Норвезька берегова охорона () є морською військовою силою, яка є частиною Королівського норвезького військово-морського флоту. Відповідальність берегової охорони — це інспекція рибгосподарства, митний правопорядок, прикордонний контроль, правозастосування, судноплавна інспекція, охорона довкілля, а також пошук та рятування. Вона діє по всій Норвегії — 2,385,178 квадратних кілометрів (920,922 кв. миль) виключної економічної зони (ВЕЗ), внутрішніх вод та територіальних вод. Штаб-квартира розташована на військово-морській базі Сортланд. У 2013 році Берегова охорона мала 370 працівників, у тому числі призовників, а бюджет — 1 мільярд норвезьких крон.
Сила поділяється на три основні підрозділи. Зонішня берегова охорона охоплює ВЕЗ і складається з трьох морських патрульних суден класу NORDKAPP, трьох морських патрульних суден класу Barentshav, а також Олесунн, Шпіцберген і Харстад. Внутрішня берегова охорона складається з п'яти патрульних суден класу Norneni одного класу Reine. Берегова охорона має авіаційну підтримку патрульних літаків P-3 Orion та вертольотів Westland Lynx, котрі експлуатуються Королівськими авіалініями Норвегії. Westland Lynx поступово звільняється з норвезької служби і замінюється NH90.
Берегова охорона має свою основу в службі спостереження за рибним господарством, яка була створена в 1908 році. Це була спільна військова і цивільна операція; вона орендувала риболовецькі судна під час сезону для доповнення великих суден із флотом. Це було перетворено на Військовий риболовний нагляд в 1961 році. Берегова охорона була заснована 1 квітня 1977 року, того ж року, коли Норвегія окреслила її ВЕЗ. Реструктуризація призвела до постачання вертольотів Nordkapp-class і Lynx. Внутрішня берегова охорона була заснована в 1996 році. Берегова охорона бере участь у війні в Перській затоці 1990—1991 років та знищенні сирійської хімічної зброї в 2014 році.
Юрисдикція та можливості
Основним завданням берегової охорони є затвердження та підтримка норвезького суверенітету над її внутрішніми водами, територіальними водами та винятковою економічною зоною (ВЕЗ)Terjesen: 462. Її структура зосереджена на ролі у мирний часTerjesen: 473 з судовою базою в Законі про берегову охорону () 1997 рокуTerjesen: 463. Вона зазначає, що авторитет берегової охорони лежить на первинному агентстві, відповідальному за ситуацію, і повноваження берегової охорони доповнюють це. Проте, Берегова охорона також має ряд незалежних можливостей, в яких вона може вживати заходів без зовнішньої інструкції. Цей акт також надає прикордонній охороні юрисдикцію у відповідних обставинахTerjesen: 464.
Берегова охорона зосереджується на наданні послуг різним державним установам. До них належать Адміністрація прибережної смуги, органи митної служби, акцизний департамент, Директорія рибного господарства, Агентство з довкілля, Інститут морських досліджень, Картографічне управління, ВМФ та Служба поліції. Це надає Береговій охороні ряд прав контролю, включаючи митний та прикордонний контроль для Шенгенської зони.
Найбільш масштабна робота проводиться щодо рибальства. Це передбачає як перевірку, так і допомогу. Допомога риболовецьким суднам та іншим суднам у морі включає в себе пожежу, включаючи використання водних гармат та димові водолази; видалення сторонніх предметів у морі; і механічну допомогу, допомогу водолазникам та буксирування суден, які зазнали руйнування двигуна. Офшорні судна також оснащені обладнанням для зберігання розливів нафтиJansen: 105.
Берегова охорона є однією з багатьох агентств, які можуть бути залучені до пошукових та рятувальних служб (SAR). Вся така діяльність координується операційним центром відповідного поліцейського округу або спільними центрами координації рятувальних служб у Південній Норвегії та Північній Норвегії відповідноMinistry of Justice and the Police: 13.
Структура Норвезька берегова охорона — це формування Королівського норвезького флоту. Її очолює інспектор норвезької берегової охорони, який підпорядкований Генеральному інспектору королівського Норвезького флотуTerjesen: 466. Берегова охорона є однією з двох морських утворень ВМФ, інша — норвезький флот. Вони поділяють наземні допоміжні функції, такі як військово-морські бази та академіїTerjesen: 523.
