Мавританія — північноафриканська країна, що знаходиться на крайньому заході континенту . Загальна площа країни 1 030 700 км² (29-те місце у світі), з яких на суходіл припадає 1 030 700 км², а на поверхню внутрішніх вод — 0 км². Площа країни у 1,5 рази більша за площу України.

Етимологія Офіційна назва — Ісламська Республіка Мавританія, Мавританія ( — Аль-Джумухірія аль-Ісламія аль-Мурітанія; ). Назва країни походить від назви античної держави Мавретанія (III століття до н. е. — I століття н. е.), що існувало на території сучасного Марокко. Назву давня держава отримало від етноніму берберських племен, яких єгиптяни називали лівійцями, а римляни — маврами (чорні люди), та слова «тан» на означення краю, землі. Етимологія назви маври походить від фінікійського «Маухарім» — Західний край.

Історія дослідження території

Географічне положення

Мавританія — північноафриканська країна, що межує з чотирма іншими країнами: на півночі — з Алжиром (спільний кордон — 460 км), на півночі і заході — із Західною Сахарою (1564 км), на сході — з Малі (2236 км), на півдні — з Сенегалом (742 км). Загальна довжина державного кордону — 5002 км. Країна лежить між двома великими африканськими регіонами: Магрибом на півночі та Сахелем на півдні. Мавританія на заході омивається водами Атлантичного океану. Загальна довжина морського узбережжя 754 км.

Згідно з Конвенцією Організації Об'єднаних Націй з морського права (UNCLOS) 1982 року, протяжність територіальних вод країни встановлено в 12 морських миль (22,2 км). Прилегла зона, що примикає до територіальних вод, в якій держава може здійснювати контроль необхідний для запобігання порушень митних, фіскальних, імміграційних або санітарних законів простягається на 24 морські милі (44,4 км) від узбережжя (стаття 33). Виключна економічна зона встановлена на відстань 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя. Континентальний шельф — 200 морських миль (370,4 км) від узбережжя, або до континентальної брівки (стаття 76).

Крайні пункти

Час

Час у Мавританії: UTC0 (-2 години різниці часу з Києвом).

Геологія

Сейсмічність

Вулканізм

Рельєф

Середні висоти — 276 м; найнижча точка — Себха-де-Ндрхамха (-5 м); найвища точка — гора Кедієт-Іджиль (915 м). Більше 60 % території країни займають кам'янисті та піщані пустелі західної Сахари, територія загалом височинна, хоча зустрічаються і мальовничі останцеві скельні масиви. Уздовж низовинного піщаного узбережжя тягнеться смуга солончаків і тимчасових солоних озер — себха. Складене пісковиками плато висотою понад 300 м у внутрішніх районах країни тягнеться від північного кордону до долини річки Сенегал.

Більшу частину території Мавританії займає низовинна пустеля, яка на півдні переходить у напівпустелю. Східні райони являють собою піщані і кам'янисті пустелі. Південно-східну частину Мавританії займає пустеля Ход, з півночі і сходу обмежена крутими уступами плато висотою до 120 м. У XII—XIII століттях це був родючий населений район, який згодом був покинений, оскільки вичерпалися водні джерела.

Узбережжя

Острови

Клімат

Територія Мавританії лежить у тропічному кліматичному поясі. Увесь рік панують тропічні повітряні маси. Спекотна посушлива погода з великими добовими амплітудами температури. Переважають східні пасатні вітри. На узбережжі відмічається вплив холодної Канарської течії, сезонний хід температури повітря чітко відстежується. Чітко простежуються пасати з високою відносною вологістю (часті тумани), проте опади майже відсутні, цілковита пустеля.

Район Шеммама на крайньому півдні країни, прилеглий до Сенегалу, єдиної річки з постійним стоком, характеризується коротким сезоном дощів. У кінці літа випадає 300—500 мм опадів. Така кількість опадів в поєднанні з розливом річки створює сприятливі умови для сільського господарювання. Але з 1960-х років в сахельській частині Мавританії кількість опадів скорочується: на початку 1990-х років в середньому щорічно випадало всього 100 мм. У останні десятиріччя пустеля Сахара загалом зміщалася на південь. Все це привело до значних змін довкілля.

Мавританія є членом Всесвітньої метеорологічної організації (WMO), в країні ведуться систематичні спостереження за погодою.

Внутрішні води

Річки

Головна річка країни (Сенегал) належать басейну Атлантичного океану; більшість тимчасових потоків (ваді) центральної і східної частини країни несуть свої води до безстічних областей пустелі Сахара. Внаслідок зменшення об'єму стоку паводки на річці Сенегал припинилися, і навіть район Шеммама перетворився на зону ризикованого землеробства.

Озера

Ґрунтові води

Ґрунти

Рослинність

Тваринний світ

За зоогеографічним районуванням північна (більша) частина країни належить до Сахаро-Аравійської провінції Середземноморської підобласті Голарктичної області, південні області в долині Сенегалу — до Східноафриканської підобласті Ефіопської області. Тому основу тваринного населення регіону становлять зональні пустельні та напівпустельні угруповання тварин, а також інтразональніІнтразональність / В. Т. Гриневецький // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2011.  — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-12428 гірські, водно-болотні (долинно-річкові й приморські) тваринні угруповання, характерні для тропічного кліматичного поясу. Домінуючими в зональних угрупованнях є ультраксерофільні і ксерофільні групи та види тварин.

