Європе́йський теа́тр Дру́гої світово́ї війни́ (1939–1945) — основний геополітичний театр війни, що протягом 6 років був головним осередком воєнних дій за часів Другої світової війни на території континенту Європа та прилеглій акваторії морів та Атлантичного океану.
Територіально Європейський театр Другої світової війни охоплював гігантську територію європейського континенту та умовно поділявся на 3 основних театри воєнних дій: Східноєвропейський, Західноєвропейський та Середземноморський театри воєнних дій.
Передумови
Велика війна, найкривавішій збройний конфлікт в історії людства на тої час, завершився колосальними жертвами й призвів до встановлення в Європі Версальської системи міжнародних відносин. Однак, Версальсько-Вашингтонська система, що встановила «несправедливі», з погляду деяких країн, кордони (серед іншого — недостатнє врахування етнічного принципу), спровокувало незадоволення усталеним порядком; основну роль тут грали Німеччина і Італія, готові до спільної співпраці з метою перегляду підсумків війни.
Версальський договір, який офіційно визнавав лише Німецьку імперію винною за розпалювання Першої світової війни, став нищівним ударом для Німеччини. Жодна країна після світової війни не виявилась у настільки жалюгідному становищі, як Німеччина. Після Версальського мирного договору Німеччина була принижена і ображена. Імперія, яка мала до війни 540,8 тис. км2 території, втратила 13,44 % основної території (де проживало 9,5 % населення Другого Рейху) і 100 % колоній.
Положення, в якому опинилася Німеччина після Першої світової війни і настільки принизливі умови миру, серед яких колосальні суми репатріації країнам-переможцям, не могли не викликати зростання радикальних настроїв у суспільстві. Не сприяла їхньому викорененню й Веймарська республіка, що виникла на руїнах Другого Рейху. Нова форма правління не могла вирішити старих проблем.
30 січня 1933 року після приходу до влади нацистів на чолі з А. Гітлером Третій Рейх починає ігнорувати усі обмеження Версальського договору, оголошує про відновлення загальної військової повинності, тобто про створення постійної армії рейху — вермахту, разом з люфтваффе, швидко нарощує виробництво озброєнь і військової техніки.
У 1930-ті роки Італія провадила не менш агресивну зовнішню політику. 3 жовтня 1935 року вона вторглась до Ефіопії і до травня 1936 року повністю її окупувала. В липні 1936 року проголошено Італійську імперію. Погіршення відносин із західними державами штовхає Королівство Італія на зближення з Третім Рейхом. У січні 1936 року Муссоліні дає принципову згоду на анексію німцями Австрійської Республіки. 7 березня 1936 року німецькі війська увійшли до Рейнської демілітаризованої зони. 25 листопада 1936 року Третій Рейх і Японська імперія ухвалили Антикомінтернівський пакт про спільну боротьбу з комунізмом, до якого 6 листопада 1937 року приєдналось Королівство Італія.
У 1938—1939 роки нацистською Німеччиною був створений плацдарм для майбутньої війниВнешняя политика третьего рейха (1933—1945) / Н. : в березні 1938 року був здійснений аншлюс Австрії, у вересні 1938 — березні 1939 року до Німеччини були приєднані ЧехіяМюнхенська угода і Клайпедський край. До 1939 року відбулось оформлення двох військово-політичних блоків великих держав, в яких Велика Британія і Франція протистояли Німеччині і Італії, до яких тяжіла Японія. СРСР і США займали вичікуючу позицію, розраховуючи використати війну між цими блоками у своїх інтересахМельтюхов М. И. Упущенный шанс Сталина. Советский Союз и борьба за Европу: 1939—1941. — М.: Вече, 2000. Глава "Политический кризис 1939 г..
Початок війни
Польська кампанія
23 серпня 1939 у Москві народним комісаром закордонних справ СРСР Молотовим та міністром закордонних справ Німеччини фон Ріббентропом було підписано договір про ненапад. Секретним додатковим протоколом визначались сфери взаємних інтересів обох держав у Східній Європі.
1 вересня 1939 року Третій Рейх та Словацька республіка розпочали військову операцію проти Польської Республіки — цей день вважається початком Другої світової війни у світі та на Європейському континенті.