Берегова охорона мала свою команду і оперативну штаб-квартиру в морській базі Сортланд в центрі міста Сортланд. Він має вторинну базу в Хаконсверні в Бергені, що є основною базою ВМФ. Берегова охорона використовує чотири спільні військово-морські школи, Норвезьку військово-морську академію в Бергені, RNoMS Tordenskjold в Haakonsvern, RNoMS Harald Hårfagre в Ставангері та шкільні факультети офіцерів флоту в Бергені.
На відміну від решти Військово-морського флоту, Берегова охорона має деякі свої судна, що належать і частково експлуатуються приватними підрядниками. Чотири судна, які знаходяться в класі Баренцева та клас Рейне, належать Remøy Management. Компанія «Fosnavag» орендує судна за 160 мільйонів норвезьких крон на рік в Береговій гвардії. Це включає в себе всю відповідальність за обслуговування та експлуатацію камбузу та машинного приміщення. Олесунн належить Fosnavåg судноплавство, в той час як Nornen-клас знаходиться в спільному володінні Remøy Management і Remøy Shipping.
У 2012 році Берегова охорона здійснила близько 1700 перевірок і випустила попередження про приблизно чверть з них. Вона також брала участь у 171 пошуково-рятувальних місії. У 2013 році він отримав дохід у розмірі 1,027 мільйонів норвезьких доларів. У цьому році в ньому працювало 829 співробітників, що складалося з 382 військових, 18 цивільних службовців та 429 військовослужбовців. Було зроблено 3812 патрульних днів і налітано 599 вертоліт-годин. Берегове охоронне судно має два екіпажі, які чергуються між тим, що знаходяться на морі та знаходяться у відпустціJansen: 107.
Обладнання
Флот складається з п'ятнадцяти суден; дев'ять — частина зовнішньої берегової охорониTerjesen: 487, а шість — частина Внутрішньої берегової охорони. Берегова охорона сама не експлуатує жодного літального апарата; замість цього вони керуються Королівськими Норвезькими ВПС або приватними підрядниками.
Судна зовнішнього берегового охорони NoCGV Svalbard (W303) — це найбільше морське патрульне судно та єдиний криголам у флоті. Оскільки більшість норвезьких вод не замерзають, немає інших судин, які потребують цього атрибуту. Свальбард має водотоннажність 3775 тонн і загальну довжину 103,7 метра (340 футів). Він має доповнення 48, озброєний 57-мм гарматою Bofors і може перевозити два вертольоти. Воно переважно обслуговує Свальбард і навколишні води.
Берегова охорона має три морських патрульних судна класу NORDKAPP — Nordkapp (W320), Senja (W321) і Andenes (W322). Вони переважно використовуються в Баренцевому морі. Вони мають робочий об'єм 3200 тонн і загальну довжину 105 метрів (344 футів). Вони можуть працювати на 21 вузлі (39 км/год, 24 милі в годину), а екіпаж — 50. Вони озброєні гарматами 57 мм, а також чотирма 20-мм гарматами. Вони мають місце для одного вертольота та оснащені двома торпедними трубами.
Barentshav-class складається з трьох суден — Barentshav (W340), Bergen (W341) і Sortland (W342). У порівнянні зі старими моделями вони оснащені більш широким обладнанням для захисту від розливу нафти. Доповнені великими можливостями пожежогасіння та буксирування, вони створені для доцільного реагування на корабельну аварію. Вони мають вантажопідйомністю 4000 тонн, загальною довжиною 94 метри (308 футів) і швидкістю 20 км/год (12 миль/год). Працює на скрапленому природному газі, у них є екіпаж 40.
NoCGV Harstad (W318) в першу чергу розроблений як буксирний човен. Він добре обладнаний для обробки розливів нафти і призначений для обробки як глибокого занурення транспортного засобу і дистанційно керованих транспортних засобів. Він обладнаний 40-мм гарматою Bofors. Харстад має вантажопідйомність 3130 тонн, довжину 83 метри (272 фути) і екіпажем 22. Він має винятковий діапазон і використовується для заправки форпостів на Ян-Майєн, Бьорнея і Хопен.
