Микола Васильович Дремлюга ( В різних джерелах часто зустрічається дата народження 9 чи 22 червня, проте на надгробку вказано саме 15 липня, Бутурлинівка — 18 грудня 1998) — український композитор, педагог, музично-громадський діяч, член Національної спілки композиторів України.
Біографія
Народився 2 (15 липня) 1917 року в селі Бутурлинівці (нині місто Воронезької області Росії) в учительській родині (батько викладав математику, мати — літературу). Микола досконало оволодів французькою та німецькою мовами, читав в оригіналі Шиллера, Ґете, Новаліса, Віланда, брав уроки гри на фортепіано у піаніста Г. Беклемішева. Проте, за наполяганням батька вступив на факультет хімічного машинобудування Київського індустріального інституту (нині НТУУ «КПІ»), який закінчив у 1939 році. Під час навчання в КПІ Микола Дремлюга продовжував займатися музикою — виступав на концертах, виконуючи віртуозні прелюдії Сергія Рахманінова, створював власні композиції.
В 1946 році закінчив Київську консерваторію по класу композиції Л. Ревуцького та історико-теоретичний факультет. Ще студентом у 1944 році був прийнятий до Спілки композиторів України. В 1949 році закінчив аспірантуру. З 1946 року — викладач на історико-теоретичному та композиторському факультетах Київської консерваторії, з 1965 року доцент, з 1978 року професор.
Дружина (з 1955 року) — літературознавиця, кандидат філологічних наук Валентина Крементуло (1923—2018)Невгамовна.
Помер 18 грудня 1998 року. Похований разом з дружиною в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49а, ).
Вшанування пам'яті 15 липня 2017 року на державному рівні в Україні відзначалась пам'ятна дата — 100 років з дня народження Миколи Дремлюги (1917—1998), композитора, громадського діяча, народного артиста України.
Творчість М. Дремлюга є представником академічного напряму української музики, зорієнтованого на пізньоромантичну стильову та жанрову системи. Прагнув до національної визначеності музичної мови. Симфонічним творам М. Дремлюги притаманні філософська глибина, ліризм і патетична піднесеність, звернення до народно-пісенних джерел.
М.Дремлюга зробив значний внесок у розвиток класичного репертуару для бандури та утвердження її потенціалу в руслі європейської композиторської традиції. Композитор послідовно розкривав виразові та віртуозні можливості бандури в мініатюрах та концертних п'єсах, та концерті для бандури з оркестром (1981, вперше записаний Н.Брояко в 1982), що став першим твором в цьому жанрі.
список творів
кантати: «На оновленій землі» (слова І. Франка, В. Бичка, В. Сосюри, 1963), «На колгоспних полях» (слова О. Новицького, 1966), ораторія «Ленін» (1970); для симфонічного оркестру цикл симфонічних поем «Батьківщина» сюїта «В Польщі» (1962), «Болгарська поема» (1966), «Лірична поема» (1966), «Пороніно» (1961), 6 симфоній (1968, 1971,1978,1983,1986,1991); поема «Пісня про мир» (1977); концерти для інструментів з оркестром: для фортепіано (1965), 2 для труби (1976, 1977), 2 для скрипки (1984,1991), для бандури (1985), для гобоя (1992), для інструментів соло для фортепіано цикл «Зима», «Весняна сюїта», «Фортепіанний альбом», прелюдії та ін.; для віолончелі — Поема, для скрипки — Соната, для гітари — Соната, для бандури — З сонати, 3 сюїти. Дума та ін.; вокальні цикли на сл. Ф. Петрарки, В. Шекспіра, А. Міцкевича, Омара Хайяма, В. Сосюри, М. Рильського, Лесі Українки; романси (понад 80) на сл. Мікеланджело, П.Ронсара, П.Елюара, Х. Р. Хіменеса, О.Пушкіна, І.Буніна, І.Франка, Т.Масенка, Л.Вишеславського, Дм. Павличка, А.Демиденка та ін.;
концертні обробки народних пісень для голосу з фортепіано (бл. 100),
хори — цикл «Пори року» (сл. Д.Луценка та О.Марунич);
пісні — «Рідне місто моє» (сл. О.Ющенка), «На Дніпрі» (сл. Д.Луценка), «Незабудки» (сл. Л.Реви), «За рікою тільки вишні» (сл. Б.Олійника) та ін., пісні для дітей;
музика до кінофільмів. «Суєта» (1956), «Під Золотим орлом» (1957). </div>
Музикознавчі праці Українська фортепіанна музика (дожовтневий період), К., 1958; Думки про обробки нар. пісні// Мистецтво, 1959, № 2 та ін.
Відзнаки Заслужений діяч мистецтв УРСР (1972); народний артист України (1993); Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1998; за симфонію № 3, присвячену пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні).
Примітки
Література Жадько В. О. Некрополь на Байковій горі. — К., 2008. — С.87, 282. Жадько В. О. український некрополь. — К., 2005. — С. 177. Майбурова К. М. В. Дремлюга, К., 1968; Майбурова К. «Батьківщина» — цикл симф. поем М. Дремлюги, К., 1966; Гордійчук М. Симфонічні поеми М. Дремлюги // Мистецтво, 1964, № 5; Шурова Н. Сонети М.Дремлюги // Музика, 1978, № 6; Лісецький С. Третя симфонія М. Дремлюги // Музика, 1987, № 3; Лісецький С. Старійшина музики // Культура і життя, 1993, 8 трав.; Дремлюга М. Математик. Музикант // Київський політехнік, 1999, 2 груд.
Джерела
Посилання
Дремлюга Микола Васильович — український композитор, педагог, автор першого концерту для бандури. youtube.com Дремлюга Микола на сайті «Наша Парафія»