Нафтовий танкер або нафтоналивний танкер — морське самохідне нафтоналивне судно, яке призначене для перевезення нафти. Згідно з Міжнародною Конвенцією MARPOL-73/78 поняття нафта включає сиру нафту, рідке пальне, очищені нафтопродукти, які не є нафтохімічними речовинами. Станом на лютий 2025 року в світі близько 1000 нафтоналивних танкерів.

Історія «Зороастр» — перший нафтоналивний танкер, збудований 1877 року на шведській судноверфі на кошти братів Нобелів. Цей танкер, який Л. Нобель розробив у Швеції, в Гетеборзі разом зі Свеном Алмквістом (Sven Almqvist) і започаткував наливний спосіб перевезення нафти та нафтопродуктів.

Після Другої світової війни танкери значно зросли в розмірах. Цьому сприяло декілька факторів. До 1956 року танкери розроблялися з обмеженням розмірів для проходження через Суецький канал. Після закриття каналу під час Суецької кризи 1956 року нафту почали транспортувати навколо Африканського континенту, що створювало додаткові витрати. Судновласники зрозуміли, що більш ефективними в транспортуванні є великі танкери. З економічних міркувань було зрозумілим, що чим більші розміри має танкер, тим дешевше він може транспортувати сиру нафту, і тим краще може задовольнити попит на неї, що зростає. В той час як типовий танкер часів II світової війни T2 мав довжину 162 м (532 фути) і водотоннажність 16 500 DWT, ультравеликий танкер для сирої нафти (ULCC), побудований в 1970-ті роки, мав довжину більше, ніж 400 м (1300 футів) і водотоннажність 500 000 дедвейт-тонн.

Бар'єр 100 000 тонн водотоннажності у 1958 році перебрав танкерний магнат Сполучених Штатів Даніел К. Людвіг. Його найбільший танкер на той момент «Universe Apollo» вміщував 104 500 довгих тонн, що на 23 % більше порівняно з попереднім рекордсменом, «Universe Leader», який також належав йому.

Найбільший у світі супертанкер «Seawise Giant» був побудований в 1979 році на Оппама верфі в Sumitomo Heavy Industries, Ltd (в 1989 році перейменований в «Happy Giant», в 1991 році — в «Jahre Viking», в 1999 році — в «Knock Nevis»). Судно довжиною 458,45 м (1504,1 фута) з осадкою 24,61 м (80,74 фута) мало 46 танків, його водотоннажність 564 763 дедвейт-тонни.

Після резонансних аварій наприкінці XX століття всі сучасні танкери почали будувати з подвійною обшивкою. З 2011 року двома найбільшими в світі супертанкерами є танкери TI класу: TI Europe і TI Oceania. Ці нафтоналивні судна були побудовані в 2002 і 2003 роках з назвами «Hellespont Alhambra» і «Hellespont Tara» для грецької корпорації «Геллеспонт». Кожен з них має максимальну довжину 380 м (1246,7 фута), вантажопідйомність 3 166 353 барелів (503 409 900 л) і водотоннажність понад 441 500 DWT. Вони були першими ULCCs з подвійним корпусом.

