Василь Пилипович Маслов (4 лютого 1922, Піщанка, Полтавська губернія, Українська РСР — 1 червня 1987, Харків, Українська РСР, СРСР) — радянський український учений-правознавець. Доктор юридичних наук (1968), професор (1968), член-кореспондент Академії наук Української РСР (1985). Лауреат Державної премії Української РСР у галузі науки та техніки (1984).
Учасник німецько-радянської війни, у 1944 році був демобілізований через поранення. Закінчив Харківський юридичний інститут, працював на викладацьких посадах, з 1962 по 1987 рік був його ректором. Був депутатом Харківської обласної та міської рад. Був фахівцем у галузі приватного права, досліджував проблеми житлового та сімейного права, а також права власності. Відстоював думку щодо суб'єктивності житлового права та необхідності існування правового інституту приватної власності. Один з авторів Конституції Української РСР 1978 року, а також трьох кодексів республіки.
Життєпис
Походження Василь Маслов народився 4 лютого 1922 року в селі Піщанка Костянтиноградського повіту Полтавської губернії (нині –– Красноградський район Харківської області) в родині селян. У 1940 році закінчив середню школу і почав службу в прикордонних військах НКВС. Служив у 30-му Бахтинському кавалерійському прикордонному загоні (Східний Казахстан), був заступником політрука застави з комсомолу.
Друга світова війна Після початку німецько-радянської війни за власним проханням був відправлений на фронт. У серпні 1941 року брав участь у боях поблизу озера Селігер, у 1942 році став командиром взводу розвідників. У боях під Єльнею Маслов був тяжко поранений, а 12 серпня 1942 року під час невдалої розвідки боєм біля села Полуніно поблизу Ржева, прикриваючи відступ свого взводу, був знову поранений (втратив ноги). До кінця 1943 року лікувався в госпіталях в Іжевську та Тбілісі, у березні 1944 був комісований.
Освітня кар'єра У 1944 році Маслов вступив до Харківського юридичного інституту. Він вважається учнем професора В. І. Сливицького. Випускник Харківського юридичного інституту 1967 року В. П. Півненко згадав, що Маслов, поступивши до інституту, не мав власного житла і був змушений ночувати на сходинному марші навчального закладу. У важкому матеріальному становищі він не міг купити собі одяг, тому весь час ходив у військовій формі. Також Півненко зазначив, що Василь Пилипович, бувши інвалідом війни, «ходив на протезі». У 1948 році він закінчив виш та поступив до аспірантури, яку закінчив у 1951 році. 4 липня 1951 року в Харківському юридичному інституті він достроково захистив дисертацію на здобуття науковому ступеня кандидата юридичних наук за темою «Право особистої власності на житловий будинок трудящихся СРСР» під науковим керівництвом професора С. Й. Вільнянського. Після цього Маслов почав працювати на кафедрі цивільного права та процесу (з 1966 року — на кафедрі цивільного права), де послідовно обіймав посади викладача (за іншими даними старшого викладача), доцента і професора. Крім того, він був секретарем інституційної ланки комуністичної партії.
9 лютого 1962 року Маслова було призначено ректором Харківського юридичного інституту (його попередника Олександра Неботова було звільнено з посади через хворобу). Після цього Маслов очолив Раду ректорів вишів Харківського регіону; він очолював також вчену раду Харківського юридичного інституту і входив до науково-консультаційної ради при Верховному Суді Української РСР. Лекції Маслова мали популярність серед початківців викладачів інституту. Дослідник Ю. Н. Розенфельд схарактеризував їх як ті, «які відрізняються науковою глибиною, яскравістю мови», відзначаючи, що «складний матеріал він [Маслов] умів донести до студента просто і зрозуміло». В 1966 Маслов прочитав кілька лекцій у Познанському університеті (Польща), в 1974 році він входив до складу делегації Міністерства вищої та середньої спеціальної освіти СРСР, що відправилася в Югославію, і в межах цього візиту читав лекції в Белградському університеті.
