Івайло Йорданов (, 22 квітня 1968, Самоков) — болгарський футболіст, що грав на позиції півзахисника. Футболіст року в Болгарії (1998).
Виступав, зокрема, за лісабонський клуб «Спортінг», за який виступав у більш ніж 250 офіційних матчах за десятиліття та виграв обидва головних національних титули. Провів 50 матчів за збірну Болгарії. Учасник двох чемпіонатів світу і чемпіонату Європи 1996 року.
Клубна кар'єра Народився 22 квітня 1968 року в місті Самоков. Вихованець футбольної школи клубу «Рілскі Спортіст», де і розпочав професійну кар'єру і в якому провів сім сезонів, взявши участь у 199 матчах чемпіонату.
У 1989 році, у віці 21 року, Івайло перейшов в «Локомотив» (Горішня Оряховиця), за який виступав 2 сезони, ставши в 1991 році найкращим бомбардиром чемпіонату Болгарії.
Незважаючи на те, що «Локомотив» був одним із аутсайдерів болгарського чемпіонату, Йорданов зумів привернути до себе увагу лісабонського «Спортиіга», в який перейшов в 1991 році. Івайло грав за «Спортінг» десять сезонів, провівши 183 матчі і забивши 53 м'ячі. За час, проведений в Лісабоні, Йорданов встиг стати чемпіоном Португалії і володарем двох кубків країни. У 1997 році він був визнаний найкращим футболістом Болгарії. Постійні проблеми з травмами та діагностика розсіяного склерозу в 1997 році призвели до виходу на пенсію 2001 рокуUnlucky seven ; UEFA.com, 11 July 2003.
Виступи за збірну 28 травня 1991 року дебютував в офіційних іграх у складі національної збірної Болгарії в матчі зі збірною Бразилії.
Йорданов не зумів стати гравцем основи нападу болгар, не витримуючи конкуренції з Христо Стоїчковим, Любославом Пєнєвим і Емілем Костадіновим. Тим не менш Івайло був учасником двох чемпіонатів світу — 1994 року у США та 1998 року у Франції, зігравши на них загалом 7 матчів, а також на чемпіонаті Європи 1996 року в Англії, де зіграв 2 матчі.
Останній матч за збірну Йорданов зіграв 16 серпня з командою Бельгії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 10 років, провів у формі головної команди країни 51 матч, забивши 4 голи.
Тренерська кар'єра Після завершення кар'єри гравця Йорданов залишився в «Спортінгу» і працював в структурі клубуIordanov sees hope for Bulgaria ; UEFA.com, 17 June 2004. На цій посаді він перебував 3 роки і спостерігав за молодим талантом Кріштіану Роналду. У 2004 році Йорданов був призначений помічником Христо Стоїчкова у збірній Болгарії. Свій пост Івайло залишив у 2007 році, після відходу Стоїчкова.
У 2010 році увійшов до скаутського відділу клубу «Літекс» .
4 березня 2017 року він був призначений спортивним директором «Локомотива» (Горішня Оряховиця).
Титули і досягнення
Командні Чемпіон Португалії (1): «Спортінг»: 1999–00 Володар Кубка Португалії (1): «Спортінг»: 1994–95 Володар Суперкубка Португалії (2): «Спортінг»: 1995, 2000
Особисті Футболіст року в Болгарії: 1998 Найкращий бомбардир чемпіонату Болгарії: 1991 (21 гол) Почесний громадянин Софії (1994) .
Примітки
Посилання