Зако́н Фортуна́това — де Сосю́ра (також «прáвило передостáннього склáду») — акцентуаційний закон у балтійських і слов'янських мовах, одне з найдавніших переміщень наголосу, що його майже одночасно відкрили Ф. де Сосюр (щоправда, лише для литовської мови) і П.Ф. Фортунатов. Суть закон полягає в тім, що «якщо будь-який короткісний або циркумфлексовий склад знаходиться перед акутовим складом, то останній перетягує на себе наголос попереднього». В.А. Дибо видозмінив дане визначення так: «наголос із короткісного або циркумфлексового складу пересувався на наступний внутрішній акутовий склад, якщо обидва мали однакову акцентуаційну валентність, і на кінцевий акутовий, незважаючи на його валентність»: >... (діал. меджá), але , д.-інд. mádhyā; >... , але д.-інд. vidhávā; >... , , але ; >... , ; >... дв. , ; >... , ; >... , , але . У формулюванні закону відсутнє обмеження його дії лише при домінантнім акуті.

Історія

1878 року П.Ф. Фортунатов виявив зв'язок литовських інтонацій у дифтонгічних сполуках із певними відмінностями в давньоіндійській, грецькій і латинській. 1889 року на засіданні Паризького лінгвістичного товариства 8 червня Ф. де Сосюр у своїй доповіді пояснив установлені Ф. Ф. Фортунатовим відповідності на основі створеної ним теорії індоєвропейського кореня і запропонував загальну теорію утворення литовських складових інтонацій. У своїй статті, де вчений опублікував власну доповідь, 1894 року Ф. де Сосюр уже згадав закон, названий пізніше його іменем, а в статті 1896 року «Литовське акцентування» ґрунтовніше розглянув морфонологічний аналіз самої литовської акцентної системи.

Формулювання Ф. де Сосюра виходить із його трактування Лескінового закону, а саме, що «в спільноіндоєвропейській прамові і наголошені, і ненаголошені довгі голосні (і дифтонги) мали або акутову, або циркумфлексову інтонацію. У литовській мові наголос постійно переміщався на наступний склад, коли він падав на склад із циркумфлексовою інтонацією, безпосередньо після якого знаходився склад із акутовою інтонацією». Формулювання ж Фортунатова виходить зі створеної ним до кінця 70-х рр. XIX ст. теорії двох видів спільноіндоєвропейської довготи — тривалої (акутової) та переривчастої (циркумфлексової).

Наведемо чотири акцентуаційні парадигми, які можна звести до двох (другу виведено з першої, а четверту — з третьої), у литовській: výras «чоловік», mẽdis «дерево», véidas «особа», stãlas «стіл»: ВідмінокПарадигма1234ОднинаМножинаОднинаМножинаОднинаМножинаОднинаМножинаНазивнийvýrasvýraimẽdismẽdžiaivéidasveidaĩstãlasstalaĩРодовийvýrovýrųmẽdžiomẽdžiųvéidoveidų̃ stãlostalų̃ ДавальнийvýruivýramsmẽdžiuimẽdžiamsvéiduiveidámsstãluistalámsЗнахіднийvýrąvýrusmẽdįmedžiùsvéidąvéidusstãlą stalùsОруднийvýruvýraismedžiùmẽdžiaisvéiduveidaĩsstalùstalaĩsМісцевийvýrevýruosemẽdyjemẽdžiuoseveidèveiduosèstalèstaluosèКличнийvýre=Наз.mẽdi=Наз.véide=Наз.stãle=Наз.

Значення Тим самим було переосмислено чотири акцентуаційні парадигми (у першій із них є кореневий наголос в усіх відмінках; у другій наголос пересувається на т. зв. групу давального відмінкаРодовий, орудний, місцевий відмінки множини, давальний, орудний двоїни, орудний і давальний однини на приголосний, називний і кличний множини на голосний.; у третій — тільки на групу знахідного відмінка; у четвертій — на обидві групи). Це відкриття дозволило звести чотири парадигми до двох: нерухомої та рухомої. У кожну входять імена з акутом і циркумфлексом на корені (циркумфлексові основи утворюють 2 і 4 акцентні парадигми). Було виявлено, що рухома парадигма відповідає баритонові в давньогрецькій і давньоіндійській, а нерухома — окситонній у давньогрецькій і санскриті.

