Друкування — це процес введення тексту шляхом натискання клавіш на друкарській машинці, комп'ютерній клавіатурі, мобільному телефоні або калькуляторі. Цей метод відрізняється від інших способів введення тексту, таких як рукописне введення та розпізнавання мовлення; текст може складатися з літер, цифр та інших символів. Першою друкаркою у світі була Ліліан Шоулз із Вісконсина, США, дочка Крістофера Летема Шоулза, який винайшов першу практичну друкарську машинку.
Такі функції користувацького інтерфейсу, як перевірка орфоґрафії та автозавершення, слугують для полегшення та прискорення друкування, а також для запобігання або виправлення помилок, яких може припуститися друкар.
Техніки друку
Сліпий двопальцевий метод («полювання та клювання») «Полювання та клювання» (двопальцевий друк) — це поширений спосіб друкування, за якого друкар натискає кожну клавішу окремо. У найчистішій формі цього методу друкар візуально знаходить кожну клавішу «на льоту» і використовує лише один або два пальці (зазвичай вказівні). Хоча можна досягти хорошої точності, цей метод може заважати друкарю бачити набраний текст, не відриваючи погляду від клавіш, і будь-які помилки можуть бути не помічені одразу. Оскільки в цій техніці використовується лише кілька пальців, вони долають набагато більші відстані, ніж при сліпому десятипальцевому методі.
Сліпий десятипальцевий метод
При використанні цієї техніки друкар постійно дивиться на вихідний текст. Сліпий десятипальцевий метод також передбачає використання методу «домашнього ряду», коли друкарі кладуть зап'ястя вниз, а не піднімають їх під час друку (що може спричинити синдром зап'ястного каналу). Щоб уникнути цього, друкарі повинні сидіти прямо, злегка нахилившись уперед від талії, ставити ноги рівно на підлогу перед собою (одна нога трохи попереду іншої) і тримати лікті близько до боків, з передпліччями, злегка піднятими до клавіатури; пальці мають бути трохи зігнутими і лежати на «домашньому ряду».
Багато друкарів, що володіють сліпим методом, також використовують комбінації клавіш при роботі на комп'ютері. Це дозволяє їм редагувати документ, не відриваючи рук від клавіатури для використання миші. Прикладом комбінації клавіш є натискання клавіші плюс клавіша для збереження документа під час друку, або плюс для скасування помилки. Інші комбінації — плюс для копіювання, плюс для вставки, та плюс для вирізання. Багато досвідчених друкарів можуть відчути або вгадати, коли вони зробили помилку, і натиснути клавішу , щоб виправити її без збільшення часу між натисканнями клавіш.
Гібридний метод Існує багато ідіосинкратичних стилів друку між початковим «полюванням та клюванням» і сліпим десятипальцевим методом. Наприклад, багато друкарів, які використовують метод «полювання та клювання», запам'ятали розкладку клавіатури і можуть друкувати, дивлячись на екран. Деякі використовують лише два пальці, тоді як інші — від 3 до 6. Деякі використовують пальці дуже послідовно, натискаючи одну й ту ж клавішу одним і тим же пальцем щоразу, тоді як інші змінюють спосіб використання пальців.
Одне дослідження, в якому брали участь 30 осіб з різними стилями та рівнем досвіду, виявило мінімальну різницю у швидкості друку між тими, хто володіє сліпим десятипальцевим методом, і самоуками, що використовують гібридний стиль. Згідно з дослідженням, «кількість пальців не визначає швидкість друку... Люди, що використовують самостійно розроблені стратегії друку, виявилися такими ж швидкими, як і навчені друкарі... замість кількості пальців, існують інші фактори, що прогнозують швидкість друку... швидкі друкарі... тримають руки в одному положенні, а не переміщують їх по клавіатурі, і більш послідовно використовують один і той же палець для друку певної літери». Цитуючи професора Анну Фейт: «Ми були здивовані, спостерігаючи, що люди, які пройшли курс друку, мали таку ж середню швидкість та точність, як і ті, хто навчився друкувати самостійно і використовував у середньому лише 6 пальців».
