Гюнтер Прін

Гюнтер Прін (; 16 січня 1908, Остерфельд — ймовірно 7 березня 1941, 200 миль південніше Ісландії) — німецький офіцер-підводник часів Третього Рейху, корветтен-капітан Крігсмаріне (1941). Кавалер Лицарського хреста з дубовим листям (1940). Дев'ятий за результативністю командир німецького підводного човна часів Другої світової війни, на рахунку якого 30 суден противника сумарною водотоннажністю 162 769 брутто-регістрових тонн та британський лінійний корабель «Роял Оук» (водотоннажність 29 150 тонн), а також пошкодив ще 8 суден (62 751 тонна).

7 березня 1941 року підводний човен U-47 Г. Пріна зник у Північній Атлантиці південніше Ісландії разом з усім екіпажем. Обставини його загибелі до цього часу невідомі.

Біографія

Молоді роки Гюнтер Прін народився 16 січня 1908 року в місті Остерфельд у бідній родині судді Густава Пріна та Маргарет БоштедцRené Schilling: Die Helden der Wehrmacht. Konstruktion und Rezeption. In: Militärgeschichtliches Forschungsamt: Die Wehrmacht. Oldenbourg Verlag, 1999, S. 552—554, S. 563 und S. 574. З дитинства спізнав злидні, великій сім'ї не вистачало найнеобхіднішого. У віці 15 років втік з дому та почав працювати самостійно у , заробляючи собі на життя. На зароблені гроші зміг сплачувати навчання у морській школі в Гамбург-Фінкенвердері, де здобув навички моряка. Після успішної здачі іспитів Г.Прін отримав посаду четвертого офіцера на пасажирському судні «Гамбург». Під час зимового шторму судно затонуло, але Гюнтер встиг вплав дістатися берега. У січні 1932 року отримав капітанську ліцензію.

У травні 1932 року вступив до лав нацистської партії.

Служба на флоті 16 січня 1933 року Гюнтер Прін вступив до рейхсмаріне — військово-морських сил Веймарської республіки, рядовим матросом незважаючи на те, що мав освіту й ліцензію капітана. Поступово просувався по службових сходах, проходив службу на легкому крейсері «Кенігсберг».

Пізніше продовжив навчання у школі підводників у Кілі, де здобув досвід управління підводними човнами на U-3. У Кілі Прін познайомився з Вернером Гартманом, командиром U-26, що взяв його до себе першим вахтовим офіцером. U-26 брав участь у громадянській війні в Іспанії.

Після повернення з Іспанії, у 1938 році Гюнтер Прін закінчив курси командирів-підводників і отримав під своє командування найновітніший німецький підводний човен типу VIIB U-47, що входили до складу крігсмаріне. 17 грудня 1938 року U-47 увійшов до складу 7-ї флотилії ПЧ крігсмаріне. Під час маневрів у Біскайській затоці Прін відзначився і привернув до себе увагу Карла Деніца, майбутнього командувача підводними силами нацистської Німеччини.

Друга світова війна 19 серпня 1939 року капітан-лейтенант Г.Прін вивів корабель з військово-морської бази Кіля напередодні початку Другої світової війни в готовності розпочати підводну війну за командою зі штабу. За час 1-го походу субмарина обійшла Британські острови та вирушила до Біскайської затоки у визначений район патрулювання.

1-й бойовий похід 19.08.1939-15.09.1939

1 вересня 1939 року німецький вермахт вторгся до Польщі, розпочалась Друга світова війна. 3 вересня британський уряд оголосив війну нацистській Німеччині, й командир U-47 отримав наказ на початок бойових дій проти британських кораблів. 4 числа до капітана довели інформацію про затоплення німецьким підводним човном U-30 британського пасажирського лайнера «Атенія», яке стало першим судном, потопленим німецькими підводними човнами у Другій світовій війні.

5 вересня 1939 року британське парове вантажне судно «Боснія» (2 407 тонн) з вантажем сірки було атаковане на відстані 120 миль від іспанського мису Ортегаль артилерійським вогнем палубної гармати U-47 і примушено зупинитися. Один член екіпажу судна загинув, решту німці пересадили в шлюпки, яких згодом врятували моряки норвезького судна SS Eidanger та доставили до Лісабона. «Боснія» стала першою жертвою німецького підводного човна U-47 капітана Г.Пріна.

