 р. почав знову займатися театральною студією.
З 1989 р. працював у Одеському Будинку актора та паралельно в театрі Юного глядача.
У 1989 р. при Одеському Будинку актора створив театральний ліцей.
У Анатолія Падуки в Одеському Театральному Ліцеї навчався Вітас.
З 1973 по 1994 рік зіграв в Одеському ТЮЗі близько 70 ролей.
Творча діяльність
Кінофільми, в яких знявся «Чарівний голос Джельсоміно», реж. Т. Лисиціан; «Золоті туфельки», реж. Ст. Козачков; «Принцеса на бобах», реж. Ст. Новак; «Настроювач», реж. К. Муратова; «Посмішка Бога, або Чисто одеська історія», реж. В. Аленіков; «Раба Кохання», реж. Н. С. Міхалков; «Трест, який лопнув», реж. А. І. Павловський, К. І. Павловський; «Валізка», реж. Р. Василевський; «Дорога в Рай»; «Астенічний синдром», реж. К. Р. Муратова; «Чутливий міліціонер», реж К. Р. Муратова; «Благословіть жінку», реж. Ст. Говорухін, чотири серії ТБ; «Блаженна», реж. С. Струсовський; «Рідкісний дощ», реж. Р. Делієв; «Сонька Золота Ручка», реж. В. Мережко; «Сині, як море, очі», реж. Р. Делієв, дві серії ТБ; «Мелодія для шарманки», реж К. Муратова.
Театральні постановки 1974 — «Гей, хто-небудь» за В. Сарояном; 1980 — «Ювілей» за А. П. Чеховим; 1981 — «20 хвилин з ангелом» за А. Вампіловим; 1991 — «Призначено на злам» по Т. Вільямсу; 1991 — «Замерзли» за Н. Садуру; 1992 — «Вони билися за Батьківщину»; 1995 — «Володимир третього ступеня»; 1996 — «Кухонка моя» за М. Угаровим; 1997 — «На перші гулі» за С. Васильченком; 1998 — «Одруження Бальзамінова» за А. Островським; 1999 — «Русский Инвалидъ» за М. Угаровим; 2000 — «По ревізії» за М. Кропивницьким; 2001 — «Білі ночі» за Ф. Достоєвським; 2002 — «Обломов» за В. Гончаровим; 2003 — «Лапа, або Ієрогліфи» за Д. Хармсом; 2004 — «Може Бути тільки Бог» за А. Веденським; 2005 — «Комедія міста Петербурга» за Д. Хармсом; 2006 — «Скользящая Люче» за Лаурою Сінтією Черняускайте; 2007 — «Скушно на цьому світі, панове…» за М. В. Гоголем; 2008 — «Благовіщення» за Вен. Єрофеєвим; 2009 — «Тупташка-Невдашка» за Дж. Д. Селінджером; 2010 — «Оле-Лукоє» за Г. Х. Андерсеном; 2012 — «Щоденник Печоріна» за М. Ю. Лермонтовим; 2014 — «Тріумф» за І. А. Крилову; 2015 — «Енеїда» за І. П. Котляревським.
Посилання Сайт Одеського театрального ліцею. Сайт Анатолія Падуки. Офіційна група Вконтакті. Стаття в «Вечірньої Одеси»: «Театр — це і особисте щастя, і особиста драма».
Примітки