Бу́цики — село в Україні, у Гримайлівській селищній територіальній громаді Чортківського району Тернопільської області.
Назва Назва походить, імовірно, від прізвища Буць (Буц) або великого букового лісу, що ріс на околицях поселення.
Розташування Село розташоване на лівому березі річки Гнилої (права притока Збруча, басейн Дністра), за 11 км від найближчої залізничної станції Скалат. Через Буцики проліг автошлях Тернопіль — Гусятин — Жванець. Географічні координати: 49° 19´ північної широти 26° 02´ східної довготи.
Територія — 1,29 км².
Символіка Затверджена 22 червня 2023 р. рішенням № 3787 XVII сесії селищної ради VIII скликання. Автори: В. М. Напиткін, С. В. Ткачов.
Герб Щит скошений справа на синє і чорне.
У першій частині виходить золотий коронований лев, що тримає в лапах півмісяць з вписаною в нього шестипроменевою зіркою. В другій частині три золотих печива-буцики (герб є промовистим) в лівий перев'яз. Щит вписаний в золотий декоративний картуш, внизу якого написи "БУЦИКИ" і "1464", і увінчаний золотою сільською короною.
Герб символізує належність до Гримайлівської громади й водночас назву села.
Прапор Квадратне полотнище поділене висхідною від древка діагоналлю на синю і чорну частини.
В першій частині виходить жовтий коронований лев, що тримає в лапах півмісяць з вписаною в нього шестипроменевою зіркою.
В другій частині три жовтих печива-буцики у висхідну діагональ.
Адміністративний устрій
Унаслідок 1-го поділу Речі Посполитої Буцики від 1772 року належали до Монархії Габсбургів (з 1804 року — Австрійської, з 1867-го Австро-Угорської імперій). З 1782 року входили до складу Тернопільського округу.
У 1867 — 1918 рр. у складі Скалатського повіту (Королівство Галичини та Володимирії).
Протягом 1863—1920 років село — Скалатського повіту Австро-Угорщини та ЗУНР.
У 1921—1939 роках село — Скалатського повіту Тернопільського воєводства.
1 серпня 1934 року село увійшло до складу новоутвореної сільської гміни Гримайлів.
Від січня 1940 до березня 1959 року село — Гримайлівського району.
Від березня 1959 до грудня 1962 року село належало до Скалатського району, згодом до січня 1965 року — Підволочиського району. До 2020 входило до складу Гусятинського району.
Підпорядковувалося Гримайлівській селищній раді. Від грудня 2016 року ввійшло у склад Гримайлівської селищної громади.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області» увійшло до складу Гримайлівської селищної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Гусятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Чортківського району.
Дворів — 143 (2014).
Історія За археологічними даними, на території села було поселення часів давньоруської культури (XIII століття).
Перша письмова згадка про Буцики — 1464 року. Однак Єжі Воляньські в монографії "З історії Гримайлова" з посиланням на Jerzy Zaleski, "Nazwy miejscowe Tarnopolszczyzny", Wyd. PAN W-wa, 1987, пише, що поселення під назвою "Buczikov" згадується вже в 1422 р. В 1469 р. Буцики разом із селом Вікно Теребовельського повіту згадане як застава. Наступна — 1471 року, як власність Станіслава з Ходеча, коли Король Польщі Казимир IV Ягеллончик, дав дозвілMatricularum Regni Poloniae Summaria. Ed. T.Wierzbowski — Varsoviae, MCMV, Pars I, Casimiri IV regis tempora complectens (1447—1492). — 1471 r. nr 691. — S. — 36. Руському воєводі, старості Кам'янецькому і Галицькому Станіславові з Ходеча викупити Буцики разом із сусідніми селами Вікно, Глібів, Борки (тепер Малі Бірки), Теребовлянського староства.
У 1564 році в селі — 27 господарств (Jabłonowski, Aleksander, "Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym", T.7 "Ziemie ruskie. Ruś Czerwona", Cz.А., s.98, Warszawa, 1902).
