Америка́нський бі́лий мете́лик (Hyphantria cunea) — метелик середніх розмірів з родини Arctiidae, який має повне перетворення, поліфаг, що пошкоджує понад 300 видів різних трав'янистих, кущових та деревних культур. Першу згадку датують 1770 роком. Вид походить із Північної Америки (від Канади до Мексики) і був занесений за межі природного ареалу, де став інвазивним видом. Нині поширений у Європі та Азії; у Європі його ареал простягається від Франції до узбережжя Каспійського моря, а в Азії вид відомий у Китаї, Японії та Кореї.

Віднесений до списку А 2 (карантинні організми, обмежено поширені в Україні) Переліку регульованих шкідливих організмів. У південних і західних областях України шкідник завдає найбільшої шкоди.

Перевагу надає шовковицям, клену американському, горобині звичайній, білій акації, вербам, бузині; з плодових — яблуні, груші, сливі, черешні, вишні, айві, винограду, волоському горіху, персику, фундуку та іншим широколистим породам. Рідше пошкоджуються інші види листяних дерев і кущів, які можуть забезпечувати шкіднику повний цикл розвитку. Трав'янисті рослини та хвойні породи дерев пошкоджуються переважно гусінню старших віків і не можуть забезпечити повний цикл розвитку комахи.

Біологія

Імаго американського білого метелика білосніжне, із шовковистим відливом. Як і всі лускокрилі, характеризується наявністю двох пар крил, вкритих дрібними лусочками, які черепицеподібно налягають одна на одну. Хоботок рудиментарний. Голова, груди та черевце дорослої особини вкриті білими довгими волосинками. Розмах крил становить 25—36 мм, іноді до 40—50 мм, довжина тіла 9—15 мм. Метелика слід відрізняти від золотогуза (Euproctis chrysorrhoea L.), у якого кінчик черевця вкритий золотистими волосками, та вербової хвилівки (Leucoma salicis L.), яка майже вдвічі більша (розмах крил 35–55 мм). Іноді трапляються особини з темними або жовтувато-коричневими цяточками на крилах. Вусики чорні з білим нальотом: у самців дворядно-гребінчасті, у самиць — дворядно-пильчасті (нитчасті). Кінцівки світло-жовті. У самиць, які не відклали яйця, черевце зелене від яєць, що просвічують. Дорослі метелики живуть 8—10 діб і не харчуються. Перші метелики з'являються наприкінці квітня — на початку травня, літ другого покоління відбувається у липні—серпні. Весняний виліт відбувається поступово й іноді розтягується до місяця; метелики літають переважно ввечері та вночі.

Розмноження двостатеве. Спостерігається від одного до трьох поколінь за рік, з яких друге є найшкідливішим. Самиці відкладають яйця групами на верхній і нижній поверхні листків, а також на трав'янисту рослинність. Яйця круглі, гладенькі, жовто-зелені, блакитнуваті або золотисто-жовті, діаметром 0,5—0,7 мм. У міру розвитку ембріона їхнє забарвлення змінюється на брудно-сіре. Кладки вкриваються тонким шаром прозорих волосків із черевця самиці. Одна кладка може містити 300—500 яєць. Одна самиця відкладає 1200—1500 яєць, а самиці другого покоління — до 2500 яєць. Розвиток яєць залежно від температури триває 6—15 днів. На тривалість розвитку яєць і кількість гусені, що з них вилуплюється, значно впливають температура та вологість повітря. Найсприятливішими для ембріонального розвитку є температура 20—25 °C і відносна вологість повітря 70—80 %. Для активного росту та розвитку гусені оптимальною є температура 25—30 °C, для розвитку лялечки — 20—25 °C. Така сама температура є оптимальною для льоту метеликів.

Гусінь, що вилупилася з яєць, спочатку живиться групами, скоблячи епідерміс листя, а згодом скелетує листки і з'їдає їх повністю, залишаючи лише грубі жилки. Молоді гусениці світло-жовті або світло-салатові, з віком темнішають і мають чорні голову, грудний щиток і грудні ноги; на спинній частині — два ряди чорних або світло-жовтих бородавок, а з боків — чотири ряди бородавок, укритих чорними та білими волосками. Гусінь, яка завершила живлення, має оксамитово-коричневу спину, жовті бічні смуги та оранжеві бородавки, вкриті волосками. Гусінь линяє 6—7 разів і досягає довжини близько 30—40 мм; тривалість їхнього розвитку становить 45—54 доби.За зниження температури до +5 °C гусінь припиняє живитися; без їжі вона може існувати до двох тижнів.

