Антоній Болеслав Добровольський (; 6 червня 1872, Дворшовиці-Костельні — 27 квітня 1954, Варшава) — польський геофізик, метеоролог, науковий дослідник. Творець окремої галузі знань — кріології.

Життєпис Народившись у нужденній сім'ї, він із 12-річного віку, бувши учнем гімназії у Варшаві, заробляв собі на прожиток, навчаючи молодших школярів. Його причетність до нелегальної політичної діяльності поляків обернулася трирічним строком ув'язнення на Кавказі, але через два роки він утік у Швейцарію, де почав здобувати вищу освіту, а ще через рік, у 1895, опинився у Бельгії, де вступив в університет у місті Льєж.

Ще бувши студентом біології, фізики та хімії Льєзького університету, взяв участь у Бельгійській антарктичній експедиції (1897—1899) як помічник метеоролога. Спочатку Генрик Арцтовський, який відав фізичними спостереженнями, безуспішно переконував командира експедиції Адрієна де Жерлаша взяти його з собою, але коли їхньому кораблю «Бельжика» довелося повернутися в Остенде на ремонт, а судновий лікар і один матрос звільнилися, з Добровольським підписали контракт на роботу матросом.

Одначе вже в березні 1898 року його значний науковий внесок спонукав де Герлаша офіційно клопотатися за нього. Тоді ж експедиційний корабель «Бельжика» затерло льодами у морі Беллінсгаузена; учасники експедиції провели першу, тринадцятимісячну зимівлю в Антарктиді. Таким чином, Добровольський разом з Арцтовським були першими, хто провів цілорічні метеорологічні та гідрографічні спостереження Антарктики. Крім того, він вивчав кристалографію льоду та світлові явища в льодових хмарах. Ці дані дозволили йому написати монументальний трактат про кристалографію льоду та снігу. Він також автор єдиної оригінальної польської праці про полярні експедиції.

Після повернення з Антарктики він отримав у Бельгії стипендію на вивчення своїх вислідів, працював у бельгійському полярному бюро у Брюсселі а також співробітничав із Жоржем Лекуантом у Королівській обсерваторії Бельгії.

1907 року на хвилі амністії для політичних емігрантів, оголошеної царем Миколою II, повернувся у Польщу, де пропрацював учителем до 1914 року. З 1914 до 1917 року був науковим стипендіатом у Швеції, де вів дослідження атмосферного льоду та кристалографії льоду. 1917 року повернувся у Варшаву. Працював у польському освітньому відомстві.

У 1927—1929 рр. був директором Державного метеорологічного інституту. З 1929 до 1949 року очолював Товариство геофізиків. Був ініціатором створення Варшавської сейсмологічної обсерваторії. Керував польськими науково-дослідними роботами протягом другого полярного року (1932—1933). Згодом організував наукову експедицію на острів Ведмежий.

Окрім геофізичних досліджень Добровольський займався також педагогікою. З 1927 до 1938 року був професором загальної педагогіки Вільного польського університету, в 1946—1954 роках — професором педагогіки Варшавського університету. З 1952 року був дійсним членом Польської академії наук.

Природодослідник і гуманіст Окрім природничих наук, Антоній Добровольський захоплювався гуманізмом і філософієюAntoni Bolesław Dobrowolski «Mój życiorys naukowy», Zakład Narodowy im. Ossolińskich, wyd. I, Wrocław 1958 s. V (Wstęp).. Критично ставився до вкладу польської наукової думки у світові здобутки світу минулих столітьAntoni Bolesław Dobrowolski «Mój życiorys naukowy», Zakład Narodowy im. Ossolińskich, wyd. I, Wrocław 1958 s. VI (Wstęp).. Наголошував на необхідності суспільної просвіти та фінансування наукових досліджень. Мав негативне ставлення до будь-яких релігій, називаючи їх магіомістикою. Вважав, що за пізнавальністю вони є нічого не вартими вигадкамиAntoni Bolesław Dobrowolski «Mój życiorys naukowy», Zakład Narodowy im. Ossolińskich, wyd. I, Wrocław 1958 s. 264—265, 266—268..

Увічнення пам'яті На його честь названо неробочу польську дослідницьку станцію в оазі Бангера, острів в архіпелазі Палмера, пік і льодовик на острові Кінг-Джордж, а також вулицю у варшавському районі Бемово .

Публікації

Wyprawy polarne (1914) Drogowskazy (1918) Historia naturalna lodu (1923) Mój życiorys naukowy (1928, 1958) Zagadnienia szkoły powszechnej jako zasadnicze zagadnienie naszej cywilizacji (1932) Życie w krainach lodu (1932) Męczennicy polarni (1933) Najpiękniejsze klejnoty natury. Kryształki lodu i zagadnienie piękna (1946) Wspomnienia z wyprawy polarnej (1950) Pisma pedagogiczne t. 1-3 (1958—1964)

Див. також Історія Антарктики

Примітки