2 лютого 1968 року Василь Маслов захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктор юридичних наук на тему «Цивільно-правові проблеми особистої власності в період будівництва комунізму в СРСР». Його офіційними опонентами на захист цієї роботи були професори Раїса Халфіна, Володимир Рясенцев і Микола Казанцев. За різними даними захист дисертації проходив або в Харківському юридичному інституті, або в Московському державному університеті. Влітку того ж року Маслов отримав науковий ступінь доктора юридичних наук, а потім і наукове звання професора. Маслов брав участь у розробці Конституція Української РСР 1978 року, а також ряду кодексів республіки — Цивільного (1963), про шлюб і сім'ю (1969) і Житлового (1983). Він кілька разів обирався депутатом у Харківську міську та обласну ради депутатів трудящих, де очолював комісії з питань законності. У 1974–1990 роках під науковим керівництвом професора Маслова захистили свої кандидатські дисертації дев'ять вчених: М. М. Сібільов (1974), С. Д. Волошко (1975), Є. В. Богданов (1979), Є. В. Сізов (1980), М. В. Іванчук (1982), В. М. Самойленко (1983), С. Н. Приступа (1984), М. К. Подберезський (1986) і О. М. Ситник (1990).
З ініціативи Маслова як голови Ради ректорів вишів Харківської області було збудовано низку об'єктів соціальної інфраструктури для студентів та їх сімей, у тому числі міжвишівський студентський сімейний гуртожиток та ясла для дітей студентів. Як ректор, Маслов створив при Харківському юридичному інституті Народну чоловічу хорову капелу, яка мала успіх як у республіці, так і за її межами.
Крім того, як ректор і професор кафедри цивільного права, він приділяв велику увагу виданню підручників, сам став редактором та співавтором підручників з радянського цивільного права (у двох томах; 1977/8 та 1983/4) та радянського сімейного права (1982), був включений до складу редакційної колегії наукового журналу «Известия высших учебных заведений. Правоведение». З його ініціативи, у написанні підручників взяли участь усі члени кафедри цивільного права вишу. Це було нововведення для харківської цивілістичної школи, оскільки раніше підручники писалися одним автором. 28 березня 1985 року Василя Пилиповича обрали членом-кореспондентом Академії наук Української РСР з відділення історії, філософії та праваТонкаль В. Е.. Академия наук Украинской ССР. 1985 / Редкол.: Б. Е. Патон (гл. ред.) и др.; составители: Дембновецкий О. Ф., Новиков В. Д., Пирожков С. И. – Киев: Наукова думка, 1986. — С. 367 — 383 с., також він став членом Президії Північно-Східного центру АН УРСР.
Останні роки життя У період ректорства Маслова в інституті було створено низку кафедр та факультетів, почав функціонувати новий корпус, у якому розташовувалися кафедри суспільних наук. На рубежі 1970-х — 1980-х років у виші було створено чотири факультети очної форми, які займаються підготовкою працівників для органів МВС, прокуратури та судів. За словами його учня Сергія Приступи, саме в період ректорства Маслова Харківський юридичний інститут став «загальновизнаним флагманом юридичної науки та освіти». При цьому сам Василь Пилипович вважав своєю основною заслугою як ректора те, що він не заважав працювати своїм проректорам. У серпні 1985 року «за заслуги у підготовці кваліфікованих фахівців та розвитку наукових досліджень» ВНЗ був відзначений орденом Трудового Червоного Прапора.
Журналіст Олександр Помиткин стверджував, що останні роки, ректорство Маслова пройшли в боротьбі проти першого проректора Володимира Сташиса, підсумком цієї боротьби став корупційний скандал в інституті, внаслідок якого три науковця були заарештовані, внаслідок якого Маслов потрапив у лікарню.
Василь Пилипович Маслов помер 1 червня 1987 року у Харкові. До своєї смерті він залишався ректором Харківського юридичного інституту. За спогадами його наступника на цій посаді Василя Тація, Василь Маслов помер після довгої хвороби. В той час Генеральний прокурор України Михайло Потебенько казав, що Маслов помер неочікувано.