Класифікація нафтових танкерів У світовій практиці прийнято поділ танкерів за дедвейтом: +КатегоріяDWT, тОписGP (General Purpose)6000—16 499Малотоннажні танкери загального призначення. Часто використовуються для перевезення бітумів. GP (General Purpose)16 500—24 999Танкери загального призначення. Переважно невеликі танкери для нафтопродуктів. MR (Medium Range)25 000—44 999Середньотоннажні танкери. Часто використовуються як нафтові або танкери для нафтопродуктів у невеликих акваторіях. LR1 (Large/Long Range1)45 000—79 999Великотоннажні танкери 1 класу. Використовуються для сирої нафти та важких нафтопродуктів. LR280 000—159 999Великотоннажні танкери 2 класу.VLCC (Very Large Crude Carrier160 000—320 000Великотоннажні танкери 3 класу. Транспортують сиру нафту від місць видобутку до нафтопереробних заводів.ULCC (Ultra Large Crude Carrierбільше 320 000Також називаються супертанкерами (Supertanker). Вони перевозять сиру нафту на великі відстані, наприклад, з Перської затоки до НПЗ в Америці або Азії. FSO (Floating Storage and Offloading unit)більше 320 000Супертанкери, переобладнані або спеціально створені як плавучі нафтові термінали, з яких здійснюється відвантаження на менші танкери. Найбільше таке судно на цей момент — FSO ASIA має DWT 441 893 т і працює в Перській затоці. Окрім поділу танкерів за дедвейтом, існує окрема класифікація з урахуванням навігаційних умов: +НазваОписSeawaymax:Танкери, які можуть пройти через вузьку систему шлюзів на каналі Св. Лаврентія (морський канал довжиною 2500 км, що з'єднує Атлантичний океан з Великими озерами в США). Максимальний дедвейт судна, що проходить цим шляхом, не повинен перевищувати 28 500 т, довжина — 225,6 м, ширина — 23,8 м, осадка — 8,1 м. Практика показує, що лише 10 % звичайних морських суден можуть пройти всі 14 шлюзів до озера Верхнє, тому переважно навігація здійснюється спеціальними суднами, побудованими для цього регіону.Panamax:Розміри танкерів обмежені розмірами Панамського каналу. У 2016 році проєкт, відомий як New Panamax Project, спрямований на розширення найвужчих камер каналу, був завершений. Зараз через канал можуть проходити судна довжиною до 336 метрів, шириною до 49 м і осадкою до 18,3 м (замість 294 м, 32,2 м і 12,6 м відповідно, як це було раніше). Це особливо актуально для великих газовозів (LPG-carriers), що йдуть із США в Азію. За оцінками аналітиків DNV GL, станом на кінець 2017 року 100 % всіх американських NEO-Panamax газовозів пройшли через канал. Управління Панамським каналом також досягло високої швидкості проходження суден — 5,9 танкера на добу.Aframax:Термін походить від назви системи Average Freight Rate Assessment (AFRA), створеної Shell Oil у 1954 році. Розміри Aframax танкерів зазвичай не перевищують 120 000 DWT, довжина — 253 м, ширина — 44,2 м. На цей час це найбільш популярний тип танкерів. Компактні габарити дозволяють їм працювати в більшості портів Північного, Чорного, Середземного, Карибського та інших морів, а велика вантажопідйомність дозволяє економити на транзиті нафти.Suezmax:Категорія суден орієнтована на прохід Суецьким каналом. Після численних розширень він здатний приймати судна дедвейтом до 200 000 тонн, з максимальною осадкою 20,1 м при ширині 50 м або осадкою 12,2 м і шириною 77,5 м. Танкери категорії Suezmax широко використовуються у всьому світі, особливо в Західній Африці, Чорному морі, Перській та Мексиканській затоках.VLCC:VLCC (Very Large Crude Carrier) також називаються танкерами Malaccamax за назвою Малакської протоки — основного шляху, що з'єднує Індійський та Тихий океани. Розміри VLCC обмежені лише мінімальною глибиною протоки — 25 м, тому осадка в цій категорії не перевищує 20 м. Дедвейт танкерів від 200 000 до 320 000 т, довжина — 330 м, ширина — 60 м. VLCC поширені в районах видобутку нафти — на Близькому Сході, в Західній Африці. Вони транспортують сиру нафту великим покупцям на великі відстані. Однак нещодавня безпрецедентна економічна ситуація перетворила 80 % нафтових суден на тимчасові плавучі сховища.ULCC:Супертанкери ULCC (Ultra Large Crude Carrier) мають дедвейт від 320 000 до 550 000 т, довжину 415 м, ширину 63 м і осадку понад 35 м. Такі судна потребують спеціальних терміналів і зазвичай перевозять нафту з Перської затоки до великих портів Азії, Америки та Північної Європи. Річкові танкери порівняно з морськими мають відносно невеликий дедвейт. Вони також подібні до морських суден і мають поділ на відсіки.

Спеціальні системи танкера Спеціальні системи танкера: Вантажна система, Зачисна система, Система миття танків, Система інертних газів, Газовідвідна система, Система підігріву вантажу, Система зрошення палуби.