В українській мові Закон Фортунатова — де Сосюра відбивають, наприклад, такі морфологічні категорії: вода : воду, гора : гору, коса : косу, земля : землю, борода : бороду, борона : борону, середа : середу, душа : душу. Інтонація закінчення наз. відм. однини а за походженням акутова, а знах. відм. — ǫ > у, що з балто-слов'янської доби циркумфлексова. бір, род. бору : місц. у бору; віз, род. воза : міцс. на возу; лід, род. льоду : місц. на льоду; сніг, род. снігу : місц. на снігу; міх, род. міху : місц. на міху. Закінчення місц. відм. *ōu̯ >... у за походженням акутове. Пор. відсутність пересуву наголосу при закінченні *оi̯ >... ѣ > і, за походженням циркуфлексового: на возі, на березі тощо. ніч, род. ночі : місц. у ночі; піч, род. печі : місц. на печі. Голосний місц. відм. однини *-ĭ- основ за походженням акутовий; голосний закінчень род. і дав. відм. однини та наз.-знах. множини — циркумфлексові: ночі, печі, кості. акутовий характер закінчення 1-ї особи теперішнього часу дійсного способу пояснює пересув наголосу: колю : колеш, коле; мечу : мечеш, мече; пишу : пишеш, пише. Пересув наголосу через проміжний циркумфлексовий або короткісний склад ілюструють, наприклад, випадки: радувати : радий, але ніч : ночувати, горе : горювати, зима : зиму (давінший наголос) : зимувати; попіл : спопелити; люди : людьми; кръˑвьця > крівця.

Ікавізм

Закон Фортунатова — де Сосюра в українській мові пояснює, з одного боку, наявність переходу [о] > [i] в сполуках -оро-/-оло-, а з іншого, його відсутність. Л.А. Булаховський сформулював так: «у словах із колишньою циркумфлексовою інтонацією, перетягненою в називному однини за законом Фортунатова — де Сосюра на наступну акутову голосівку, родовий множини дістав засвідчену чакавським наріччям сербської та словенською мовою новоакутову інтонацію, при якій в українській мові і в повноголосих групах відбувався перехід [о] > [i], а в словах із колишньою акутовою інтонацією, де, за свідченням чакавського наріччя та словенської мови, родовий множини отримував новоциркумфлексову, українська мова зберігала [о] в повноголосих формах без зміни. Форми (дуже нечисленні) з новоакутовою (сторожа, горожа), які в українській збіглися зовнішньо з формами з акутовою (-оро-/-оло-), цілком увійшли у сферу їхнього впливу щодо рефлексації в родовому множини». Після зазначеного, натурально, і в групах -ере-/-еле- зустрінемо як перехід [е] > [i], так і його відсутність.

Проблема визначення Закон Фортунатова — де Сосюра має два дистрибутивні принципи: перший установлює зв'язок між інтонацією початкового складу та певним типом акцентної парадигми; другий — між певним видом кривої акцентної парадигми і характером інтонації кінцевих складів. На думку В.А. Дибо, саме останній принцип є слабкою стороною закону, адже він не має досить матеріалу і є, на ділі, наближенням балтійського стану на праслов'янський ґрунт. До того ж сам закон не пояснює наявність нового акута в словах із кінцевим наголосом.

Х. Станґ узагалі відхилив дію закону Фортунатова — де Сосюра в праслов'янській мові. Є. Курилович закон не відхиляв, проте відкинув тонологічну інтерпретацію пересуву наголосу на закінчення: він уважав, що пересув наголосу з короткісних і циркумфлексових складів на кінець слова викликано не акутовим характером закінчень, а їхнім скороченням.

Джерела

Примітки