Параоксифенілгліцин (n-оксифенілгліцин, N-(4-гідроксифеніл)-гліцин, n-оксифеніламінооцтова кислота) — похідна амінокислоти гліцину, структурна формула СH(OH)(NH-CHCOOH).
Торгові назви: гліцин-фото, амфоліт, кодурол, мазанол.
Історія Синтезована та запропонована речовина в якості проявника для фотографій в 1891 році німецьким хіміком А. Богішем, який працював на фабриці Гауффе. У тому ж році їм також був отриманий і запатентований в цих же цілях метол.
Промислове виробництво гліцину «фото» в СРСР було розпочато в 1960 році і практично припинено в 1990-ті роки.
Властивості При кімнатній температурі дрібні білі (безбарвні) кристали. Важко розчинний у воді і спирті, легко розчинний в розчинах сульфіту, у лугах і кислотах.
Будучи відновником, у відкритій посуді повільно окиснюється киснем повітря, тому рекомендується зберігати речовину в скляному посуді з притертою пробкою. З метою уповільнити розкладання при доступі повітря, гліцин-фото стабілізують дисульфітом натрію (піросульфіт, метадисульфіт). Така добавка використовувалася при фасуванні в поліетиленові пакетики для роздрібного продажу.
Характерна реакція: в лужному середовищі при додаванні розчину азотнокислого молібдену дає синє забарвлення.
Добування Параоксифенілгліцин отримують з монохлороцтової кислоти та 4-амінофенолу.
Нормативний документ, що використовувався в СРСР при виробництві гліцину-фото: ТУ 79-590-Х-60.
Застосування Основне застосування — у фотографії в якості проявляючої речовини. Проявники на основі гліцину дають мало вуалі, дрібне «акуратне» зерно і використовуються для повільної прояви. Проявляючі властивості гліцину сильно залежать від температури і pH. Щоб прискорити процес проявлення, в гліцинові проявники додають луг і підвищують температуру розчину.
Проявлене зображення має нейтрально-сірий тон, хорошу проробку в деталях, глибокі тіні мають насичений чорний («оксамитовий») колір.
Готовий проявник добре зберігається.
Гліцинові проявники дуже чутливі до слідів тіосульфату натрію (знижує виявляючу здатність).
Також застосовувався при фарбуванні газетного паперу в жовті та оранжеві відтінки.
Література Яштолд-Говорко В. А. Фотосъемка и обработка. Съемка, формулы, термины, рецепты, химикаты. — Издание второе, стереотипное. — М.: Искусство, 1965. — С. 404. — 444 с. — (илл.). Шрайнер Р., Фьюсон Р. Систематический качественный анализ органических соединений = The Systematic Identification of Organic Compounds. A Laboratory Manual. Ralph L. Shriner Professor of Organic Chemistry The State University of Iowa, Reynold C. Fuson Professor of Organic Chemistry The University of Illinois. Third Edition. 1948. New York / Перевод с английского М. Е. Манденова. Под редакцией М. С. Рождественского и Г. И. Чернова. — М.: Издательство иностранной литературы, 1950. — 374 с. Артоболевский И. И. Политехнический словарь. — М.: Советская энциклопедия, 1977. — 608 с.
Примітки