Кількість віків, які проходять гусениці, залежить від умов існування і коливається від шести до восьми (за деякими даними — до одинадцяти). Гусениці I—II віків зішкрябують епідерміс із нижньої сторони листка, III віку — крім того, роблять у листку невеликі отвори. Для IV—V віків характерне більш грубе об’їдання листкової пластинки з країв, а гусениці VI—VII віків можуть з’їдати листки разом із жилками. Досягнувши VI—VII віку, гусениці проявляють особливу ненажерливість: у цей період вони з’їдають стільки їжі, скільки було з’їдено ними протягом попередніх п’яти віків. За підрахунками, проведеними під час наукових досліджень, одна гусениця VI віку може знищити за добу в середньому 4,3 см² листя ясена, а гусениця VII віку — до 8 см².

Метелик розвивається у двох генераціях. Друге покоління зазвичай чисельніше за перше. На початку липня гусінь заляльковується у різних захищених місцях. Лялечка подовжено-яйцеподібної форми, завдовжки 10—15 мм. На початку розвитку вона лимонно-жовта, згодом стає темно-коричневою. Лялечка перебуває у пухкому павутинному коконі; розвиток триває 9—14 діб. Проміжні шви між члениками черевця обмежені характерними рядами грубих ямок цяткоподібної форми. Кремастер дещо роздвоєний і має близько 15 гроноподібних відростків. Заляльковування відбувається у різних захищених місцях.Зимує лялечка під [Кора рослин[|корою]], що відстала від штамбів і скелетних гілок дерев, у тріщинах кори, опалому листі, рослинних рештках, поверхневому шарі ґрунту, а також в інших захищених місцях, зокрема в пакувальних матеріалах та ящиках. Основна частина лялечок знаходиться у ґрунті на глибині 3—5 см, окремих особин виявляють на глибині до 15 см. Гусениці літнього покоління можуть заляльковуватися на листках у кроні дерев. Метаморфоз з лялечки до метелика займає від 9 до 14 днів. Частина лялечок (10—15 %) впадає в діапаузу, тому метелики з них виходять лише наступного року. Значна частина лялечок гине в осінньо-зимовий період під впливом несприятливих зовнішніх умов, паразитів, хвороб і хижаків. Лялечки можуть гинути взимку при зниженні температури нижче −23 °C; за іншими оцінками, критичною для них є температура близько −30 °C.

Літ метеликів покоління, що перезимувало, відбувається у травні — наприкінці цвітіння яблуні, літнього покоління — наприкінці липня — на початку серпня. Виліт метеликів навесні відбувається за температури повітря понад +18 °C. Зазвичай вихід імаго з лялечок спостерігається у вечірні години, а масовий літ відбувається вже вранці. Метелики літають уночі та вранці; період інтенсивного льоту триває 30—40 хвилин. Масовий літ відбувається протягом 11—14 днів, загальна тривалість життя метеликів становить 2—11 днів у самиць та 1—4 дні у самців. Зниження температури до 15 °C і нижче послаблює інтенсивність льоту. Тому за коливання весняних температур масовий виліт метеликів може перериватися та знову відновлюватися з настанням теплішої погоди.

Спосіб життя

Гусінь має прядильний апарат, за допомогою якого обплітає листки та гілки шовковими нитками, утворюючи павутинні гнізда, що слугують укриттям від зовнішніх впливів. Типове павутинне гніздо американського білого метелика сформоване з тоненької павутини, яка спочатку обплутує 1—2, а потім декілька верхівкових листків на гілці. У міру зростання гусені та нестачі їжі всередині гнізда павутиною обплутуються все нові й нові листки. Згодом гніздом стає ціла гілка чи частина її завдовжки 1—2 м. Молода гусінь I—II віків утворює гнізда з кількох листків і тримається разом усередині них. У III—IV віках вона тримається окремими групами, але продовжує жити в межах одного гнізда, яке збільшується. У V віці гусінь ще перебуває у гнізді, але вже не продукує павутину. У VI віці вона дедалі частіше залишає гніздо й переходить на сусідні листки, а у VII віці розповзається по всій кроні дерева та веде поодинокий спосіб життя. Наприкінці розвитку павутинні гнізда можуть досягати 1—1,5 м.