Фауна Мавританії досить різноманітна, хоча й бідніша порівняно з більш вологими регіонами Африки. В умовах пустелі мешкають газелі, антилопи адрак, піщані лисиці, фенек, шакали, мангусти, дикі кішки. Поширені гризуни (піщанки, тушканчики), численні плазуни — варани, агами, гекони, піщані змії. У Сахельській зоні тваринний світ більш різноманітний; тут проживають антилопа канна, кабани, мавпи, зайці, шакали, саванні птахи. В оазисах і долині Сенегалу водяться чаплі, фламінго, пелікани, качки, журавлі, а також велика кількість комах і земноводних. Історично в Мавританії водилися великі хребетні тварини — страуси, жирафи, леви, леопарди, проте внаслідок полювання та деградації природних середовищ більшість із них зникли або збереглися лише у віддалених районах.

Стихійні лиха та екологічні проблеми На території країни спостерігаються небезпечні природні явища і стихійні лиха: жаркий посушливий вітер сірокко, що дме з березня по квітень спричинює періодичні посухи.

Природні ресурси

Мінеральні ресурси

Надра Мавританії багаті на ряд корисних копалин: залізну руду, гіпс, мідь, фосфати, алмази, золото, нафту.

Водні ресурси Загальні запаси відновлюваних водних ресурсів (ґрунтові і поверхневі прісні води) становлять 11,4 км³. Станом на 2012 рік в країні налічувалось 450 км² зрошуваних земель.

Земельні ресурси Земельні ресурси Мавританії (оцінка 2011 року): придатні для сільськогосподарського обробітку землі — 38,5 %, орні землі — 0,4 %, багаторічні насадження — 0 %, землі, що постійно використовуються під пасовища — 38,1 %; землі, зайняті лісами і чагарниками — 0,2 %; інше — 61,3 %.

Охорона природи

Серед екологічних проблем варто відзначити: перевипасання, знеліснення і ерозію ґрунтів призводять до швидкого спустелювання; обмежені ресурси природних джерел питної води окрім річки Сенегал; нашестя сарани.

Мавританія є учасником ряду міжнародних угод з охорони навколишнього середовища: Конвенції про біологічне різноманіття (CBD), Рамкової конвенції ООН про зміну клімату (UNFCCC), Кіотського протоколу до Рамкової конвенції, Конвенції ООН про боротьбу з опустелюванням (UNCCD), Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES), Базельської конвенції протидії транскордонному переміщенню небезпечних відходів, Конвенції з міжнародного морського права, Монреальського протоколу з охорони озонового шару, Міжнародної конвенції по запобігання забрудненню з суден (MARPOL), Рамсарської конвенції із захисту водно-болотних угідь, .

Природоохоронні території

Екорегіони

Фізико-географічне районування За фізико-географічним районуванням світу Мавританія належить до великої Західносахарської й Західносахельської фізико-географічних областей Сахарської фізико-географічної країни. З огляду на природні умови та ландшафтну структуру, Західносахарську область можна поділити на великий Сахарський (пустельний) і малий Прибережний (узбережжя Атлантичного океану) фізико-географічні райони, Західносахельську область — на великий Сахельський (напівпустельний) і малий Сенегальський (долина річки Сенегал) фізико-географічні райони.

Див. також Північна Африка Магриб Сахель

Примітки

Література

Українською

Ковальчук І. П. Ландшафтознавство : Підручник. — К. : Либідь, 2008. — 392 с. — ISBN 978-966-06-0504-4

Кукурудза С. І. Біогеографія : Підручник. — Львів : Вид-во ЛГУ ім. Івана Франка, 2006. — 504 с. — ISBN 966-613-502-7

Палієнко В. І., Шищенко П. Г., Бойко В. М. Фізична географія світу : Навч. посібник. — К. : КНУ ім.  Т. Шевченка, 2016. — 246 с. — ISBN 978-966-439-918-1

Пузанов І. І. Зоогеографія : Підручник. — Київ—Львів : Рад. школа, 1949. — 504 с. Шищенко П. Г., Топчієв О. Г., Шевченко І. В. Фізична географія материків і океанів : Навч. посібник. — К. : Академвидав, 2010. — 264 с. — ISBN 978-966-8226-96-4

Англійською

Російською

Вальтер Г. Растительность Земного шара. Эколого-физиологическая характеристика / Пер. с нем. под ред. П. Б. Виппер. — Т. 1. Тропические и субтропические зоны. — М. : Прогресс, 1968. — 551  с.

Воронов А. Г., Дроздов Н. Н., Мяло Е. Г. Биогеография мира : Учебник. — М. : Высшая школа, 1985. — 272 с.

Посилання

Мавританія / І. В. Кочеткова // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Режим доступу: https://esu.com.ua/article-60175.