Ігор Олександрович Бойко (нар. 30 червня 1961) — український композитор, гітарист і педагог. Засновник і беззмінний лідер групи «Ігор Бойко Бенд» (фанк, фьюжн, сучасний інструментальний джаз).
Коротка біографія Народився 30 червня 1961 року в м. Суми в родині радянських службовців. Інтерес до гітари, як до музичного інструменту, проявився у віці дев'яти років. Починав освоювати гітару самостійно, як і всі — на лавці у дворі, підглядаючи, як це роблять старші хлопці. Згодом удосконалював свій стиль, виступав як професіонал.
Хронологія
Становлення З 1975 року починає брати участь у різних ансамблях міста. У 1980 році стає гітаристом вокально-інструментального колективу «Обрій» при Сумській філармонії. 1981 — 1983 рр. — солдат строкової служби у м. Будапешті, в ансамблі пісні і танцю Південної групи військ Радянської Армії
Досвід З 1983 по 1985 рр. працював у Будапешті, як вільнонайманий музикант. Виступав по всій Угорщині, не одноразово гастролював по Австрії. У 1984 році починає грати в джазових клубах Будапешта, впритул вивчаючи традиції світового джазу, а також етнічні особливості угорської та європейської музичних культур. У 1985 році повертається в Україну та вступає до музичного училища імені Глієра в Києві. Навчається по класу гітари у відомого джазового гітариста і педагога Володимира Олексійовича Молоткова.
Майстерність У 1990 році переїздить до Москви. Працює в московському джаз-оркестрі «Сучасник» під управлінням Анатолія Кролла. У 1991 році знайомиться з відомим джазовим музикантом і вокалістом Сергієм Манукяном. В 1992—1993 рр. працює в Амстердамі, виступаючи відразу у декількох музичних проектах з музикантами різних національностей і культур. Неодноразові виступи на «Radio — Amsterdam», і на Європейських джазових фестивалях. Співпраця з музикантами Америки і Європи. На формування музичного стилю Ігоря Бойка вплинула не манера якогось одного виконавця, а гітарні традиції різних музичних напрямків, таких як класика, джаз, блюз, джаз-рок, фанк. Ігор завжди був відкритий для всіх напрямків музики і ніколи не зациклювався на якомусь одному. Музика, яку виконує Ігор Бойко, складається зі сплаву всіх музичних напрямків перерахованих вище. Музичні критики назвали такий музичний сплав стилем ф'южн. Ігор зізнається, що не любить цей термін, але для того, щоб все ж таки визначити стиль, в якому грає, називає його джаз-ф'южн, віддаючи данину поваги чудовій джазовій школі гри на гітарі: «У мене, як у будь-якого професійного гітариста сформувався свій мелодичний і гармонічний словника, який я намагаюся постійно розширювати і це заняття нескінченне. Будь серйозно ставиться до музики людина відчуває те ж саме почуття: що чим більше ти знаєш, тим більше розумієш, що ти нічого не знаєш» з інтерв'ю У 1993 році знову приїздить до Москви, де співпрацює з Сергієм Манукяном. Разом музиканти роблять турне по містах ближнього і дальнього зарубіжжя. Ігор бере участь у записі сольних альбомів Сергія Манукяна.див. дискографію …Коли я його зустрів уперше і почав з ним грати, зрозумів що це гітарист, який вміє грати на гітарі так як мені хочеться, і зовсім не тому що я довлю або намагаюся йому розповідати, як потрібно грати, він прекрасно відчуває партнера і сам це робить.Сергій Манукян 1995 рік — початок співпраці з журналом «Music Box» У 1996 році — створення власної групи «Ігор Бойко Бенд», з якою Ігор концертує й донині. Паралельно з цим, музикант бере участь в гітарних шоу «Кращі гітаристи Росії», проведених фірмою «Music Box». В цьому ж році вийшла відеокасета одного з таких шоу під назвою «Washburn Days In Russia», що викликала широкий інтерес, як у гітаристів-професіоналів, так і простих любителів гітарної музики.
В цей же час, за опитуванням одного з найбільш компетентних російських музичних журналів — «Music Box», у рубриці «Підсумки року», в категорії електрична гітара — Ігор Бойко входить у трійку кращих гітаристів Росії. У 2001 році Ігор запросив до своєї групи Антона Горбунова (бас), Юрія Погибу (клавіші) і Сергія Остроумова (барабани) У 1997—2005 роках паралельно з сольною діяльністю Ігор починає працювати у складі групи Валерія Сюткіна. На той момент у Валерія проявився інтерес до «приджазованих» експериментів.
