Духовне училище (Ромни) — архітектурна пам'ятка, колишнє духовне училище, яке було призначене для підготовки служителів культу нижчого рангу для Полтавської єпархії. Засноване 1886 року. Знаходиться по вулиці Монастирській № 4.
Історія духовного училища Будівля була зведена спеціально для духовного училища в 1886 році. Це перша кам'яна триповерхова будівля в місті, яка була збудована в Ромнах. Розміщений по вулиці Щучки (тепер вулиця Монастирська) неподалік Святодухівського собору і Василівської церкви. Червоний триповерховий будинок, який червонів над Сулою, вражав кожного, хто наближався до міста з боку Засулля. Після закриття Духовного училища в будівлі певний час знаходилось танкове училище. Пізніше у приміщенні розміщувався штаб ракетної частини, яка дислокувалася в Ромнах в роки СРСР.
Роменське духовне училища було призначене «для початкової освіти і підготовки дітей до служіння православній церкві». Навчальний заклад перебував у живому зв'язку з Полтавською семінарією. Училище утримувалося на кошти, які вишукувало духовенство Полтавської єпархії, і перебували у віданні єпархіального архієрея, під загальним управлінням Священного Синоду. Безпосереднє піклування було ввірене місцевому духовенству. Навчально-виховна частина здійснювалася під керівництвом місцевих семінарських правлінь, a безпосередньо училищем управляв доглядач і його помічнику та правління у складі доглядача і вчителі. В училище приймали дітей духовних осіб безкоштовно, a з інших станів — з платнею. Роменське духовне училище пропонувало учням чотирикласну освіту, програма якої наближалась до програми чотирьох класів гімназій. За словами письменника Капельгородського, у школі навчалось більше 250 дітей віком від 9 до 18 років, яких «напихали переважно стародавніми мовами, святою історією, катехізисом, церковнослав'янщиною, чистописанням, морили в церкві довжелезними службами, улаштовували в свята нуднющі читання житій святих і туманні картини з біблійних тем…»
Тут навчався, а пізніше, з 1913 року кілька років викладав латинську мови і Григорій Григорович Ващенко, письменник, творець української національної системи виховання. Духовне училище було закрите після революційних подій у 1918 році.
Архітектурні особливості В архітектурі будівлі прослідковується вплив готичного стилю. Будинок має чіткі, симетричні форми, великі арочні вікна з вузьким западаючим обрамленням. Усі три поверхи подібні, між ними знаходяться карнизи, акцентовані зубчиками. Вхід знаходиться по центру будівлі. По боках фасаду — два ризаліти, які завершені високими парапетами вертикальної орієнтації. Центральна частина парапету оформлена декоративними арочними і зубчатими елементами. На табличці напис: «У цьому будинку з 1893 року вчився в духовній школі і 1897 року був вигнаний за бунтарство визначний український письменник Пилип Капельгородський»
Учні В училищі навчалися: Пилип Капельгородський(14 (26) листопада 1882, с. Городище (нині Недригайлівський район Сумської області — † 19 травня 1938, Полтавщина) — український письменник. За протекцією священника Василя Флоренського батько багатодітної родини (одинадцять дітей було в Йосипа Михайловича Капельгородського, колишнього кріпака князя Щербатова, та біднячки Уляни Федорівни) відвіз Пилипа з «маленького і убогого» Городища в Роменську духовну школу. "Ти пойми, чудак ти такий: вічний предстатель буде за тебе перед престолом Божим, " — переконав отець Василь. 16 серпня 1893 року одинадцятилітній Пилип розпочав чотирирічний курс навчання в бурсі. Учився добре і невдовзі посів перше місце, однак перевагу надавав товариським обов'язкам. Бурсацька система виховання так допекла майбутнього «заступника Христа на землі», що він пожбурив у вікно ненависного наставника нічного горщика. Другого дня,15 січня 1897 року «за бунтарство» він був виключений зі школи: йому видали свідоцтво, де у графі дисциплін стояла цифра «5», а в графі поведінки — «1». У травні-вересні 1909 р. в армавірській тюрмі Капельгородський написав автобіографічну повість-хроніка «Записки семінариста», в якій розповів про Ручилище, дав характеристики вихователям-наглядачам. За його словами, учням «животи підводило від довгого посту», вони все «ламали голову, яким способом наситити голодний бурсацький шлунок», учиняли набіги на базарні ряди. Більшість учителів поводилися з учнями бездушно, гордували ними та знущалися з них і відбивали всякий смак до науки, калічили душі дітей, виховували рабів лукавих і лінивих… На щастя, було кілька людей, які привчали учнів до художньої літератури. Таким був учитель О. В. Навроцький, під впливом якого добрий десяток хлопців почав писати вірші, а Пилип на чотирнадцятому році мав уже грубенький зшиток власних творів. Наглядач Демчинський замість обов'язкового читання житій святих познайомив з творами Гоголя, Пушкіна, Помяловського… Ващенко Григорій Григорович — письменник, творець української національної системи виховання. Чаленко Іван Якович — український філософ, педагог, основоположник модерної української філософської науки етики. Римаренко Адріан Адріанович (1893—1978)– Єпископ Роклендський Андрій — син відомого роменського тютюнового промисловця. Адріан навчався в Роменському духовному училищі, на вищих богословських курсах. Служив у церкві с. Овлаші, був настоятелем Олександрівської церкви, яка знаходилась на Гостиннодвірській площі до закриття храму. Через переслідування духовенства в радянські часи переїхав до Києва, де був репресований. В період окупації Києва фашистами служив у Володимирському соборі. Після смерті сина і дружини, перебуваючи в еміграції в США прийняв чернецтво, спорудив монастир у честь Серафима Саровського, продовжував службу до останнього дня. Синод РПЦ за кордоном прилучив його до лику святих.
Див. також Духовне училище Пилип Капельгородський Ващенко Григорій Григорович Чаленко Іван Якович
Джерела http://encyclosights.com/object_details.php?ln=2&dm=1&id=16770 Вечерський В. В. Втрачені святині/В. В. Вечерський.- Техніка, 2004. Курилов І. О. Роменська старина. Історичні, статистичні і побутові записки про місто Ромни і його жителів від початку міста до нашого часу. — Ромни, 1897. Кам'яна симфонія. Дослідження архітектури Роменщини. –ТОВ "Торговий дім «Папірус», Суми, 2011. — 132 с. Автор-упорядник Ольга Лобода Основні об'єкти туризму Сумської області: в 3 томах/редколегіяО. М. Маринич. — К., 1993