Лотта Сверд ( ) — жіноча добровольча допоміжна напіввійськова організація, що існувала у Фінляндії з 1919 до 1944 року.
Спершу заснована для підтримки шуцкору (білої гвардії) за часів громадянської війни у Фінляндії, організація була офіціально утворена знову вже після війни, 9 вересня 1920 року.
Протягом свого існування організація налічувала велику кількість учасниць, які здійснювали волонтерські громадські роботи у 1920-ті та 1930-ті рр. Під час воєн у 1939—1944 рр. «лотти» займалися різноманітними видами робіт для підтримки народної оборони, тим самим звільнивши для військових завдань майже 25 тисяч чоловіків: вони працювали у шпиталях, на позиціях системи оповіщення протиповітряної оборони, а також тісно співпрацювали з армією в інших сферах. Офіційно вони не були озброєні за винятком протиповітряної батареї у 1944 році.Thomas W. Zeiler and Daniel M. DuBois, eds. A Companion to World War II (2013) 2:727
Організацію було розпущено у 1944 році на вимогу Союзної контрольної комісії у Фінляндії згідно із умовами Московського перемир'я.
29 червня 2004 року Фінський фонд допомоги жінкам змінив свою назву на Фонд Лотти СвярдLotta Svärd. Käytännön isänmaallisuutta, s. 408 і відтоді веде активну громадську діяльність.
Назва Назва організації походить із поеми Югана Людвіга Рунеберга «Оповідання прапорщика Столя», в одній із частин якої йдеться про вигадану жінку на ім'я Лотта Сверд. Згідно із твором, фінський рядовий Сверд (прізвище походить від шведського слова svärd — меч) вирушає на російсько-шведську війну 1808—1809 років та бере із собою свою дружину Лотту, яка не бажала лишатися вдома. Навіть після загибелі чоловіка у бою вона все одно лишається в армії, де готувала для солдатів їжу, прала одяг та доглядала поранених.
Вперше це ім'я вжив у відношенні до жінок-військових маршал Маннергейм у своїй промові від 16 травня 1918 року. Оскільки члени заново створеної організації мали займатися фактично тим самим, її було вирішено назвати саме на честь героїні Рунеберга.
Створення організації та її діяльність
Діяльність організації «Лотта Сверд» брала свій початок із добровольчої діяльності жінок у загонах Білої гвардії (шуцкору) Фінляндії під час громадянської війни у країні.Selen & Pylkkänen 2004, s. 105—113 Спочатку вона була незначною: перші жіночі загони, які допомагали Шуцкору, займалися здебільшого приготуванням кави та продуктів для зібрань, а також працювали санітарками, проте після закінчення війни їх діяльність набула більш організованих форм.
Створення жіночих підрозділів «Лотта Сверд», пов'язаних із Шуцкором, призначив своїм наказом від 29 серпня 1919 року його головнокомандувач Г. Д. фон Ессен, тим самим поклавши початок новій загальнофінській організації. У цьому наказу були сформульовані основні задачі організації, які згодом були дещо розширені:
«Головна місія „Лотта Сверд“ — підтримувати та зміцнювати ідеологію Охоронного корпусу (шуцкору) та допомагати йому в захисті віри й батьківщини. „Лотта Сверд“ виконує це шляхом: Підтримки та пропаганди ідеології та цілей шуцкору Допомоги у виконанні медичних задач шуцкору Допомоги у забезпеченні провіантом шуцкору Допомоги у зборі коштів для шуцкору Роботи у відділеннях і штабах шуцкору»
Об'єднання були місцевими і належали до місцевих штабів шуцкору. Їх загальним завданням була допомога у підготовці необхідного спорядження для шуцкору, зокрема медикаментів, зборі коштів для допомоги постраждалим та праці у сфері медичної допомоги та обслуговування.
