Едамаме — варені у воді або на парі в стручках незрілі соєві боби, популярна закуска японської кухні до пива та інших західних спиртних напоїв. В Японії стручки зазвичай варять у солоній підсолодженій воді та подають без солі, в інших кухнях до едамаме подають сіль.

За межами Японії едамаме можна зустріти в Китаї, Індії, Малайзії, Індонезії. У США словом «едамаме» називають зеленостручкову сою, яка продається у супермаркетах у замороженому вигляді.

Історія назви Японська назва буквально означає «біб на стеблинці», едамаме зазвичай продавали ще прикріпленими до стебла.

Найперша письмова згадка слова «едамаме» датується 1275 р., чернець Нітірен написав пожертвувачу листа, в якому подякував за дар едамаме, залишений у храмі. Перша згадка едамаме в хайку датується 1638 р.. У XVIII ст. у період Едо (Токіо) проводився спеціальний ярмарок едамаме.

Китайський поет Лу Ю у збірці своїх творів 1175 р. згадує «коробочки бобів» (), проте невідомо, чи відповідає це слово едамаме. У Китаї листя сої їли під час голоду, 1406 року вийшла енциклопедія «Лікарські засоби на випадок біди» () авторства Чжу Су, в якій вказувалося, що в разі голоду допустимо вживати в їжу також зелені стручки. 1620 року вперше було використано китайську назву едамаме — «волохатий біб» ().

В 1855—1856 рр. зелені стручки сої згадуються в кількох американських книгах. У грудні 1890 р. крупнонасінний різновид сої «едамаме» привезена до США, через 25 років її згадують у звіті Мінсільгоспу США.

В японській мові для едамаме існує також назва .

В Оксфордський словник англійської мови слово edamame увійшло 2003 року, у Словник Вебстера — 2008 р. Перші едамаме, вирощені в Європі, з'явилися у Великій Британії у 2008 р., незабаром експериментувати з цією культурою почали і в США.

Вирощування

2001 року в Японії під едамаме було використано 124 км² посівних земель. Спершу найбільше едамаме вирощували в північній частині району Канто, в XXI ст. лідерами є префектури Сайтама, Тіба, Гумма, Ніїгата, Ямагата та Акіта.

Едамаме зазвичай збирають руками, щоб не пошкодити стебел. Зелені стручки збирають до повного дозрівання, через 35-40 днів після початку цвітіння. У зеленому насінні міститься більше сахарози, тому воно солодше, інші смакові речовини — глутамінова і аспарагінова кислоти та аланін.

Приготування Стручки едамаме варять у гарячій воді або на парі; вода може бути солоною або з додаванням солі й цукру.

У деяких регіонах Японії едамаме розтирають на пасту з цукром і покривають нею данго.

Приготовлені стручки слід з'їсти свіжими, або заморозити, щоб уникнути втрати смаку.

Поживна цінність Едамаме, як і інші продукти з сої, багаті білками, харчовими волокнами і такими речовинами як фолієва кислота, марганець, фосфор і вітамін K. У 100 грамах едамаме міститься 361 мг омега-3-ненасичених жирних кислот і 1794 мг омега-6-ненасичених жирних кислот.

Див. також Зунда

Примітки

Коментарі

Література