3 вересня 1939 року Велика Британія і Французька Республіка у відповідності до попередніх домовленостей з урядом Польщі оголосили війну Третьому Рейху; з локального конфлікту між Німеччиною та Польською Республікою війна переросла у світову. 17 вересня у конфлікт втрутився Радянський Союз. Червона армія грубо порушивши Договір про ненапад, без оголошення війни, перейшла кордон Польської Республіки і розпочала бойові дії проти польської армії.
Результатом кампанії став розгром польських збройних сил, евакуація польського уряду і залишків його армії за кордон. Відповідно до секретного доповнення до Договору про ненапад між Німеччиною і Радянським Союзом територію Польщі поділено між Третім Рейхом та СРСР, а також Словацькою Республікою і Литвою.
Дивна війна та Атлантика
З вересня 1939 по квітень 1940 року Велика Британія та Французька Республіка вели пасивну війну без жодних спроб наступу, тому цей етап війни отримав назву «Сидяча» або «Дивна війна». Лише на першій фазі воєнних дій, французька армія, вжила спробу наступати. Просунувшись до 12 вересня в глибину німецької території на десяток кілометрів на фронті протяжністю близько 25 км, французи отримали наказ припинити наступ «зважаючи на швидкій перебіг подій у Польщі», а через тиждень почали відводити війська назад. Активні бойові дії відбувалися лише на морських комунікаціях в Атлантичному океані та прибережних морях.
Радянсько-фінська війна
26 листопада 1939 року, після відмови фінського уряду від радянських пропозицій про зміну кордонів у Карелії і передачу військово-морської бази Ханко, Радянський Союз інсценував провокаційний обстріл своєї території поблизу фінсько-радянського кордону. Скориставшись цим, як приводом до початку агресії, 28 листопада 1939 року СРСР розірвав дипломатичні стосунки з Фінляндією, а 30 листопада чотири армії СРСР чисельністю 540 тисяч чоловіків без оголошення війни напали на сусідню державу. Це стало причиною визнання Лігою Націй Радянського Союзу агресором і виключення його зі свого складу.
Протягом 105 днів на фронті від Балтійського до Баренцового моря точилися запеклі бої між величезною армією Рад та невеликою фінською армією. Оборона Фінляндії здійснювалася дисциплінованими, грамотно керованими та мотивованими солдатами, що звикли до місцевих кліматичних і погодних умов, і застосовували тактику, цим умовам відповідну. Радянський же наступ був спланований без урахування характеру місцевості, погодних умов і відповідних проблем постачання. Маючи більш ніж 4-кратну перевагу в живій силі й більш ніж у 100 разів у танках, Червона армія воювала вкрай неефективно і зазнала набагато більших втрат, ніж фінська армія. Червона армія втратила за різними оцінками від 422 до 722 тисяч убитими, пораненими, обмороженими й полоненими, 17 тис. осіб зникли безвісти. Втрати СРСР становили до 40 % бойового складу задіяних частин і суттєво переважали втрати фінської сторони (понад 70 000 чоловіків) . Війна завершилася підписанням Московського мирного договору, що зафіксував відторгнення від Фінляндії значної частини її території. До складу СРСР увійшли весь Карельський перешийок із м. Виборгом, Виборзька затока з островами, західне і північне узбережжя Ладозького озера. Фінляндія поступилася СРСР півостровом Рибальським та Середній на півночі, частиною Лапландії (Салла-Куусамо). Загалом СРСР відторгнув у сусідньої країни за результатами війни майже 40 тисяч км² фінських територій
Наслідки «Зимової війни» стали однією з причин зближення Фінляндії з нацистською Німеччиною; крім цього, аналіз дій Червоної армії у боях значно вплинув на керівництво Третім Рейхом стосовно планів нападу на СРСР.
Балтійські країни
У вересні-жовтні 1939, радянський уряд добився від невеликих балтійських держав договорів про взаємодопомогу, які надали СРСР право на розміщення там військових баз. Після вторгнення Червоної армії влітку 1940, радянська влада змусила уряди Балтійських країн піти у відставку. Під радянською окупацією було створено нові маріонеткові комуністичні уряди, новообрані «народні збори» ухвалили резолюції з проханням включення їхніх країн до складу Радянського Союзу.
