Стари́й Оле́ксинець — село в Україні, у Лопушненській сільській територіальній громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. До 2020 центр сільської ради, якій підпорядковане с. Івання. До Старого Олексинця приєднано хутори Ломаки, Попова Гора і Став, у зв'язку з переселенням мешканців хутір Сагани виведений з облікових даних. Населення становить 942 особи (2007).
Географія Село розташоване на березі річки Добринь, вище по течії на відстані в 0,5 км розташоване село Башуки, нижче по течії на відстані 1,5 км розташоване село Очеретне. На північний захід від села розташований ландшафтний заказник місцевого значення — «Витік річки Заломаної».
Населення За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким :
+МоваЧисло ос.Відсоток українська 99,49 російська 0,51+
Історія Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки ранньозалізного часу і давньоруської культури.
Перша писемна згадка датована 1430 роком.
Про село Старий Олексинець згадується в «Историко-статистическом описании церквей и приходов Волынской епархии Кременецкого уезда» М. Теодоровича, а саме про те, що село належало до Збаразького повіту і становило власність спочатку князів Збаразьких, а відтак Вишнівецьких (Соломорецьких та Чарторийських).
У дільничому акті князів Збаразьких — Солтана, Симеона і Василя та їх матері — від 19 липня 1463 року говориться про передачу села у володіння дочки Олександри, а до цього власником села був рідний брат Д. Байди Вишнівецького — Андрій Вишнівецький, який назвав село на честь свого імені — Андрієво, але ця назва існувала недовго. Коли за згаданим вище дільничим актом володаркою села стала дочка князів Збаразьких Олександра, вона і назвала село на честь свого імені — Олексинець.
1583 року поселення згадане як власність князя Андрія Вишневецького, котрий звів замок. Не виключено, що укріплення на цьому місці були раніше, але замок вже побудував А. Вишневецький. Вишневецький укріпив дитинець системою земляних насипних укріплень, які з зовнішньої сторони були обкладені каменем та прикрашені тесаним каменем.
У другій половині XIX століття Александер Ржищевський перебудував його на неоґотичний палац.
Наприкінці XIX століття Старий Олексинець — центр волості.
Діяли філії українського товариства «Просвіта» та інші.
В період окупації України Російською імперією в палаці проживав російський генерал — командувач царськими прикордонними військами. Кордон між Австро-Угорщиною та Росією проходив неподалік у Новому Олексинці до 1914 року, де знаходилася митниця.
1920—1939 роках — центр Староолексинецької ґміни Кременецького повіту Польської Республіки.
У 1920 році в замок повернулися його власники, які й мешкали там до 1939 року.
З 1939 року замок використовувався радянською владою як склад, через що й почав занепадати.
У березні 1944 року в місцевому замку перебували відділ повстанців та штаб Енея (П. Олійника).
Після повернення комуністів, в 1944 році, замок в 50 роках XX століття повністю розібрали, виклавши дорогу в селі, та звели колгоспні будівлі. Від замку залишилися лише вали-укріплення.
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Лопушненської сільської територіальної громади.
19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району.
Пам'ятки
церква святого апостола Андрія Первозванного (1756, мурована, ПЦУ) церква святого апостола Андрія Первозванного (1938, дерев'яна) костел святого Архангела Михаїла (поч. XVII ст.) Дім молитви ХВЄ. Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1965), встановлено пам'ятний хрест воякам УПА (1992).
Соціальна сфера Працюють ЗОШ 1-3 ступ., будинок культури, бібліотека, амбулаторія, відділення зв'язку, цегельний завод, торгові заклади.
Відомі люди Народилися Омелян Горлинський — військовий діяч, сотник Армії Української Народної Республіки; Гук В. — доктор економічний наук; Тоцький Микола Васильович — військовий діяч, сотник Армії Української Народної Республіки, льотчик Повітряного флоту УНР; Шегера Григорій Омелянович (1934—2019) — український письменник, краєзнавець, художник, прозаїк. Член Національної спілки журналістів України та Національної спілки письменників України, Відмінник освіти України.
Пов'язані з селом Лятуринська Оксана Михайлівнаnbsp;— українська малярка, скульпторка, письменниця, поетка і громадська діячка. Активістка Союзу українок.
Галерея
Примітки
Література