Генеральний штаб шуцкору цілеспрямовано прагнув відділити жіночу діяльність у власну організацію. У січні 1921 року головнокомандувач шуцкору призначив тимчасову очільницю для центральної ради об'єднань «Лотта Свярд», і у виданому денному наказі затверджено діяльність місцевих об'єднань «Лотта Сверд» у підпорядкуванні вже центральної ради, а не як частини місцевих відділень шуцкору, а отже, «Лотта Сверд» діяла як самостійна організація на чолі із власним правління окремо від шуцкорів.Koskimies 1964, s. 53-54 На відміну від організацій шуцкору, вона не була громадською організацією, заснованою згідно із окремим законом, — юридично вона лишалася звичайною зареєстрованою асоціацією. Організація, втім, лишалася під наглядом головнокомандувача шуцкору, і т. зв. діючі члени організації укладали письмову домовленість про супроводження шуцкору за умов мобілізації.Lukkarinen 1981, s. 46 Незважаючи на відділення правління, це оновлення ще більше об'єднало співпрацю «Лотта Свярд» та шуцкорів.
Правління організації До організації «Лотта Сверд» входили лише жінки, діяльність яких була добровільною, але згодом стало очевидним те, що ці об'єднання потребували власного та незалежного центрального правління. До реєстру загальнонаціональна асоціація «Лотта Сверд» була внесена 9 вересня 1920 року. Назву вона отримала, як вже зазначалося, від імені головної героїні з поеми Й. Л. Рунеберга «Оповідання прапорщика Столя». Вперше це ім'я використало об'єднання «Лотта Сверд» міста Рійгімякі 19 листопада 1918 року.Suomen historia, Anna-Maija Kataja, osa 7 s. 220Lukkarinen 1981, s. 29
Першою центральну раду організації у 1920 році очолила Матільда Блумквіст.Lukkarinen 1981, s. 310 20 січня 1921 року головнокомандувач шуцкору фон Ессен призначив очільницею Тимчасової центральної ради організації Грету Крон. Її завданням було заснування центральної ради згідно із відповідними правилами та вказівками. Членами Тимчасової центральної ради були обрані Геллін фон Ессен, Рут Серлахіус та Майя Альберг.Lukkarinen 1981, s. 31, 33, 38
Правила, схвалені новопроголошеною Тимчасовою центральною радою організації та головнокомандувачами шуцкору 22–23 березня 1921 року, згідно із зауваженнями Грети Крон вимагали виправлень, через що ці правила були надіслані до канцелярій шуцкорів, а звідти далі до місцевих об'єднань «Лотта Свярд» лише у липні 1921 року.Koskimies 1964, s. 54
Грета Крон склала свої обов'язки 7 липня 1921 року. Після неї керівництво перейняла призначена тимчасовою заступницею очільника організації Грета Сільвеніус, допоки 10 жовтня того ж року новою очільницею не була призначена магістерка Гелмі Арнеберг-Пентті.Lukkarinen 1981, s. 42
Членами першої дійсної центральної ради були обрані Дагмар фон Ессен, Рут Серлахіус, Сійрі Бакстрем, Майя Альберг, Суома аф Гелльстрем та Лолан Васстрем, а членами-заступниками — Грета Сильвеніус та Карін Герлітц.Koskimies 1964, s. 55
Гелмі Арнеберг-Пентті очолювала організацію «Лотта Свярд» з жовтня по грудень 1922 року, а також у 1925–1929 рр. Далі з березня 1923 року по березень 1924 року нею керувала Дагмар фон Ессен, після неї її кілька місяців у 1924–1925 рр. очолювала Тююне Седерстрем. Врешті-решт останньою її очільницею стала у 1929 році Фанні Луукконен,Koskimies 1964, s. 71 старша викладачка Сортавальської вчительської семінарії. Оскільки керівниці центральної ради «Лотта Свярд» змінювалися досить часто, у 1931 році було вирішено зробити цю посаду постійною. Тоді очільницею остаточно була призначена Луукконен, яка обіймала цю посаду до самого розпуску організації у 1944 році.Sulamaa 1997 Визначну роль у керівництві організації відігравала й директорка школи міста Лапуа, депутат парламенту Гілья Рійпінен, яка, втім, часто конфліктувала із Луукконен.
Оновлення правил організації було проведене на річному зібранні у 1941 році. Тоді із назви асоціації був прибраний дефіс, і організація отримала назву Lotta Svärd ry.Koskimies 1964, s. 302
Діяльність «лотт» та поділ на підрозділи
Завдання учасниць організації «Лотта Сверд» були поділені на підрозділи: медичний, продовольчий, речового забезпечення, збору коштів і канцелярської роботи, конторської роботи і зв'язку; окрім цього «лотти» служили у частинах протиповітряної оборони, а також існували т. зв. прожекторні та польові «лотти». Кожна «лотта» належала принаймні до одного підрозділу.
