Палац княгині Львової — пам'ятка архітектури, садиба путивльських дворян Львових у селі Бочечки, на Конотопщині Сумської області (колишній Путивльський повіт), між заплавами річок Сейм і Єзуч. Оточена ландшафтним парком загальною площею понад 10 га.

Від садиби зберігся двоповерховий палац палладіанської архітектури із танцювальною залою, оформленою виступом в бік парка у вигляді широкої напівротонди. Колони та пілястри з боку парку, що нині втрачені, були оформлені коринфським ордером. Балкон із балюстрадою знесено 1988 рокуТ. С. Самодай, А. А. Жукова. Палац княгині Львової — пам'ятка архітектури XIX століття // Конотопський краєзнавчий збірник за 2013 рік.. Декор інтер'єру палацу було повністю втрачено протягом періоду радянської влади.

Історія

До останнього часу садиба в Бочечках не перебувала під державною охороноюНаприклад, у капітальному зведенні «Пам'ятки містобудування й архітектури Української РСР» (1983—86) згадки про неї відсутні.. Інформація про історію становлення садиби в краєзнавчих виданнях скупа й суперечлива. Відомо, що перед революцією обійстям володіла Анна Андріївна ЛьвоваУ деяких публікаціях помилково називається то княгинею, то графинею. (пом. 1912), що успадкувала його від батьків, колезького асесора Андрія Івановича та його дружини Марії Дмитрівни. Зустрічаються згадки про те, що палац збудував чи реконструював 1866 року або протягом 1870-х рр. його тодішній власник, підполковник Олександр Михайлович ЛьвовВ. В. Вечерський. Пам'ятки архітектури й містобудування Лівобережної України. К., 2005. С. 362.. За одною версією, на 1870-ті роки припала реконструкція фасадних частин споруди, унаслідок якої палац увібрав яскраві риси неоренесансу«Палац Львових». Село Бочечки належало роду Львових з 1745 року, часом заснування садиби краєзнавці називають 1783 рік.

Після Жовтневої революції панський будинок займав сільськогосподарський технікум, після переоблаштування 1935 року тут почала працювати Бочечанська школа. 2010 року будівля школи була відремонтована.

Примітки

Посилання «Мандрівка Україною. Бочечки»