Сі́дні Г'юз Грі́нстрітЄвропейська війна між фашизмом і антифашизмом. Сідні Грінстріт Сhttps://megogo.net/ua/name/1607721-sidni-grinstrit.html (; 27 грудня 1879, Кент — 18 січня 1954, Голлівуд) — англійський характерний актор театру та кіно, найбільше знаний ролями дотепних і чарівних негідників та шахраїв у низці голлівудських фільмів 1940-х років.
Огрядний британський актор з унікальним вкрадливим стилем мови, який зробив успішну театральну кар'єру в Англії, 62-річний Грінстріт сенсаційно дебютував на екрані у фільмі нуар «Мальтійський сокіл»Мальтійський сокіл на сайті moviestape (1941). За час своєї нетривалої голлівудської кар'єри, що тривала до 1949 року, Грінстріт встиг зіграти у 25 картинах, особливо запам'яталися за ролями у фільмах «Касабланка»Дати виходу фільму в різних країнах (1942), «Через океан» (1942), «Маска Димитріоса» (1944), «Шлях до Марселя» (1944), «Між двох світів» (1944), «Конфлікт» (1945), «Різдво в Коннектикуті» (1945), «Вердикт» (1946), «Три незнайомці» (1946) і «Шлях фламінго» (1949).
У 1942 році Грінстріт був номінований на Оскар у номінації «найкращий актор другого плану» за роботу у фільмі «Мальтійський сокіл» (1941)Мальтійський сокіл на сайті uakino.club.
Ранні роки життя Сідні Грінстріт народився в Сендвічі, графство Кент, Англія, був одним з вісьмох дітей у сім'ї торговця шкірою. У 19 років вирушив на Цейлон, розраховуючи стати чайним плантатором, але через два роки після посухи, що знищила урожай, був змушений повернутися на батьківщину, де протягом року працював в агентстві, керівником пивоварні.
Кар'єра в театрі (1902—1940) Лише у 1902 році Грінстріт звернув свій погляд на театр, і вступив у Акторську академію , де дебютував у ролі вбивці в історії про Шерлока Голмса. У 1903 році Грінстріт гастролював з театром Гріта по Англії, виконуючи різні ролі в шекспірівському репертуарі, зокрема, ткача в спектаклі «Сон в літню ніч» і Казки — в Юлія Цезаря. У 1904 році з шекспірівської трупи Грінстріт вперше прибув у США, а рік по тому дебютував на Бродвеї в середньовічній мораліте «Кожна людина». Впродовж наступних кількох років Грінстріт гастролював по світу, зігравши в шекспірівських п'єсах у Канаді, Південній Америці, Індії, Італії, Франції та Північній Африці.
Починаючи з 1907 року, Грінстріт був постійно зайнятий у театральних постановках на Бродвеї. Зіграв за цей час у понад 30 спектакляхSydney Greenstreet. Performer, «легко переходячи від музичної комедії до Шекспіра»Sydney Greenstreet. BiographySydney Greenstreet. Biography. У 1920–30-і роки Грінстріт виходив на сцену в таких спектаклях, як комедія Оскара Уайльда «Віяло леді Віндермір», оперета «Принц-студент», драма Юджина О'Ніла «Мільйони Марко», класична комедія Аристофана «Лісістрата», драма «Земля» за Перл Бак і мюзикл «Роберта» за участю Боба Гоупа, Джорджа Мерфі та Фреда МакМюррея, який став великим хітом в 1933 році. Після тріумфальної гри в «Роберті» Грінстріт ввійшов до постійної трупи Альфреда Ланта і Лінн Фонтенн, протягом шести років зігравши головні ролі в таких п'єсах як «Амфітріон 38» і «» Роберта Шервуда . Упродовж понад тридцяти років Грінстріт був виключно театральним актором.
