Забруднення підземних вод — зміна їх хімічного складу (зазвичай засолення підземних вод) або поява інших небажаних компонентів в результаті діяльності людини. Це може бути наслідком порушення санітарних норм в приповерхневих умовах (створення водовідстійників, поява стічних вод, зберігання сміття, техновідходів), порушення режиму підземних вод внаслідок неграмотно організованого буріння, ліквідації існуючого ґрунтово-рослинного шару, порушення зони аерації, водоупорної покрівлі.

Загальний опис Забруднення підземних вод — це надходження до водоносних горизонтів речовин, що змінюють природні фізико-хімічні властивості води та знижують її якість до рівня, непридатного для питного, господарського або промислового використання. Забруднювачами можуть бути нафта, нафтопродукти, хлориди, сульфати, важкі метали, феноли, а також бактеріологічні та радіоактивні речовини. Такі речовини потрапляють у підземні води через розгерметизовані свердловини, аварії на трубопроводах, витоки з резервуарів, полігонів, фільтрацію із забруднених ґрунтів та інфільтрацію з поверхневих вод. Наслідками є отруєння джерел питної води, порушення санітарно-епідеміологічної ситуації, загибель мікроорганізмів та фауни, а також довгострокова деградація довкілля. Забруднення геологічного середовища та підземних вод є тісно пов'язаними екологічними проблемами.

Основними причинами З.п.в. є діяльність промисловості (37 %), сільського господарства (16 %), житлово-комунального господарства (10 %), надходження некондиційних підземних вод при порушенні режиму експлуатації водозаборів (13 %).

Техногенне забруднення підземних вод у нафтогазовій галузі У нафтогазовій галузі основними джерелами техногенного забруднення підземних вод є витоки нафти, нафтопродуктів, бурових розчинів і технологічних реагентів, а також пластові води з високим вмістом мінеральних солей.

Витоки з трубопроводів, резервуарів та технологічного обладнання. Одним із найпоширеніших джерел є витоки нафти і нафтопродуктів із трубопроводів, резервуарів та технологічного обладнання. Причинами таких витоків можуть бути корозія металу, механічні пошкодження, порушення герметичності з'єднань або недотримання правил експлуатації. Особливу небезпеку становлять магістральні трубопроводи, які транспортують нафту на великі відстані. У разі аварійних ситуацій відбувається значний розлив нафтопродуктів, які швидко проникають у ґрунт і можуть досягати підземних водоносних горизонтів. Навіть після ліквідації аварії залишкове забруднення продовжує впливати на довкілля протягом тривалого часу.

• Бурові роботи. У процесі буріння використовуються бурові розчини, які містять глинисті компоненти, хімічні реагенти, інгібітори корозії, мастильні матеріали та інші добавки. У разі порушення технології буріння або пошкодження обсадних колон ці речовини можуть потрапляти у підземні води.

• Пластові води. Значну роль у забрудненні відіграють пластові води, що піднімаються на поверхню разом із нафтою і газом. Вони характеризуються високою мінералізацією та можуть містити токсичні елементи. При неналежному поводженні з ними (витоки, скиди, зберігання у відкритих ємностях) відбувається їх проникнення у ґрунт.

• Нафтопереробні підприємства. На нафтопереробних підприємствах утворюється велика кількість відходів — шламів, відпрацьованих реагентів, забруднених вод. Ці відходи часто зберігаються у спеціальних накопичувачах, які з часом можуть втрачати герметичність.

• Автозаправні станції та склади пального. Окремо слід виділити автозаправні станції та склади пального, які розташовані поблизу населених пунктів. Через витоки пального з резервуарів або трубопроводів відбувається локальне забруднення, яке може поширюватися у підземні води.

Екологічні та соціально-економічні наслідки забруднення підземних вод Наслідки забруднення підземних вод нафтогазовою діяльністю поділяються на три основні категорії: екологічні, соціально-економічні та правові. Кожна з цих категорій має власну специфіку та масштаби.

Екологічні наслідки забруднення підземних вод є найбільш очевидними, але водночас і найбільш довготривалими. Основними з них є отруєння джерел питної води, порушення гідрохімічного балансу природних водних об'єктів, засолення ґрунтів та підземних вод, зниження біорізноманіття гідробіонтів. Забруднення геологічного середовища та підземних вод є тісно пов'язаними екологічними проблемами, оскільки підземні води виступають невід'ємною частиною геологічного середовища. Тиск на надра при нафтогазовидобуванні включає не лише вилучення корисних копалин, але й ризики забруднення підземних вод та збільшення навантаження на геологічне середовище.

Гідрохімічний аналіз осередків забруднення підземних вод на родовищах Східного нафтогазоносного басейну показує, що основними показниками техногенного навантаження є підвищений вміст хлоридів, сульфатів, нафтопродуктів та важких металів. Забруднення супутньо-пластовими водами (СПВ), які містять високі концентрації мінеральних солей та інших токсичних компонентів, призводить до засолення прісних підземних вод, роблячи їх непридатними для питного водопостачання та сільського господарства.

Соціально-економічні наслідки включають втрату джерел якісної питної води для місцевих громад, зростання витрат на водоочищення, зниження вартості нерухомості на забруднених територіях, а також витрати на медичне обслуговування населення, яке зазнало впливу токсичних компонентів нафти та супутньо-пластових вод. Несприятливий антропогенний тиск на здоров'я населення виявляється в основному внаслідок накопичення забруднювачів в організмі через споживання забрудненої води та харчових продуктів, вирощених на забруднених територіях.

Правові наслідки полягають у притягненні нафтогазовидобувних підприємств до відповідальності за неналежне ведення господарської діяльності, сплаті штрафних санкцій та компенсації збитків, завданих державі та місцевим громадам. Однак на практиці суми стягнень часто є неспівмірними з масштабами завданої шкоди, що не створює достатніх фінансових стимулів для профілактичних заходів.

Див. також

Забруднення вод Забруднення ґрунтових вод Забруднення моря пластиком Забруднення океанів

Література

Левківський С. С., Падун М. М. Раціональне використання і охорона водних ресурсів. — К.: Либідь, 2006. — 280 с. Хільчевський В. К. Водопостачання і водовідведення: гідроекологічні аспекти: Підручник. [Електронний ресурс] — К.: ВПЦ «Київський університет», 1999. — 319 с. Основні засади управління якістю водних ресурсів та їхня охорона [Електронний ресурс] / За ред. В. К. Хільчевського. — К.: ВПЦ «Київський університет». — 2015. — 154 с. Хільчевський В. К., Осадчий В. І., Курило С. М. Основи гідрохімії: Підручник. [Електронний ресурс] — К.: Ніка-Центр, 2012. — 312 с.

Посилання