Олексій Вікторович Грачов ( 5 березня 1969, Сімферополь, Кримська область, УРСР) — радянський, український та російський футболіст, нападник. Згодом — тренер. На даний час — головний тренер фейкового кримського клубу «Севастополь».

Кар'єра гравця Окрім нього в сім'ї виховувалося ще двоє дітей — брат та сестра.

Вихованець школи сімферопольської «Таврії», де його тренером був В'ячеслав Портнов. Під час проходження служби спортроті в армії грав за київський СКА. У 1989 році грав за керченський «Океан» у Другій лізі СРСР. Перехід до севастопольської «Чайки» відбувся за рекомендацією Анатолія Заяєва головному тренеру Геннадію Макарову. Олексій розпочинав грати в центрі півзахисту, а потім перейшов на позицію нападника.

Його наступною командою стала сімферопольська «Таврія», яка виступала в Першій лізі СРСР, де він став гравцем основного складу. Під час виступу за кримчан, його запросили на перегляд в донецький «Шахтар», проте в підсумку він поїхав на перегляд в охтирський «Нафтовик», куди поїхали його одноклубники Едуард Піскун, Олександр Євтушок й Ігор Єршов. У складі команди грав в першому чемпіонаті незалежної України. Команда за підсумками сезону вилетіла в Першу лігу, де потім стала бронзовим призером сезону 1992/93 років. В Охтирці став гравцем основного складу, найкращим бомбардиром команди в турнірі 1994/95 років, тоді ж він посів третє місце в списку бомбардирів Першої ліги. Грачов є автором першого «покеру», тобто чотирьох забитих м'ячів в одній грі, в поєдинку проти «Бажановця» 11 жовтня 1994 року. В Охтирці він жив на одному сходовому майданчику з одноклубником Едуардом Піскуном, з яким він грав до цього в «Чайці» і «Таврії», а пізніше й у кіровоградській «Зірці».

Влітку 1995 року Грачов перейшов у кіровоградську «Зірку НІБАС» з Вищої ліги. Разом з Піскуном його запрошували в російський «Уралан», проте Едуард в результаті пішов до краснодарської «Кубані», а Олексій у «Уралан» з Елісти. У 1997 році разом з командою став переможцем першого російського дивізіону. Взимку 1998 року повернувся до «Нафтовик». У вересні 2000 перейшов у друголіговий «Електрон» з міста Ромни. Початок сезону 2000/01 років провів у «Таврії», однак провівши лише одну гру в чемпіонаті України, перейшов в «Нафтовик». Тоді команда стала переможцем другої ліги й повернулася в Першу, а Грачов став найкращим бомбардиром групи в якій виступали охтирці з 16 забитими голами. Кар'єру футболіста завершив у 2002 році.

Рекордсмен «Нафтовика» за кількістю проведених матчів й забитих м'ячів у чемпіонатах України. Загалом за Нафтовик провів понад двісті матчів і забив понад п'ятдесяти м'ячів.

Тренерська кар'єра Закінчив Сімферопольський державний університет імені М. В. Фрунзе.

У 2003 році увійшов до тренерського штабу охтирського «Нафтовика», де пропрацював протягом чотирьох років. Потім, протягом двох років був тренером сімферопольського «ІгроСервіса», після чого повернувся в «Нафтовик». У 2010 році увійшов до тренерського штабу «Севастополя». Потім працював головним тренером дубля, старшим тренером молодіжного складу, займав посаду тренера в «Севастополі-2». Влітку 2012 року став тренером «Севастополя-3», який виступав у чемпіонаті Криму. Пізніше входив у тренерський штаб «Севастополя», був головним тренером дубля й тренером команди U-19.

У 2014 році після окупації Росією Кримського півострова залишився на його території, пішов на спіпрацю з окупантами та колаборантами й увійшов до тренерського штабу місцевого фейкового клубу СКЧФ. На початку 2015 року очолював команду СКЧФ 1998 року народження на турнірі Arena Yevpatoria Cup. У т.зв. всекримському турнірі очолював СКЧФ-2. Влітку 2015 року став тренером іншого фейкового клубу, «Бахчисарая», привів цю «команду» до бронзових нагород т. зв. «чемпіонату Криму» й перемозі у т.зв. Кубку Прем'єр-ліги КФС в фінальному матчі над СКЧФ (2:1). Був визнаний найкращим тренером турніру. Влітку 2016 року очолив т.зв. «Севастополь» і привів команду до перемоги в чемпіонаті півострова, який був організований окупаційною адміністрацією.

Досягнення «Нафтовик» (Охтирка) Перша ліга чемпіонату України Бронзовий призер (1): 1992/93

Друга ліга чемпіонату України Чемпіон (1): 2000/01

«Уралан» Перший дивізіон чемпіонату Росії Чемпіон (1): 1997

Особисте життя Дружина — Жанна, економіст в сімферопольській кампанії «Таврія-Авто». Син Дмитро, також був професіональним футболістом.

Статистика СезонКлубЛігаЧемпіонатКубокМатчіГолиМатчіГоли1989«Океан» (Керч)Друга ліга2401990«Чайка» (Севастополь)Друга нижча ліга2991990«Таврія» (Сімферополь)Перша ліга7019913691992«Нафтовик» (Охтирка)Вища ліга171621992/93Перша ліга4212431993/943814201994/954218101995/96«Зірка-НІБАС»Вища ліга284421996«Уралан-д»Третя ліга201996«Уралан»Перший дивізіон2031997181211997/98«Нафтовик» (Охтирка)Перша ліга212101998/99362401999/00801999/00«Електрон» (Ромни)Друга ліга1652000/01«Таврія» (Сімферополь)Вища ліга102000/01«Нафтовик» (Охтирка)Друга ліга29162001/02Перша ліга250112001/02«Електрон» (Ромни)Друга ліга502002/03«Нафтовик» (Охтирка)Перша ліга20

Джерела: статистика —

Примітки

Посилання Статистика виступів на офіційному сайті ФФУ Візитна картка футболіста на офіційному сайті УПЛ Візитна картка тренера на офіційному сайті УПЛ

Профіль на сайті footballdatabase.eu Профіль гравця на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)» Профіль гравця на сайті «Історія Таврії» Профіль гравця на сайті sportbox.ru Профіль тренера на сайті «УКРАЇНСЬКИЙ ФУТБОЛ (історія та статистика)»