Астрід Клеве (; 1875 — 1968) — шведська вчена-ботанік, геолог, хімік, дослідник в Уппсальському університеті. Вона була першою жінкою в Швеції, яка отримала ступінь доктора наук.

Біографія Астрід Клеве народилася 22 січня 1875 року в Уппсалі, Швеція. Вона була найстаршою донькою хіміка, океанографа, геолога та професора Пера Теодора Клеве та його дружини Альми. Разом із двома молодшими сестрами Астрід отримала початкову освіту вдома, їх навчала мама, одна з перших жінок у Швеції, яка отримала гімназійну освіту. У лабораторії батька, де він досліджував планктон Астрід Клеве вивчала основи наук,і це викликало її зацікавлення діатомовими водоростями.

Восени 1891 року вона розпочала вивчати природничі науки в Уппсальському університеті, закінчила університет у січні 1894 року зі ступенем бакалавра . Згодом вона отримала посаду асистента професора хімії у прогресивному Стокгольмському університеті. Під час роботи вона познайомилася з німецько-шведським біохіміком, а пізніше Нобелівським лауреатом Гансом фон Ейлер-Хельпіном. У 1902 році вони одружилися і Астрід отримала прізвище Клеве фон Ейлер. У них було п'ятеро дітей, троє з яких народилися невдовзі після того, як Астрід закінчила університет, один з синів, Ульф фон Ейлер, став фізіологом та Нобелівським лауреатом. Їх шлюб розпався у 1912 році; сімнадцять років потому, у 1929 році, Ганс фон Ейлер-Хельпін отримав Нобелівську премію з хімії за свої дослідження ферментації. З 1911 до 1917 року Астрід Клеве працювала вчителем у Стокгольмській жіночій семінарії. Також у цей період вона продовжила свої дослідження. Після завершення вчителювання вона переїхала до Вермланду, де вона жила у 1917-1923 роках. У Вермланді вона очолювала «Науково-дослідну лісову лабораторію (Skoghallsverkens)», дочірню компанію Uddeholm Company; де вона продовжувала проводити дослідження. Згодом сім'я перебралася до Уппсали, а у 1933 році вони переїхали до ферми в Ліндесбергу, де вирощували овець. Окрім землеробства, Клеве займалася викладанням у реальній школі. У 1949 році сім'я повернулася до Уппсали, де вона прожила більшу частину життя; у тому ж році вона стала католичкою. У 1968 році, у віці 93 років, у неї була операція на грижу, з якої вона вже не змогла відновитися. Астрід Клеве фон Ейлер померла 8 квітня 1968 року у будинку для престарілих у Вестеросі.

Наукові дослідження У 1895-1896 роках Астрід Клеве займалася вивченням діатомових водоростей. Результати ідентифікації та виявлення нових діатомів у арктичних озерах вона опублікувала у роботі On recent freshwater diatoms from Lule Lappmark in Sweden. Також вона досліджувала екосистеми рослин у далеких північних регіонах та їх адаптацію до суворих умов. У період з 1896 до 1898 року Клеве опублікувала 4 статті з хімії щодо азотистих органічних сполук у різних структурах. Її дослідження ітербію, проведене в університеті Уппсала, було опубліковане у Стокгольмському університеті; вона визначила атомну масу та інші властивості елемента. У травні 1898 року, у віці 23 років, вона отримала ступінь доктора наук в Уппсальському університеті, тема її дисертації Studier ofver några svenska väksters groningstid och förstärkningstadium, — "Дослідження терміну проростання та стадії росту деяких шведських рослин". Вона була другою жінкою, яка зробила це, і першою у своїй галузі науки. З 1898 до 1902 року вона виконувала обов'язки асистента професора у Стокгольмському університеті. Під час свого перебування на посаді асистента у Стокгольмі вона опублікувала статтю про лантан та селен. Вона залишила роботу на хімічному факультеті Стокгольмського університету після одруження з Гансом фон Ейлер-Хельпіном. За п'ять років після одруження Клеве спільно зі своїм чоловіком опублікувала 16 наукових робіт. Подружжя працювало над вивченням азотистих органічних сполукам, синтезу кетозів з формальдегідів, хімічних речовин у смолах та промислового синтезу спирту. У 1910-1912 роках під час роботи вчителем середньої школи Клеве відновила дослідження планктону, в основному вивчаючи флору в водоймах біля Стокгольму. Результати цих досліджень є важливими і сьогодні, оскільки це єдина публікація, що стосується забруднення діатомовими водоростями, яке відбулося в регіоні Стокгольму. У 1913 році Клеве отримала посаду біологічного асистента Шведської гідрографічної біологічної комісії. У 1917 році вона опублікувала монографію за результатами досліджень планктону в протоці Скагеррак. Згодом вона очолила «Науково-дослідну лісову лабораторію (Skoghallsverkens)», дочірню компанію Uddeholm Company, де продовжила наукову роботу. Її дослідження, проведені у 1920-1925 роках, опубліковані у 23 статтях, стосувалися властивосей лігніну, його вмісту у деревині, склад хвої сосни та ялини, роль вуглекислого газу у рослинах, проте в основному робота була зосереджена на хімії лігніну. У цей період вона не припиняла викладати у школі та написала науково-популярну книгу про селен а також підручник з прикладної біохімії.

Приблизно у цей час, а згодом і в 1960-х роках, Клеве знову сфокусувала свої дослідження на живих і викопних діатомових водоростей у Балтійському морі. Її дослідження також були пов'язані з палеоботанічними проблемами, включаючи зміни рівня води в Балтійському морі. У той же період, між 1932 і 1955 роками, вона опублікувала декілька монографій з таксономії діатомів. У 1951 році Клеве видала монографію про шведські та фінські діатоми Die Diatomeen von Schweden und Finnland, над якою працювала протягом більше десяти років. У 1945 році вона повернулася до Уппсальського університету на кафедру геології. У 1948 році вона була нагороджена почесним ступенем Jubilee Doctor of Philosophy, як перша жінка у Швеції. У 1955 році отримала статус почесного професора за вивчення діатомів. Клеве продовжувала видавати наукові публікації до 86-річного віку.

Окремі наукові праці On recent freshwater diatoms from Lule Lappmark in Sweden (1895) Studier öfver några svenska växters groningstid och förstärkningsstadium (1898, дисертація) Bidrag till kännedomen om ytterbium (1901) Cyclotella bodanica i Ancylussjön: Skattmansöprofilen ännu en gång (1911) Försök till analys av Nordens senkvartära nivåförändringar (1923) The diatoms of Finnish Lapland (1934) Sundets plankton: sammansättning och fördelning (1937) Bacillariaceen-assoziationen im nördlichsten Finnland (1939) Natur und Alter der Strandflächen Finnlands: Eine spätquartäre Rekonstruktion (1943) Die diatomeen von Schweden und Finnland I-V (1951-1955) Was war der Svea älv? (1957)

Див. також Список жінок-ботаніків

Примітки