Наукова діяльність До кола науково-дослідних інтересів професора Маслова входили питання цивільного, житлового та сімейного права. Вчений займався вивченням таких правових інститутів, як право власності, правові форми науково-технічного розвитку та договірні відносини в агропромисловому секторі. Бувши одним із найвідоміших представників харківської наукової школи цивільного права, він створив наукові школи, які досліджували проблеми житлового та сімейного права, а також права власності.
Однією з перших публікацій В. П. Маслова у журналі «Радянська держава і право» (1954 р.) стала стаття «Договори з умовою довічного утримання». У ній автор зауважує, що часто трапляються випадки, коли самотні літні люди, які не в змозі самостійно розпоряджатися своїм майном і потребують постійного догляду, домовляються з іншими особами про довічне утримання. В обмін на турботу вони передають доглядачам свої права на майно, зазвичай на житловий будинок та прилеглу землю.
Починаючи ще зі своєї кандидатської дисертації, Маслов досліджував право власності. У проміжку між захистом кандидатської та докторської дисертацій він написав три монографії з цієї теми. У своїй докторській дисертації «Цивільно-правові проблеми особистої власності в період будівництва комунізму в СРСР» (1968) Маслов відштовхувався від того, що ліквідація правового інституту приватної власності неможлива, і наголошував на вивчення його юридичної форми. Зокрема, Маслов сформулював положення, що визначають форму та її зміст в інституті власності.
Досліджуючи житлове право, Маслов відкидав актуальні на той час уявлення про право громадянина на житло як елемент цивільної правоздатності, і відстоював ідею того, що це є суб'єктивним правом. У сімейному праві його цікавили правові аспекти таких проблем, як усиновлення, захист материнства та дитинства, а також вивчення правового регулювання шлюбно-сімейних відносин. У роботі «Майнові відносини в сім’ї», виданій двома накладами у 1972 та 1974 роках, автор дав визначення сім’ї, окреслив її роль у житті суспільства, підкреслив значення майнових відносин для функціонування сім’ї, проаналізував чинне законодавство про шлюб та сім’ю, а також насичив монографію численними прикладами з судової практики.
Монографія «Правовое положение производственных объединений в сельском хозяйстве» (1979), написана ним у співавторстві з Зінаїдою Подопригорою та Василем Поповим, стала першою роботою, в якій були досліджені проблеми договірних правовідносин в аграрному секторі.
Наукові праці Василя Маслова зберегли свою актуальність до початку XXI століття. Так, для розробки Цивільного кодексу України 2003 року було використано теоретичні розробки професора Маслова. За твердженням Ю. М. Розенфельда, до кінця 1990-х років всі роботи вчених, які вивчають право власності, житлове та сімейне право, теж спиралися на дослідження Маслова.
Бібліографія Джерела розходяться щодо оцінки кількості наукових праць У. Ф. Маслова. Згідно з виданнями, присвяченими Національному юридичному університету імені Ярослава Мудрого, і статті Віктора Астахова, їх понад 50, за даними Ю. Н. Розенфельда — приблизно 200. Василь Тацій називає більш конкретну цифру — 48.
Маслов В. Ф. Право личной собственности на жилой дом в городе и рабочем поселке. — Москва : Гос. изд-во юрид. лит., 1954. — 96 с. Маслов В. Ф. Правовые вопросы индивидуального и коллективного жилищного строительства граждан в городе и в рабочем поселке. — Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1960. — 80 с. Маслов В. Ф. Осуществление и защита права личной собственности в СССР. — Москва : Юрид. лит., 1961. — 238 с. Маслов В. Ф. Обязательства из причинения вреда : учеб. пособие. — Харьков : Харьк. юрид. ин-т, 1961. — 103 с. Маслов В. Ф. Вопросы общей собственности в судебной практике. — Москва : Гос. изд-во юрид. лит., 1963. — 148 с. Маслов В. Ф. Основные проблемы права личной собственности в период строительства коммунизма в СССР. — Х. : Изд-во ХГУ, 1968. — 320 с. Маслов В. Ф. Защита жилищных прав граждан. — Х. : Изд-во Харьк. ун-та, 1970. — 208 с. — 10 000 экз.