Гусінь переважно активна вночі та на світанку, а вдень ховається на нижньому боці листків. За температури 5—6 °C живлення гусениць припиняється, а без корму вони можуть існувати до 15 діб. За відсутності корму гусениці мігрують на інші дерева. Старші гусениці можуть спускатися зі стовбура й залишати кормове дерево в пошуках місця для заляльковування. У періоди масового розмноження їх можна спостерігати на стовбурах дерев, парканах і стінах будинків.

У південних областях України американський білий метелик розвивається у двох поколіннях. Перше покоління цього шкідника майже завжди розвивається на шовковиці, тоді як друге покоління — на клені, горісі, яблуні та інших плодових деревах. Гусениці другого покоління, завершивши розвиток у серпні—вересні, заляльковуються й залишаються в стадії лялечки до весни наступного року. У прохолодну й дощову погоду гусениці можуть масово гинути від ядерного поліедрозу та гранульозу. За відносної вологості повітря понад 50 % розвиток гусені пригнічується, а іноді це може призводити до її загибелі.

Розмноження

Самиця спарюється в день виходу з лялечки. Для пошуку статевого партнера та місця відкладання яєць вона може переміщуватися на відстань 200—300 м. Через 1—2 години після спарювання самиця відкладає яйця на нижній бік листків, прикріплюючи їх секретом, як правило, у темний час доби.

Природні вороги Чисельність американського білого метелика природно обмежують комахи-паразити та хвороби. Вид належить до видів, у яких спалахи масового розмноження змінюються тривалими періодами депресії чисельності.

Яйцями американського білого метелика живляться хижі комахи, зокрема клопи з родин Nabidae та Miridae, скорпіонові мухи, золотоочки, оси, туруни. Гусінню живляться хижі клопи-мисливці, а переважно гусінню молодших віків — павуки-кругопряди. На гусені паразитують мухи-тахіни. Паразитами лялечок є види їздців із родини браконід.

Яйця американського білого метелика паразитують види роду Trichogramma, зокрема Trichogramma cacoeciae March., T. pintoi Voegele, T. evanescens Westw. та T. telengai Sorok. Загалом виявлено понад 60 видів комах-паразитоїдів із 12 родин, які відіграють важливу роль у зниженні чисельності американського білого метелика. До них належать представники родини іхневмонід: Gregopimpla inquisitor Scop., Iseropus stercorator F., Apechtis compunctor L., Itoplectis alternans Grav., Pimpla instigator F., Theronia atalantae Poda., Netelia testacea Grav.; родини браконід: Meteorus pulchricornis Wesm., M. versicolor Wesm., Apanteles glomeratus L., A. liparidis Bouche.; родини хальцид: Brachymeria intermedia Nees., B. podagrica F.; родини птеромалід: Dibrachus cavus Walk., Habrocytus dispar Curt.; родини тахінід: Bessa parallela Mg., Compsilura concinnata Mg., Zenillia libathrix Panz., Ceromasia rubrifrons Mcg., Euristhaea scutellaris R.D.

Шкодочинність

Американський білий метелик належить до поліфагів. Його гусениці живляться багатьма видами плодових, декоративних, лісових та інших рослин. За різними оцінками, гусениці можуть живитися 636 видами рослин. У Північній Америці вони живляться більш як на 85 видах дерев і пошкоджують близько 200 видів рослин загалом, у Європі — 234 види, а в Азії — понад 300 видів. В Україні живлення гусениць американського білого метелика відмічено більш як на 250 видах плодових і декоративних рослин. Найбільшої шкоди зазнають клен ясенелистий, шовковиця, яблуня, груша, слива, айва, черемха та волоський горіх. Завдяки високій здатності до адаптації в нових екологічних умовах шкідник може швидко освоювати нові види рослин як кормові.