Завдання різних підрозділів були детально визначені на річному зібранні організації у 1941 році.Kataja, Suomen lotat, s.70-73Koskimies 1964, s. 302—303Lukkarinen 1981, s.191-193
Медичний підрозділ «Лотти», що належали до цього підрозділу, працювали у військових та польових шпиталях. Вони проходили шестимісячний курс основної підготовки та подальше додаткове навчання. До цього підрозділу також належали кваліфіковані лікарі та медсестри. У лікарнях «лотти» працювали помічницями медсестер.Lukkarinen 1981, s. 47, 181
«Лотти» медичного підрозділу також допомагали у перевезеннях поранених. Ті «лотти», що працювали у спеціальних Центрах евакуації загиблих ()) укладали тіла солдатів до трун та відправляли їх до рідних сел загиблих для поховання. Окрім цього, вони шили одяг для цих тіл.Koskimies 1964, s.234-236
На війні армії допомагали також тварини. Зокрема коні були дуже важливими на фронті, тому їм також потребувався належний догляд і допомога; відповідну підготовку для цього отримували ветеринарні «лотти».Koskimies 1964, s.273-274
Продовольчий підрозділ Робота цього підрозділу з самого початку була найширшою та найпомітнішою у діяльності «лотт», до того ж це був найбільший підрозділ «Лотта Свярд». «Лотти» готували їжу, наприклад, під час навчань, фортифікаційних робіт на Карельському перешийку, у штабах та лікарнях, а також тримали їдальні неподалік від фронту.Lukkarinen 1981, s. 47, 181,202-203Koskimies 1964, s.65-66,127-130
Тилові «лотти» брали участь у приготуванні їжі під час Зимової війни тим, що випікали щодня більше 100 000 кг хліба. У роки воєн «лотти» доглядали за польовими їдальнями та відповідали за забезпечення продуктами санітарних потягів і військових шпиталів у зоні бойових дій. До задач організації «Лотта Свярд» також входило забезпечення харчуванням територій фортифікаційних робіт.Lukkarinen 1981, s. 47, 181—183, 253—255, 259—261
На основі досвіду діяльності цього підрозділу наступник організації, Фінський фонд допомоги жінкам (), у 1945 році заснував товариство Työmaahuolto Oy, яке згодом зросло до рівня національного підприємства, що забезпечувало харчування на робочих місцях та було продане компанії Fazer у 1978 році.
Підрозділ речового забезпечення
Цей підрозділ був найменшим з усіх підрозділів, а його працівниці — найстаршими. Завданням «лотт» цього підрозділу було традиційне виготовлення та догляд за одягом та екіпіруванням. На початку діяльності організації одяг постачали власним місцевим відділенням шуцкору, а з початком Зимової війни «лотти» забезпечували одягом армію, рівень оснащення якої був дуже низьким. Вони також готували для інших «лотт», що перебували у відрядженнях, уніформу та екіпірування, яких через зріст потреб потребувалося все більше. Роботу ускладнювала нестача матеріалів.Koskimies 1964, s.69, 142—143,280-282
«Лотти» цього підрозділу займалися підготовкою зібраного одягу для подальшого використання в армії, а також лагодили ношені та пошкоджені речі вдома, на центральних складах та у військових шпиталях. У рідних регіонах вони зналися на догляді та ремонті одягу, у чому до них долучалися інші «лотти» та жінки, що не були членами організації. Окрім цього, вони відправляли чоловікам на фронт посилки «невідомому солдату».
Також ці «лотти» утримували т. зв. приймальні будинки, де могли відпочити солдати, що їхали на відпустки.Lukkarinen 1981, s. 47
Підрозділ збору коштів і канцелярської роботи Згідно із назвою, підрозділ головним чином концентрувався на зборі коштів як для власної діяльності, так і для підтримки діяльності шуцкору.Koskimies 1964, s.68-69 Також він слідкував за тим, щоб в організації «Лотта Свярд» та армії були кваліфіковані конторські працівники. «Лотти», що вміли працювати із друкарськими машинками, дуже цінувалися, адже з початком воєн попит на них різко зріс через потреби штабів та пунктів обслуговування у персоналі, ознайомленому із конторською роботою.