Повернення до сольної кар'єри Робота в «Сюткін і Ко» починає обтяжувати — через постійні гастролі Ігорю все частіше доводиться відмовлятися від власного проекту, а заодно і від запрошень просто пограти добротний джаз з різними музикантами. Сюткін, досхочу наекспериментувавшись, все частіше починає повертатися до «елвісообразним», твістовим та попсовим номерам.
У 2005 році після відходу від Сюткіна, Ігор відновлює свою сольну кар'єру, знову зібравши «Ігор Бойко бенд» …що стосується цього жанру (не знаю, як його назвати — джаз-рок, фьюжн — не в цьому справа. Давайте назвемо його просто сучасною інструментальною музикою — справа, їй богу, не в назві) — ось вам гурт Ігоря Бойка. І для мене ці музиканти сьогодні стоять в одному ряду з перерахованими вище напівбогами з того берега. Спробуйте мене переконати. А що стосується жанрів, то їх на світі всього два — хороша музика і скажемо, ніяка. Ця гарна".Андрій Макаревич в анотації до альбому «Поміж рядків» У 1999—2000 роуках співпраця з легендарною джаз-рок групою «Арсенал» п/у Олексія Козлова. Грати сучасну музику ф'южн може тільки та людина, яка не просто вміє грати різну музику, але він відкритий до будь-якої музичної культури, що відрізняє від джазменів, блюзменів, рок музикантів і.т.п. Ігор виявився одним з них.Олексій Козлов 6 вересня 2008 року на день народження Народного артиста Росії Олексія Кузнєцова, в Будинку музики відбувся грандіозний концерт «Олексій Кузнєцов — півстоліття в джазі». Серед учасників — відомі вітчизняні джазмени, давні друзі та колеги музиканта: Ігор Бриль, Анатолій Кролл, Георгій Гаранян, Олексій Козлов, Ігор Бутман, Сергій Манукян, Ігор Бойко та багато інших. У вересні 2008 року вийшов новий — шостий — сольний альбом «Іскри і Тіні», який відкрив новий етап у творчій кар'єрі музиканта.
Ось як описує альбом сам Ігор: «Готуючи альбом, я не намагався претендувати на новаторство, чи, тим паче, гнатися за модою. Мені хотілося акумулювати почуття і настрої, висловивши їх в мелодіях. І я готовий поділитися ними з оточуючими. Я не замислювався в якому стилі вийде мій диск: фанк або ф'южн, джаз або блюз, або ще щось. На інтуїтивному рівні я робив те, що близьке мені, що вважаю за потрібне. Я вдячний всім музикантам, які допомагали мені це здійснити. Дуже приємно, що вдалося зібрати не просто музикантів-професіоналів, а людей, близьких мені по духу із творчим сприйняттям музичного матеріалу».
Над альбомом працював інтернаціональний склад музикантів. Ритм-секцію представили заокеанські профі: басист Террі Тейлер і барабанщик Ронні Буррадж, який виконав вокальні партії. Музичні вимоги до клавішних інструментів були пред'явлені принципово різні, тому до роботи були залучені три різних музиканти. На роялі і електропіано «Rhodes» чудово зіграв Олексій Подимкін. Блискуче володіння органом «Hammond» продемонстрував Костянтин Гарячий з Білорусії. Майстерність на синтезаторах і «Hohner-D6 Clavinet» показав Володимир Прихожай з України. Особливий колорит у звучання альбому привніс Максим Некрасов — майстер гри на хроматичній губній гармоніці. Вишукані ритмічні «спеції» додав перкусіоніст Влад Окунєв. Брас-секцію представили трубач Олексій Батиченко і тромбоніст Олександр Мічурін. Все ж гітарні партії, природно, зіграв Ігор Бойко.
Альбом «Іскри і тіні» випущений у 2008 році російським лейблом «NuNote». Запис альбому проводилася в московських студіях «Наш час» (звукорежисер Денис Юрасов) і «Vintage-records studio» (звукорежисер Дмитро Куликов). Зведення диска зроблено Сергієм Большаковим на студії «Наш час», мастерінг зроблений Володимиром Овчинниковим на студії «Мосфільм». Продюсером альбому виступив Ігор Бойко.