Вантажна система танкера Вантажна система танкера є основною на наливному судні, вона призначена для приймання і викачування вантажу. Містить вантажні насоси (зазвичай, відцентрові), трубопроводи, компенсатори, арматуру, приймальні пристрої в танках, розподільні пристрої (маніфолди). Насоси вантажної системи працюють при видачі вантажу, усе інше обладнання — і при видачі, і при прийнятті. Вантажні насоси можуть також перекачувати вантаж усередині судна, брати участь у мийці танків. Зачисна система дублює майже повністю вантажну систему, але має діаметри труб і арматури у 2 — 3 рази меншого розміру, за насоси об'ємного типу.

Танкери споряджуються кільцевою або лінійною вантажною системою.

Переважна більшість сучасних нафтоналивних танкерів будується з лінійною вантажною системою, яка простіше і дешевше кільцевої, дозволяє перевозити кілька сортів вантажу, зручна при кормовому розташуванні вантажного насосного відділення і використанні відцентрових насосів. Вантажні танки поділяються на 2 — 4 групи, кожна з яких розрахована на перевезення одного сорту вантажу. До кожної групи з насосного відділення прокладена вантажна магістраль з відгалуженнями на кожен танк. Кількість вантажних відцентрових насосів відповідає числу груп танків. Забезпечується взаємозамінність насосів за допомогою прокладених між магістралями перемичок і подвійних клінкетів.

Зачисна система танкера Використовується під час вивантаження після того, як рівень у танку падає і на всмоктування вантажного насоса відцентрового типу потрапляє повітря. З цього моменту вантажний насос не може качати і для остаточного вивантаження вантажу використовується зачисна система, у якій застосовуються насоси об'ємного типу (поршневі, шестеренні, гвинтові, діафрагмові). Цей тип насоса має набагато меншу продуктивність. Труби зачисної системи мають діаметри у 2-3 рази менші, ніж вантажної системи.

Система миття танків Система миття танків служить для видалення з танків залишків вантажу й очищення їх поверхні перед зміною вантажу, оглядом або ремонтом. Під час миття танків атмосфера танка повинна бути із вмістом кисню менше 7 %. Для миття танків на першій стадії використовується сира нафта, далі гаряча вода і пар.

Миття здійснюється: перед прийманням у танки чистого баласту для підготовки танкера до баластового переходу для видалення з танків відкладів залишків вантажу та іржі в профілактичних цілях для підготовки судна до ремонту перед зміною вантажу.

Система інертних газів Система інертних газів призначена для створення безпечної атмосфери у танку з вантажем. Для цього використовують інертні гази: газ, що складається з очищених і охолоджених газів: парових і масляних котлів, а також спеціальної установки інертного газу; азот, отриманий у спеціальному автономному газогенераторі, встановленому на танкері; газ, зазвичай азот, що поставляється на судно в балонах.

Використовують два способи інертизації танкерів: 1) розведення атмосфери танка інертним газом; 2) заміщення атмосфери танка інертним газом. Система інертних газів використовується на танкерах для підтримання в танках атмосфери із вмістом кисню щонайбільше 7 %, що убезпечує від вибуху та пожежі.

Після миття танків потрібна заміна атмосфери танка з інертного газу на повітря. Для цього використовується система інертних газів, коли повітродувка нагнітає в танк не інертний газ, а повітря.

Газовідвідна система Газовідвідна система призначена для запобігання підвищенню тиску або вакууму в танку вище допустимого, оскільки це може призвести до деформації або руйнування стінок танку. Розрізняють «велике дихання» — виникнення в танку тиску/вакууму при навантажувально-розвантажувальних операціях та «мале дихання» — зміна тиску атмосфери танку при температурних коливаннях навколишнього середовища (зміна широти знаходження судна і зміна часу доби).

Система підігріву вантажу Деякі сорти рідких вантажів мають більшу в'язкість і температуру застигання. Для нормальної роботи вантажних насосів є певні критерії в'язкості, які можна досягти шляхом нагріву вантажу під час транспортування. Для цього на танкерах існують трубні теплообмінні системи, через які прокачується теплоносій (пара, гаряча вода або термомасло).

Система зрошення палуби Система зрошення палуби служить для охолодження палуби при нагріванні її сонцем з метою зниження температури вантажу. Охолодження відбувається шляхом подачі насосом забортної води в систему зрошення. Вода омиває палубу, знижуючи її температуру, і через шпігати стікає за борт.

Загальний опис