Село Могильне розляглося на схилах глибокої балки, яка пронизана цілющими джерелами. Таких джерел на території села близько 100 і вони утворюють струмочки, які стікають у річку Могилянку, на якій розташовується 19 ставків. Річка отримала назву від місця витоку. За легендою, вона бере початок із джерела, яке почало бити із могили в урочищі Ясен.
Річка Могилянка протікає глибокою балкою в якій розташувалося село Могильне. На цій річці утворилося 15 ставків.
Ставки Ясенський ставок розташований в урочищі Ясен, тому носить його назву. Зимувальник — названий так, через те, що за часів існування радгоспу «Промінь» якому він належав, до нього звозили зимувати рибу. Назва збереглася до сьогодні. Костопавлівський ставок — названий на честь його копачів Костянтина та Павла. Директорський ставок — був викопаний біля маєтку барона Гінсбургера, який був власником (директором) цукрового заводу. Савранський ставок — носить назву прізвища братів Павла і Семена Савранських, які в своєму городі біля річки викопали його. Устянський ставок — викопаний у долині гарної дівчини Усті її коханим. Пилорамський ставок — викопаний робітниками радгоспу «Промінь» біля пилорами, звідси і назва. Казарманський ставок — названий так, через те, що він розташований біля казарм, які були побудовані для приїжджих працівників цукрового заводу. Всі ці ставки зливалися в один ставок, який мав форму штанів, тому він має таку незвичайну назву — Штани. Дєтдомовський ставок — був викопаний біля дитячого будинку в революційні роки, він мілкий, щоб діти- сироти купалися. У 50-х роках коли було збудовано Нову греблю ставки, які розташовувалися за нею носять назву порядкових числівників: Перший, Другий, Третій, Четвертий, П'ятий. Садовий ставок — має таку назву, тому, що викопаний у колгоспному саду, за радянських часів. Попівський ставок — утворений джерелами у попівському яру, який належав місцевому священнику.
Джерела села Цілюще джерело Ватаржанка, яке знаходиться в долині між селами Могильне та Жакчик, відоме далеко за межами нашого краю. Ще в далекі часи біля нього збирались козацькі ватаги, йдучи в похід проти татар, турків. І зараз жителі села вважають, що якщо пити воду з Ватаржанки, то видужаєш.
Клочанка — джерело упорядковане мешканцями села. У давнину кріпаки носили воду панові саме із цього джерела, бо вода в ньому вважалася цілющою. З часом у долині біля джерела поселилася і довго жила жінка, яка мала прізвище Клочанка. Люди говорили: «Іду по воду у долину до Клочанки». Звідси і назва Клочанка.
Примітки Дерезовський, Василь Григорович (2002). Могильненська загальноосвітня школа (Історичний нарис) (українська). м. Ульянівка: ТОВ «Поліграф-сервіс». с. 76.