Педагогіка У 2005 році була відкрита авторська школа «Лабораторія професійної освіти для гітаристів».
Про гітару У Ігоря фірмова гітара «FoderaВінсент Фондера — широко відомий бренд з виробництва бас-гітар Boiko», яка здобула славу в гітарних колах Москви. Всім відомо, що з роками звукові властивості деревини тільки поліпшуються (для музиканта інструмент — це дуже важливе питання). Деколи в пошуку інструменту проходить все життя. В Америці Ігор познайомився з найвідомішим майстром з виробництва бас-гітар — Вінсентом Фодерой, на інструментах якого грають всі відомі басисти світу. Їх познайомив Вадим Медвідь, разом з яким Ігор навчався в Глієрамузичне училище в Києві, і який зараз є одним з провідних майстрів на фабриці Фодери.
Вінсент запитав: — «який інструмент ти шукаєш»? Ігор відповів, що хотів би хороший Telecaster. Той усміхнувся, пішов на склад, де зберігається деревина, і з-під шафи витягнув геть «убитий» корпус Telecaster'а весь у павутинні, і по краях заляпаний синьою фарбою. З'ясувалося, що хтось приніс йому цей корпус на реставрацію за 20 років до того, як в майстерні з'явився Ігор, але так і не прийшов за гітарою. Майстри підшукали Ігорю «божевільний» гриф, призвели корпус в порядок, поставили фурнітуру і датчики. Потім вони зателефонували давньому товаришу Ігоря — Майку Стернувідомий джазовий гітарист і попросили його розписатися для нього на цій гітарі. А потім обробили гітару спеціальним фірмовим лаком Фодери, секрет якого відомий лише йому.
Музиканти про Ігоря Бойка Анатолій Кролл — заслужений діяч мистецтв, композитор, аранжувальник, піаніст і педагог, керівник відомих біг-бендів: «Ігор Бойко, з цим ім'ям я познайомився вперше в 1990-му році. У Москві, може бути в якійсь мірі і випадково, з'явився музикант з України, який потрапив до оркестру, яким я керував у той час. Я уявляю, наскільки йому складно було освоїти, завжди не просте московське життя, особливо коли це робиш вперше. Але коли людина це робить цілеспрямовано, коли людина талановита і у неї є всі необхідні якості для того, щоб зуміти себе самоствердити в такому непростому місті, яким є Москва — це відбувається. Я думаю, в повній мірі це відноситься і до Ігоря. Моє життя досить тісно пов'язане з діяльністю багатьох нині відомих музикантів, творчі біографії яких формувалися в нашій спільній роботі і в колі цих імен Ігор Бойко, займає своє, і я б сказав особливе місце. Не тому що ця людина особливо талановита, а тому що він володіє якимись своїми фірмовими людськими якостями…» Олексій Козлов — заслужений артист Росії, альт-саксофоніст, композитор, засновник легендарної групи «Арсенал». «Початок 1999 року було часом, коли виник восьмий за рахунком склад ансамблю „Арсенал“. І коли я почав цей ансамбль відтворювати, я думав що виникнуть проблеми з музикантами, тому що джаз-рок і стилі ф'южн які виникли на межі шістдесятих і сімдесятих років, стали класичними і як будь-яка класика стали не доступними для широкої маси, вони стали елітарними. Ось я і сумнівався, чи знайду музикантів, які знають цю музику і вміють її грати. До моєї радості проблем не виникло, і знайшлися всі, хто мені був потрібен. Грати сучасну музику ф'южн може тільки та людина яка не просто вміє грати різну музику, але вона відкрита до будь-якої музичної культури, що відрізняє від джазменів, блюзменів, рок музикантів і.т.п. Ігор виявився одним з них. Мені не треба було його переконувати зіграти то класику, то фанк, то якусь джазову п'єсу або концептуальний фанкі-ф'южн. В той час коли Ігор працював в „Арсеналі“, у мене не було з ним ні яких проблем і я сподіваюся, що наша співпраця буде продовжуватися. Мені здається, Ігор Бойко зроюить свій вклад саме в справу розвитку в нашій країні стилю фанкі-ф'южн, стиль який, між іншим, у Росії виявився набагато популярнішим джазу» " Сергій Манукян — джазовий вокаліст, композитор.