Кар'єра в кіно (1941—1949)
У 1940 році під час гастролей у Лос-Анджелесі з виставою «Хай згине ніч» за п'єсою Роберта Шервуда Грінстріт познайомився з кінорежисером Джоном Г'юстоном, який запропонував йому зіграти безжального (Товстуна) Гатмена у фільмі нуар «Мальтійський сокіл» (1941) за романом Дешила Геммета. Дебют Грінстріта в кіно відбувся, коли йому було 62 роки, і він важив 300 фунтів. Важкий, значний чоловік, Грінстріт ідеально підійшов на роль потужного, але дивним чином зніженого Гатмена, величавого денді, який був по своїй суті втіленням зла. У «Мальтійському соколі»Мальтійський сокіл на сайті kinoafisha.ua Грінстріт з'явився з двома акторами, з якими буде пов'язаний назавжди — із зіркою Гамфрі Богартом і колегою, характерним актором Пітером Лорре. Авторитетний кінокритик Бослі Кроутер був вражений видатною грою Грінстріта в цьому фільмі, назвавши його «чудовим у ролі витонченого англійського шахрая». Журнал «Newsweek» відзначив Грінстріта схожою похвалою, написавши, що «містер Грінстріт привніс у Голлівуд комедійний талант і лиходійство, які утримають його тут нескінченно довго». Робота в цьому фільмі принесла Грінстріту номінацію на Оскар як кращому акторові другого плану, а також багаторічний контракт з «Warner Bros.».
Другим фільмом Грінстріта стала історична драма про події Громадянської війни в США 1860-х років «Вони померли на своїх постах» (1942), у якому він зіграв невелику, але ефектну роль генерал-лейтенанта Вінфілда Скотта. Потім він возз'єднався з Богартом у шпигунському фільмі «Через океан» (1942), виконавши роль чарівного професора доктора Лоренца, який є таємним агентом японської розвідки під час Другої світової війни. Бослі Кроутер був захоплений його грою, описавши її в «New York Times» як «абсолютну загадку — його персонаж шкідливий, але піднесений, чемний і повний завидного витонченості, і при цьому твердий і непередбачуваний всередині».
У третій стрічці 1942 року, знаменитій «Касабланці»Радіопостановка фільму (1942) Грінстріт зіграв «невелику, але пам'ятну роль» шахраюватого власника нічного клубу, знову зустрівшись із Богартом і Лорре. Нарешті, у військовій шпигунській драмі «Витоки небезпеки» (1943) Грінстріт виступив у ролі глави ворожої розвідки в Туреччині, а Лорре — у незвичайній для себе позитивній ролі російського шпигуна, який працює спільно з американським агентом (Джордж Рафт).
У 1944 році Грінстріт та Лорре зіграли разом ще кілька разів у таких фільмах, як «Шлях до Марселя» (знову разом з Богартом), «Маска Димитріоса» і «Конспіратори». Зроблений як свого роду продовження «Касабланки»Радіопостановка фільму на Lux Radio Theater; 56 хвилин, трохи безладний, але дуже захопливий екшн. «Шлях до Марселя» розповідає історію втечі волелюбного французького журналіста (Богарт) з в'язниці на Чортовому острові недалеко від узбережжя французької Гвіани. По дорозі він потрапляє на французьке судно, яким командує профашистський майор Дюваль (Грінстріт). Однак його ворожі дії успішно нейтралізуються патріотично налаштованими членами команди на чолі з БогартомPassage to Marseille (1944). Synopsis.
У військовій шпигунській драмі «Конспіратори», посередньої шпигунської саги, яка також намагалася відтворити успіх «Касабланки», Грінстріт виконав роль керівника групи підпільників у Лісабоні, Пол Генрейд — диверсанта-антифашиста, а Лорре — одного з членів підпільної групи. Потім Ґрінгстріт повернувся в похмуре царство фільму нуар з «Маскою Димитріоса», у якому зіграв темного ділка й колишнього в'язня, одержимого бажанням знайти міжнародного авантюриста Димитріоса (Захарі Скотт), після зради якого він опинився у в'язниці (його партнером по фільму знову був Лорре). Відзначений високими оцінками за цю роль, виконану в «лукавому піднесеному стилі», Грінстріт, проте, визнав, що грати в театрі йому було легше, ніж у кіно. Цього ж року Грінстріт зіграв самого себе в зоряному музично-комедійному кінорев'ю «Голлівудська лавка для військ» (1944), яку зробила студія «Warner Bros.» в підтримку учасників війни. У драматичній фантазії «Між двох світів» (1944) молода пара після невдалої спроби втечі з нацистської Німеччини вирішує покінчити життя самогубством отруївшись газом, і виявляється в лімбі на роздоріжжі між раєм і пеклом, де їхню долю повинен визначити преподобний Тім Томпсон (Грінстріт). Хоча сам фільм не мав особливого успіху, критик Лос-Анджелеса Екземінер написав, що «Грінстріт дає найприроднішу гру, яку тільки ми бачили на екрані протягом багатьох років».