Кампанія в Північній Європі
Зранку 9 квітня 1940 року німецькі війська силами двох дивізій та однієї бригади розпочали вторгнення на територію нейтрального Данського королівстваХубач, Вальтер. Захват Дании и Норвегии. Операция «Учение Везер» . 1940—1941 = Die Deutsche Besetzung von Danemark und Norwegen 1940. — Центрполиграф, 2006. — С. 85. — 460 с. — (За линией фронта. Военная история). — ISBN 5952424465.. Перше ударне угруповання швидко встановило контроль над Ютландією, друге — над Зеландією. Одночасно парашутисти захопили стратегічно важливі аеродроми і острів Борнгольм. Тим часом з теплохода, що увійшов у порт Копенгагена висадилися німецькі солдати, які обложили цитадель міста та захопили всі головні мости і аеродроми країни. Король Кристіан X під загрозою бомбардування житлових кварталів був змушений підписати капітуляцію і наказав армії скласти зброю. В результаті за одну добу німецька армія зайняла безперешкодно всі найбільші данські міста, втративши вбитими всього двох військовиків.
Одночасно, рано вранці 9 квітня німці висадили морські та повітряні десанти в 7 найбільших норвезьких портах: Осло, Арендал, Крістіансанн, Ставангер, Берген, Тронгейм і Нарвік. Завдяки опору норвежцям вдалося в деяких місцях затримати висадку німецьких військ і евакуювати зі столиці королівську сім'ю, уряд, членів парламенту і золотий запас країни та в такій спосіб зірвати план вермахту змусити короля підписати капітуляцію. До 22 квітня, долаючи опір норвезьких військ, вермахт зайняли більшу частину Південної Норвегії.
10 квітня біля Нарвіка стався перший морський бій між силами британського флоту, що підійшли, та німецькими есмінцями. Британцям вдалося потопити або пошкодити німецькі кораблі біля Нарвіка, тим самим відрізавши, що діяли в місті частини 2-ї та 3-ї гірських дивізій. У наслідок цього німцям не вдалося в перші дні кампанії розвинути наступ на півночі країни.
З 13 квітня в районі Нарвіка розпочалися бої, які точилися з перемінним успіхом до кінця травня 1940 року. До 12 травня союзники після тривалих боїв зайняли північну частину Нарвіка, а 28 травня звільнили все місто і змусили німців відійти до Вестфіорду. Однак важке становище союзників у Франції змусило їх 3-8 червня евакуювати всі свої війська з Норвегії. Разом з ними евакуювалися норвезькі король і уряд. 2 червня здалися останні норвезькі війська, що діяли в Центральній Норвегії, а 10 червня — у Північній Норвегії. До 16 червня німці зайняли всю територію Норвегії.
Після окупації Данії британські війська, щоб не допустити вторгнення Німеччини в данські неконтинентальні володіння, окупували її заморські території, що мали важливе стратегічне значення — Фарерські острови, Ісландію та Гренландію.
Таким чином з усіх країн Північної Європи лише Швеції вдалося зберегти нейтралітет та залишатися у цьому статусі до кінця війни.
Західний фронт (1940)
10 травня 1940 німецький вермахт одночасно розпочав вторгнення на територію нейтральних Люксембургу, Нідерландів та Бельгії за планом операції «Гельб». Одночасно німецькі війська розпочали наступ по всій лінії Мажино, намагаючись обійти французькі позиції з флангів. Після блискавичного розгрому голландської, бельгійської та люксембурзької армій, основний удар армії Гітлера обернувся проти французьких військ, яких підтримував Британський експедиційний корпус. Німецькі полчища прорвавшись крізь гірсько-лісисту місцевість Арденн, яку французи вважали непрохідною для танкових з'єднань Гітлера, глибоким фланговим маневром вийшли в тил ударному угрупованню союзних військ. Через територію Бельгії, обійшовши лінію Мажино з півночі, німецькі війська захопили майже всю Францію. Рештки англо-французької армії були витіснені в район Дюнкерка, звідки вони поспіхом евакуювалися до Великої Британії.