Друкування великими пальцями Тенденція в друкуванні, що з'явилася наприкінці XX століття і переважно використовується з пристроями з маленькими клавіатурами (такими як КПК та смартфони), — це друкування великими пальцями. Це можна робити як одним, так і двома великими пальцями, причому більш вправні друкарі досягають швидкості 100 слів за хвилину. Подібно до настільних клавіатур та пристроїв введення, якщо користувач надмірно використовує клавіші, що вимагають сильного натискання та/або мають малу та неергономічну розкладку, це може спричинити тендиніт великого пальця або інші травми від повторюваного навантаження. Практика друкування великими пальцями була популяризована пейджером BlackBerry.
Слів за хвилину
Слів за хвилину (СЗХ) — це міра швидкості друку, що зазвичай використовується при наймі на роботу. Для вимірювання СЗХ слово стандартизовано до п'яти символів або натискань клавіш. Таким чином, «brown» рахується як одне слово, а «mozzarella» — як два.
Переваги стандартизованого вимірювання швидкості введення полягають у тому, що воно дозволяє порівнювати результати незалежно від мови та апаратного забезпечення. Швидкість оператора, що розмовляє африкаанс у Кейптауні, можна порівняти зі швидкістю франкомовного оператора в Парижі.
Сьогодні навіть китайську мову можна друкувати дуже швидко, використовуючи поєднання системи програмного прогнозування та введення звуків за допомогою піньїнь. Таке програмне забезпечення навіть дозволяє вводити скорочені форми, отримуючи повні ієрогліфи. Наприклад, фразу «nǐ chī le ma» (你吃了吗), що означає «Ти вже поїв?», можна набрати лише 4 натисканнями: «nclm».
Введення буквено-цифрових даних В одному дослідженні середньостатистичних користувачів комп'ютерів середня швидкість транскрипції становила 33 слова за хвилину, а композиції — 19 слів за хвилину. У тому ж дослідженні, коли групу розділили на «швидких», «помірних» та «повільних», середні швидкості становили 40, 35 та 23 слів за хвилину відповідно. Середній професійний друкар досягає 50-80 слів за хвилину, тоді як деякі посади можуть вимагати 80-95 слів за хвилину (зазвичай це мінімум для диспетчерських та інших подібних робіт), а деякі просунуті друкарі працюють зі швидкістю понад 120 слів за хвилину. Двопальцеві друкарі, яких іноді називають друкарями «полювання та клювання», зазвичай досягають стабільної швидкості близько 37 слів за хвилину для запам'ятованого тексту та 27 слів за хвилину при копіюванні тексту, але в коротких ривках можуть досягати швидкості 60-70 слів за хвилину.Brown, C. M. (1988). Human-computer interface design guidelines. Norwood, NJ: Ablex Publishing. З 1920-х до 1970-х років швидкість друку (разом зі швидкістю стеноґрафії) була важливою кваліфікацією для секретарів, а змагання з друку були популярними і часто рекламувалися компаніями-виробниками друкарських машинок як промоційні інструменти.
Менш поширена міра швидкості друкаря, символи за хвилину (сим./хв), використовується для визначення кількості символів, набраних за хвилину. Це поширене вимірювання для програм з навчання друку, оскільки воно може дати більш точну міру швидкості друку людини без необхідності друкувати протягом тривалого періоду. Поширений коефіцієнт перетворення між СЗХ та сим./хв становить 5. Його також іноді використовують для співвідношення швидкості читача з обсягом прочитаного. Сим./хв також застосовували до принтерів XX століття, але сучасні, швидші принтери частіше використовують показник сторінок за хвилину.
Швидкість 216 слів за хвилину була досягнута Стеллою Паюнас-Гарнанд з Чикаґо в 1946 році за одну хвилину на електричній машинці IBM з використанням розкладки QWERTY.
Associated Press повідомило, що Барбара Блекберн досягла швидкості 194 слів за хвилину в жовтні 1984 року, використовуючи гру для навчання друку MasterType. У статті в Los Angeles Times у січні 1985 року Блекберн заявила, що нещодавно досягла 196 слів за хвилину. Під час її появи на шоу Late Night 24 січня 1985 року вона стверджувала, що досягла 170 слів за хвилину в хвилинних тестах і 200 слів за хвилину на комп'ютері. У травні 1985 року The Seattle Times повідомило, що Блекберн заявила, що «на короткий час досягла швидкості 212 слів за хвилину», використовуючи комп'ютерну клавіатуру Apple та розкладку Дворака.