6 вересня 1939 року U-47 спробував зупинити поодинокий та неозброєний пароплав «Ріо Кларо» (Велика Британія, 4 086 тонн) північно-західніше мису Ортегаль. Однак транспортне судно, яке прямувало з вугіллям із Сандерленду до Монтевідео, проігнорувало сигнали німецького човна та випереджувальний постріл по курсу судна з німецької 88-мм гармати. Тоді, Г.Прін дав наказ обстріляти «Ріо Кларо», яке подавало сигнали SOS і примусив його зупинитись. Англійські моряки були посаджені у човни, а в 14:40 судно затоплено однією торпедою. Невдовзі над поверхнею моря з'явився літак і U-47 здійснив термінове занурювання. Капітана «Ріо Кларо» та 40 членів команди судна підібрав голландський пароплав Stad Maastricht і 11 вересня висадив їх на Фаялі.

7 вересня німецька субмарина виявила на відстані 260 миль західніше-північно-західніше іспанського мису Фіністерре поодиноке суховантажне судно «Гартавон» (Велика Британія, 1 777 тонн), що перевозило 1600 тонн залізної руди й асфальт. Британське судно спробувало втекти від німців, але було обстріляно з палубної гармати. Вогнем артилерійської системи були знищені щогла та радіоантена, й «Гартавон» став зупинятись. Але, несподівано для німецького офіцера, британське судно спробувало атакувати субмарину, намагаючись її протаранити. Відхилившись від удару, німецькі моряки пересадили команду в рятувальний човен. Судно спробували торпедувати, як минулих разів, але G7a не спрацювала, тому «Гартавон» затопили вогнем 88-мм гармати. Подавати сигнал лиха Г.Прін не став, з огляду на те, що англійці намагались його знищити. Команда постраждалого судна була підібрана шведським танкером Castor і 11 вересня висаджена в Орті на Азорських островах.

15 вересня 1939 року капітан підводного човна U-47 Гюнтер Прін завершив свій перший бойовий похід, здійснивши 28-денне патрулювання та, затопивши три британських судна сумарною водотоннажністю 8 270 тонн, прибув до бази в Кілі.

2-й бойовий похід 08.10.1939-21.10.1939 8 жовтня 1939 року підводний човен U-47 вийшов з Кіля у другий бойовий похід. 14 жовтня близько 00:27 він потай пройшов усі британські загороджувальні системи на головній військово-морській базі Королівського флоту Британії Скапа-Флоу і проник до внутрішньої гавані, де на якірних стоянках були ворожі кораблі. Навдивовижу для німецького командира човна більшість британських кораблів була відсутня через наказ адміралтейства залишити ВМБ найбільш великим капітальним кораблям. Але Г.Прін знайшов для себе ціль — лінійний корабель «Роял Оук», який виконував функції потужного засобу протиповітряної оборони Скапа-Флоу.

З визначенням цілі субмарина підійшла на 3 000 ярдів і в 00:58 дала залп по лінкору. Три торпеди вийшли з торпедних апаратів, четверта не спрацювала. Дві промазали, а третя влучили в 01:03, але не спричинила багато збитку ворожому кораблю, був пошкоджений тільки якірний ланцюг. Весь екіпаж лінкора прокинувся від вибухів.

Об 01:13 після розвороту німецький підводний човен дав другий залп з трьох носових торпедних апаратів. О 01:16 торпеди влучили в кормову частину, де знаходились артилерійські льохи. Пролунав потужний вибух. За 13 хвилин старий ветеран Ютландської битви затонув у бухті Скапа-Флоу, потягнувши за собою на дно 833 англійських моряків.

За успішно проведений зухвалий напад на базу Королівського флоту Г.Прін здобув прізвисько «Буйвіл Скапа-Флоу» (). На бойовій рубці U-47 незабаром з'явилась емблема човна, що зображала розлюченого буйвола, а невдовзі нею стали користуватись усі підводні човні 7-ї флотилії.

17 жовтня ПЧ повернувся з походу до Вільгельмсгафена, де німецьких моряків зустрічали як національних героїв. Екіпаж привітав особисто командувач підводними силами німецького флоту контр-адмірал К.Деніц.

18 жовтня 1939 року капітан-лейтенант Гюнтер Прін разом зі своєю командою прибув трьома літаками до Берліна, де командир підводного човна був особисто А.Гітлером удостоєний Лицарського хреста Залізного хреста, першим підводником нацистської Німеччини та другим офіцером крігсмаріне після грос-адмірала Е. Редера. Уся команда субмарини нагороджена Залізним хрестом.