Дідичем села (також Гримайлова, Глібова та інших) був, зокрема, Мацей Людзіцький ( бл.1627 р.), який мав свою каплицю в латинській катедрі у Кам'янці: "Мацей, дідич Гримайлова, Глібова, Буциків та інших, уклав у 1600 р. договір з ротмістром Вонсовичем, …, вмер бездітним близько 1627 р.".'Boniecki Adam.'' Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Cz. 1. — t. 15. — S. 111. 1634 року село, як і містечко Гримайлів, знищила власниця с. Калагарівки Анна з Лагодовських, яка вела земельні суперечки з власниками Гримайлова шляхтичами Людзіцькими гербу Гримала за успадкування майна свого першого чоловіка Миколая Малинського — родича Людзіцьких.
Під час Національно-визвольної революції українського народу середини XVII століття в ході військових дій 1649 року в Буциках знищено 49 господарств. 1759 року в селі проживало 73 родини.
З середини1850-х років та до адміністративної реформи 1867 року село перебувало у складі Гримайлівського повіту.
У листопаді 1918 року в Буциках встановлена влада ЗУНР; восени 1920 року утвердилася польська влада.
Діяли філії «Просвіти» (1926—1939) та інших товариств.
Після 17 вересня 1939 року в Буциках проголошена радянська влада. Від 6 липня 1941 до 23 березня 1944 року — під нацистською окупацією. У роки німецько-радянської війни в Червоній армії загинуло 18 жителів села.
10 серпня 1948 року в Буциках розклеєно агітаційні листівки із закликом до населення не їхати на примусово-добровільні роботи в Донбас. 17 вересня того ж року група партактиву з районного центру намагалася створити в селі колгосп. При цьому побито переселенця Михайла Якимюка на його зауваження, що до колгоспу люди мають вступати добровільно, а не під примусом. У ніч на 23 квітня 1949 року в Буциках і навколишніх селах Вікно, Глібів, Зелене, Лежанівка, Мала Лука впорядковано могили вояків УПА (закопано хрест та поставлено на могилі вінок «Героям Слава»). 25 квітня того ж року міліціонери Іван Соха та Роман Протасевич шантажем змусили Карпа Криницького зняти хреста з цієї могили.
За участь у національно-визвольній боротьбі українського народу середини XX століття репресій зазнали 15 жителів села, зокрема, було засуджено до 10–25 років ув'язнення 8 осіб (із них Петро Пилипишин (1916 р. н.) і Володимир Фішка (1922 р. н.) закатовані в концтаборі у Челябінській області); Івана Хрупала (1890 р. н.) за зв'язок з ОУН німецьке гестапо розстріляло в грудні 1941 року в Тернопільській тюрмі); депортовано в Сибір 7 осіб.
Релігія У 1624 році споруджено дерев'яну церкву Втечі до Єгипту Пресвятої Діви Марії.
Новий мурований храм Пресвятої Діви Марії збудовано у 1860 році за кошти графів Пінінських.Храм Собору Пресвятої Богородиці //
Нині діє церква Собору Пресвятої Богородиці (1861; мурована). У храмі відбуваються почергові відправи громад УГКЦ та УПЦ КППарафія с. Буцики. Церква Собору Пресвятої Богородиці / .
Є капличка (1998), стації Хресної дороги.
Пам'ятники споруджено полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1967), насипана символічна могила УСС (1990).
Соціальна сфера Діє клуб.
Населення Чисельність населення, чол. 1900 1910 1921 1931 1938 1959 1970 1979 1989 2001 2003 2011 2013 2014 2015 440О. Савчин, В. Уніят. Буцики // 391О. Савчин, В. Уніят, В. Щавінський. Буцики // 389Паспорт Гримайлівської селищної громади.
Відомі люди Народилися: Степан Коціра (нар. 1958) — український господарник, громадський діяч. Чорний Сергій Ігорович — учасник російсько-української війни, народився 07 березня 1994 року, загинув 17 червня 2023 року біля с. Благодатне Донецької області.
Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокукраїнська43899.77%російська10.23%Усього439100%
Зауваги
Примітки
Література
Буцики [Текст] // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина : Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 503-504. На Донеччині загинув молодий воїн із Гримайлівської громади [Текст] // Голос народу. — 2023. — № 26 (28 черв.). — С. 3 : фот.
Посилання