«Віра наших батьків» () — фантастичне оповідання (коротка повість) американського письменника Філіпа К. Діка, опубліковане в 1967 році в антології Гарлана Еллісона «», і яке було номіноване на літературну премію в галузі наукової фантастики «Г'юго» 1968 року (найкраща коротка повість). За назву письменник узяв перший рядок церковного католицького гімну (слова: Ф. В. Фейбер, музика: Г. Ф. Гемі, приспів: Дж. Дж. Волтон). Еллісон у передмові до збірки стверджував, що Дік писав твір під впливом наркотику ЛСД, однак сам письменник згодом заперечував це.
Сюжет
Повість починається як футуристична антиутопія на кшталт орвеллівського «1984». В усьому світі остаточно переміг комунізм, партія та її Лідер («Абсолютний Благодійник Людства»; тут й надалі цитати без посилань — цитати з твору.) зайняті нескінченним викоріненням «ідеологічної невірності».
Головний герой — Тунґ Чієн, партійний клерк середньої ланки ханойського підрозділу Повоєнного Міністерства Культурних Пам'яток, «Добре знана молода особа повоєнного типу, що самовіддано здіймається щаблями кар'єрного зростання», внаслідок законодавчих дурниць вимушений придбати невідомий порошок (під виглядом лікувального засобу) від вуличного торговця. Наприкінці робочого дня, під час щоденного телевізійного звернення Лідера, у Тунґ Чієна, після вживання порошку, починаються певні розлади у світосприйнятті (на його думку, галюцинації), а саме — Лідер у телевізорі втрачає людську подобу та перетворюється на накопичення різних механічних вузлів та деталей.
Запанікувавши, Чієн звертається до таємної поліції. Після спілкування з представниками цієї служби до нього завітав неочікуваний гість — незнайома йому дівчина на ім'я Таня Лі, яка поставила Чієна перед наступними фактами — по-перше, останнє його завдання на службі є тестовим іспитом, який обіцяє йому кар'єрне зростання та зустріч з Лідером, по-друге, вона є представником групи, яка намагається довідатись, хто чи що є Лідер насправді. Таня допомагає Чієну з тестом та у відповідь очікує qui pro quo — допомогу навзаєм. Головний герой, після певних сумнівів, погоджується на те, що розповість Тані все по факту зустрічі з Абсолютним Благодійником, якщо така, звісно, відбудеться.
Наступного дня, виконавши завдання, Тунґ Чієн отримує запрошення до самого Лідера.
Вечірку у Лідера описано як галюцинацію, у, певною мірою, сюрреалістичному стилі. Побачивши Лідера спочатку як «щось незрозуміле» надалі Чієн відчував вже його як безтілесну сутність, Бога: «Я знаю хто ти є… Ти найвищий голова всесвітньої Партії. Ти той, хто знищує будь-яке життя своїм дотиком; … Ти йдеш поза простором, поза часом, нищачи будь-що; ти створив життя, аби опісля зжерти все, отримуючи від цього насолоду…»
Й Лідер йому (до речі, вельми непереконливо) наслідує:
Що відбувалося після розмови з Лідером, та як він покинув вечірку, Чієн не пам'ятав. Охорона сказала, що він спричинив скандал та доправила його додому.
Останок ночі Тунґ Чієн провів у ліжку з Танею. Закінчено оповідання їхнім діалогом:
Автор та критики про повість «Віра наших батьків»
Власне автор згодом так висловиться щодо цієї повісті:
Стислу, але вичерпну характеристику цьому творові дав Альгіс Будріс:
І справді, останній діалог повісті — діалог між Танею та Тієном у ліжку — остаточно підводить цей твір під одне з найвідоміших молодіжних гасел бурхливих 60-70-их років — (секс, наркотики, рок-н-рол), й, не зважаючи на ерудованість автора та його сентенції у діапазоні від неоплатонічних ідей до аніме, в принципі, твір є даниною тому часові та типовим інтелектуальним фаст-фудом.
Видання, до яких включено повість антологія «Dangerous Visions», 1967 р. антологія «Вовк», 1992 р. антологія «Модель для збірки», 1995 р. антологія «Foundations of Fear», 1992 р. журнал «Молодь і фантастика», № 1, 1991 р. збірка «Згадати все», 1987 р. антологія «The Fantasy Hall of Fame», 1998 р.
Посилання http://users.ox.ac.uk/~ousfg/misc/pkd.html
Примітки
Див. також
Релігійні мотиви у фантастиці