Поява кількох сайтів для змагань з друку в останні роки дозволила з'явитися швидким друкарям на комп'ютерних клавіатурах разом з новими рекордами, хоча багато з них не піддаються перевірці. Деякі помітні рекорди включають 255 слів за хвилину в хвилинному тесті на випадкових словах користувачем під ніком slekap і іноді bailey, 213 слів за хвилину в годинному тесті на випадкових словах Джошуа Ху, середню швидкість 221 слово за хвилину на 10 випадкових цитатах Джошуа Ху, та перше місце на Ultimate Typing Championship 2020 року Ентоні Ермолліна на основі середньої швидкості 180,88 слів за хвилину на текстах різної довжини. Усі їхні рекорди були встановлені на розкладці QWERTY.
Нинішній найшвидший друкар — 17-річний хлопець, відомий під ніком MythicalRocket, зі швидкістю 305 слів за хвилину за 15 секунд з використанням розкладки QWERTY.
Використовуючи персоналізований інтерфейс, фізик Стівен Гокінґ, який страждав на бічний аміотрофічний склероз, зміг друкувати 15 слів за хвилину за допомогою перемикача та адаптованого програмного забезпечення, створеного Волтом Волтошем. Через уповільнення його моторних навичок, його інтерфейс був оновлений інфрачервоною камерою, яка виявляла «посмикування м'яза щоки під оком». Його швидкість друку знизилася приблизно до одного слова за хвилину в останні роки його життя.
Введення цифрових даних Швидкість введення цифрових даних, або 10-клавішна швидкість, є мірою здатності людини працювати з цифровою клавіатурою. Зазвичай вона вимірюється в натисканнях клавіш за годину (НКЗГ).
Дослідження введення тексту
Аналіз помилок З появою комп'ютерів та текстових процесорів змінився спосіб введення тексту. У минулому, при використанні друкарської машинки, швидкість вимірювалася секундоміром, а помилки підраховувалися вручну. З сучасною технологією підготовка документів більше пов'язана з використанням текстових процесорів як допоміжного засобу для композиції, що змінює значення частоти помилок і спосіб її вимірювання. Дослідження, проведене Р. Вільямом Сукореффом та І. Скоттом Маккензі, призвело до відкриття застосування відомого алгоритму. За допомогою цього алгоритму та супутньої техніки аналізу використовувалися дві статистики: частота помилок за мінімальною відстанню між рядками (MSD) та кількість натискань клавіш на символ (KSPC). Дві переваги цієї техніки включають:
Учасникам дозволяється вводити текст природно, оскільки вони можуть робити помилки та виправляти їх. Ідентифікація помилок та генерація статистики частоти помилок легко автоматизується.
Деконструкція процесу введення тексту За допомогою аналізу натискань клавіш, натискання у вхідному потоці були розділені на чотири класи: правильні (C), неправильні виправлені (IF), виправлення (F) та неправильні невиправлені (INF). Ці класифікації натискань клавіш розбиваються на такі:
Два класи — правильні та неправильні невиправлені — охоплюють усі символи в транскрибованому тексті. Натискання клавіш виправлень (F) легко ідентифікувати; вони включають такі клавіші, як Backspace, Delete, рух курсору та клавіші-модифікатори. Неправильні виправлені (IF) натискання клавіш знаходяться у вхідному потоці, але не в транскрибованому тексті, і не є клавішами редагування. Використовуючи ці класи, можна обчислити як частоту помилок за мінімальною відстанню між рядками, так і кількість натискань клавіш на символ.
Частота помилок за мінімальною відстанню між рядками Мінімальна відстань між рядками (MSD) — це кількість «примітивів», тобто кількість вставок, видалень або замін для перетворення одного рядка в інший. Для частоти помилок MSD було знайдено таке рівняння:
Частота помилок MSD =
Кількість натискань клавіш на символ (KSPC)