NoCGV Ålesund (W312) — загальнонаціональне морське патрульне судно. Він діє в Південній Норвегії і використовується переважно для інспекції риболовлі в Норвезькому морі. Він має вантажопідйомність 1357 тонн, довжину 63 метрів (207 футів), а екіпаж — від 20 до 25. Він озброєний гарматою 40-ммJensen: 136.
Судна внутрішньої берегової охорони Внутрішня берегова охорона управляє п'ять патрульних суден класу Nornen — Nornen (W33), Farm (W331), Heimdal (W332), Njord (W333) і Tor (W334). Вони мають водотоннажність 743 тонни (731 довгих тонн, 819 коротких тонн) та довжину 47,2 метра (155 футів). Вони мають відділення з 20 екіпажів і озброєні кулеметом з культовим кулеметом 12,7 мм. Має 2200-кіловат (3000 кінських сил) дизель-електричні двигуни, що забезпечують максимальну швидкість 16 вузлів (30 км/год, 18 миль/год).
Вони доповнені Magnus Lagabøte (W335), одним із двох патрульних суден Класу Рейн. Це трохи збільшена версія на класі Nornen. Він має більш потужний дизель-електричний двигун потужністю 1900 кіловат (3900 кінських сил), довжина 49,6 метра (163 фута), вантажопідйомність 791 тонн (779 тонн, 872 тонн). Він спеціально розроблений, щоб легко обробляти вантажні та вантажні контейнери .
Літаки 333 ескадрилья використовує шість Lockheed P-3N Orion, протичовнові і морські патрульні літаки. У мирний час їх основною роллю є розвідка та спостереження за допомогою різноманітного обладнання для відстеження данихMo & Sælensminde: 259. Основна перевага Orions полягає в тому, що вони можуть охоплювати дуже велику площу; деякі місії дозволяють контролювати 450 000 квадратних кілометрів (170 000 кв. миль)Jansen: 111. Під час війни вони будуть використовуватися для боротьби з підводними човнами та розвідкою. Оріони мають діапазон 8000 кілометрів (5000 миль) і знаходяться на авіаційній станції Andøya.
Lufttransport експлуатує два літаки Dornier Do 228 з аеропорту Свальбард, Longyear . Вони літають по 400 годин на рік для Берегової охорони для повітряного спостереження за Свальбардом.
У 337 ескадрильї працюють шість вертольотів Westland Lynx Mk 86 для берегової охорони. Вони можуть розташовуватися в класі Nordkapp, в Баренцхаві та на Свальбарді. Вони використовуються для розширення мобільності та ефективності роботи судна. У будь-який момент часу принаймні дві судна берегової охорони мають на борту Lynx, що залишається на дватижневі цикли. Вони переважно використовуються для патрулювання узбережжя від Тромсе, Фіннмарк та Баренцового моря, включаючи моря біля Свальбарду. Lynx доводилося стикатися з технічними проблемами, змушуючи їх часто виходити з ладуMo & Sælensminde: 273. Вертольоти мають діапазон 480 кілометрів (300 миль), 14,6 метра (48 футів) довжиною і мають крейсерську швидкість 222 км/год (138 миль/год)Mo & Sælensminde: 272.
Норвегія в процесі заміни Lynx на NHIndustries NH90. Замовлено чотирнадцять одиниць, з яких вісім повинні використовуватися з судами берегової охорони. Ще шість будуть використані фрегатами класу Fridtjof NansenMo & Sælensminde: 275. Експлуатаційні вертольоти більші, довжиною 19,5 метра (64 фути), мають вищу крейсерську швидкість 259 км/год (161 миль / год) і мають поліпшений діапазон 1000 кілометрів (620 миль)Mo & Sælensminde: 274. Lynxes та NH90s базуються на Air Station Bardufoss.
Історія Попередники Після розпуску союзу між Норвегією та Швецією в 1905 році виникла дискусія щодо доступу до риболовлі в норвезьких територіальних водах. Переважна проблема полягала в тому, що шведи ловили рибу в норвезьких водах. Норвегія оголосила територіальну воду у 4-морських милі (7 км, 5 миль) в 1906 році і доручила флоту вжити заходів проти будь-яких іноземних суден, щодо промислу в цих водахJansen: 29.