3-й бойовий похід 16.11.1939-18.12.1939 16 листопада U-47 вийшов з Кіля у черговий, третій бойовий похід. Через декілька днів корабель наразився на ворожий есмінець, тому терміново занурився й втік з місця зустрічі.

28 листопада 1939 року підводний човен атакував торпедами британський важкий крейсер типу «Лондон» «Норфолк», але промахнувся. Потім протягом двох восьми днів субмарина патрулювала поблизу британського узбережжя та в Біскайській затоці, сподіваючись виявити ціль для атаки.

Тільки в обід 5 грудня U-47 виявив на британське суховантажне судно водотоннажністю 8 795 тонн «Навасота», яке прямувало у складі транспортного конвою OB 46 з Ліверпуля до Буенос-Айреса і атакував його торпедами з підводного положення. Внаслідок влучення одної торпеди стався вибух, загинув капітан судна та 36 осіб, «Навасота» затонула. Вцілілих 37 членів екіпажу підібрав есмінець «Ескапейд», ще 8 людей забрало судно Clan Farquhar, яке доставило їх до Кейптауна. Есмінці ескорту спробували контратакувати німецький підводний човен, але Г.Прін встиг швидко вивести U-47 з-під удару та відступити з місця бою.

Пізно ввечері 6 грудня німецька субмарина атакувала торпедами інше судно, цього разу нейтральний норвезький танкер «Брітта» (6 214 тонн). Німці впізнали прапор країни, з якою на той час не перебували в стані війни, але Г.Пірн виконував наказ командування, який визначав, що усі танкери в оголошеній зоні бойових дій навколо Британських островів мають знищуватись. Від влучення торпеди судно переломилось навпіл та повільно затонуло на відстані 45 миль від Лонгшипського маяка. З 36 членів команди шість осіб загинуло внаслідок нападу, решту підібрав бельгійський траулер Memlinc.

Зранку 7 грудня U-47 виявив без ескорту нейтральне голландське транспортне судно «Таяандон» (8 159 тонн), яке йшло з Амстердама до Батавії. Не розглянувши чітко прапор, Г.Прін дав команду атакувати торпедами. Наслідком влучення стала пожежа та потужний вибух і судно швидко скрилось під водою. З 68 членів екіпажу 6 чоловіків загинуло на місці катастрофи.

Наступне зіткнення човна капітан-лейтенанта Г.Пріна з транспортом сталось 8 грудня. Бельгійський зерновоз «Луї Шед» (6 057 тонн), ухиляючись від зустрічі з німецькою субмариною, сів на мілину поблизу Тарлстоун в англійському графстві Девон. З цього моменту і до завершення бойового походу ніяких зіткнень не було; 18 грудня U-47 повернувся до Кіля.

Третій бойовий похід тривав 32 дні, U-47 затопив три транспортних судна сумарною водотоннажністю 23 168 тонн.

4-й бойовий похід 11.03.1940-29.03.1940 Після майже трьох місяців перебування на березі, 11 березня 1940 року німецький підводний човен під командуванням незмінного командира Г.Пріна вийшов з доків Вільгельмсгафена у Північне море. 12 числа він отримав наказ по радіо та попрямував до берегів Норвегії, але вже наступного дня завдання йому змінили та направили у західному напрямку.

У середині березня під час плавання поблизу Оркнейських островів екіпаж субмарини помітив два британські лінійні кораблі типу «Куїн Елізабет» та один типу «Нельсон», але капітальні кораблі були занадто далеко для проведення успішної торпедної атаки.

25 березня 1940 року, після двох тижнів походу, U-47 наразився на нейтральне судно — невеликий порожній данський суховантаж «Брітта» (1 146 тонн), що прямував з Калундборга до Ліверпуля. Перша атака німців була невдалою, вони неправильно оцінили швидкість руху судна, тому торпеда пройшла повз «Брітти». Німці ще раз атакували беззахисне судно однією торпедою; внаслідок ураження в носову частину судно дістало серйозних пошкоджень та повільно затонуло поблизу острову Сул-Скеррі. Данська команда втратила 13 осіб у результаті злочинного нападу німецького човна. Вцілілі 6 людей були врятовані данським пароплавом Nancy, що доставив постраждалих до Суонсі.

29 березня 1940 року U-47, після четвертого 19-денного бойового походу, повернувся до Вільгельмсгафена, маючи на своєму власному рахунку одне потоплене судно водотоннажністю 1 146 тонн.

5-й бойовий похід