Сильне бажання Грінстріта зіграти в комедії, нарешті збулося, коли в легкій військовій романтичній історії «Подушка на пост» (1945) з Айдою Лупіно він виконав роль командира, в підпорядкуванні якого служить головний герой. У тому ж році в ексцентричній романтичній комедії «Різдво в Коннектикуті» (1945) Грінстріт постав в образі великого видавця, який за допомогою свого редактора з діловодства (Барбара Стенвік) вирішує влаштувати затишне рекламне різдво для героя війни.
Одночасно Грінстріт продовжував грати у фільмах нуар, виконавши головні ролі в трьох картинах поспіль — «Конфлікт» (1945), «Три незнайомці» (1946) і «Вердикт» (1946). «Конфлікт» був шостим і останнім спільним фільмом Грінстріта з Богартом, але при цьому вперше Богарт зіграв лиходія, який вбиває дружину, а Грінстріт — досвідченого психіатра і друга сім'ї, який розкриває цей злочин.
У фільмі нуар «Три незнайомці» (1946) Грінстріт зіграв зовні благопристойного адвоката, який загруз у фінансових махінаціях, які доводять його до вбивства. Дія фільму нуар «Вердикт» (1946) відбувається у 1890-і роки. Звільнений зі служби інспектор Скотленд-Ярда (Грінстріт) за допомогою свого друга, книжкового ілюстратора (Лорре) розкриває вчинене ним вбивство, щоб дискредитувати свого недосвідченого наступника. Це була остання з дев'яти спільних робіт Грінстріта і ЛорреThe Verdict (1946). Synopsis.
Грінстріт знову ненадовго змінив жанр і постав в образі письменника Вільяма Теккерея в біографічній драмі «Відданість» (1946) про сестер Бронте, яких зіграли Айда Лупіно й Олівія де Гевіленд. Потім слідувала сатирична драма «Рекламісти» (1947) про представника рекламного агентства (Кларк Гейбл), який змушений терпіти примхи свого найбільшого замовника, керівника косметичної компанії, самодура і тирана, якого грає Грінстріт. У готичній мелодрамі-трилері «Жінка в білому» (1948) Грінстріт зіграв диявольського графа Фоско, який хоче заволодіти спадщиною вбитого аристократа, використовуючи підставних осіб, шлюб за розрахунком, шантаж, прихованих родичів і придушення власних сімейних таємницьThe Woman in White (1948) Synopsis.
Нуар «Безжальний» (1948) розповідає про підйом і падіння безпринципного фінансиста (Захарі Скотт), одного з ділових партнерів, а потім і жертв яких грає Грінстріт. У драмі-нуар «Шлях фламінго» (1949) у офіціантки в невеликому містечку (Джоан Кроуфорд) починається роман з одним з молодих місцевих політиків. Його патрон, фактичний правитель міста шериф Тітус Семпл (Грінстріт) вирішує прибрати її зі шляху, і за сфабрикованою справою садить у в'язницю. Однак, вийшовши на свободу, вона починає жорстоко мститися всім своїм кривдникамFlamingo Road (1949) Synopsis. «Дотик оксамиту» (1948) став останнім фільмом нуар Грінстріта. У цій картині він зіграв «вправного і спритного детектива, який розслідує вбивство знаменитого бродвейського продюсера», водночас його персонаж вміло «приховує своє витончене чуття під маскою добродушності й самозневажливим гумором». Журнал «Variety» зазначив, що цією роллю Грінстріт доставляє «величезне задоволення публіці», а критик Голлівуд-репортер написав, що «він виразно домагається успіху в ролі поліцейського інспектора». Свою останню роль у кіно Грінстріт зіграв у пригодницькому трилері воєнного часу «Малая» (1949) за участю Спенсера Трейсі та Джеймса СтюартаSydney Greenstreet. Filmography.
Акторське амплуа й оцінка творчості