Катерина Говард (; 1520/1525 — 13 лютого, 1542) — королева Англії, п'ята дружина короля Англії Генріха VIII. Страчена за звинуваченням у подружній зраді.
Походження Катерина мала аристократичне походження як онука Томаса Говарда, 2-го герцога Норфолка (1443–1524), але її батько, лорд Едмунд Говард, не був багатим, оскільки був третім сином у сім'ї, а за правилами первородства, старшим син успадкував усе майно батька.
Мати Катерини, Джойс Калпепер, на момент одруження із лордом Едмундом Говардом вже мала п'ять дітей від свого першого шлюбу з Ральфом Лі (бл. 1476—1509). Від Едмунда Джойс народить ще шестеро дітей. Катерина була приблизно десятою дитиною своєю матері. Не маючи грошей на утримання сім’ї, її батькові часто доводилося благати про допомогу своїх більш заможних родичів.
Сестра її батька, Єлизавета Говард, була матір'ю Анни Болейн, другої дружини Генріха VIII. Тобто Катерина була двоюрідною сестрою Анни, а також двоюрідною тіткою Єлизавети I, дочки Анни та Генріха. Також вона була двоюрідною сестрою Джейн Сеймур, третьюї дружини Генріха та матері короля Едуарда VI, оскільки їхні бабусі були сестрами.
Після смерті Джойс Калпепер в 1528 році її батько одружувався ще двічі. У 1531 році він був призначений контролером Кале. Він був звільнений з посади в 1539 році і помер у березні того ж року. Катерина була третьою з дружин Генріха VIII, яка належала до англійського дворянства чи джентрі, в свою чергу Катерина Арагонська та Анна Клевська (перша та четверга дружина відповідоно) були королівськими особами з континентальної Європи.
Ранні роки Катерина народилася в Ламбеті близько 1523 року, хоча точна дата невідома. Приблизну дату було визначено на основі заповітів членів сім’ї, порядку народження її та її братів і сестер у різних записах, а також вікового діапазону її фрейлін, які належали до тієї самої вікової групи, і жили в тому ж будинку вдовуючої герцогині Норфолкської, де Катерина проведе більшу частину свого дитинства та юності.
На жаль для Катерини, початок життя в неї був не дуже добрим і це було здебільшого спричинено тим, що її батько, Едмунд Говард, зазвичай приймав неправильні рішення. Будучи третім сином відомої родини, його можливості були обмежені щедрістю багатших членів сім’ї та його власною здатністю прокладати собі шлях. На жаль, він водночас був надмірно гордим і марнотратним. Його образа на короля та подальші події продовжуватимуть передаватись і повільно захоплюватимуть його, а отже, і його родину. У Едмунда розвинулась залежність від азартних ігор, яка загрожувала йому боржницькою в'язницею, і кілька разів через це йому доводилося переховуватися. У своєму розпачливому листі 1527 року до Волсі він зазначає:Смиренно благаю Вашу милість бути моїм добрим лордом, бо без вашої милостивої допомоги я повністю загубився. Сер, так сталося, що через свої борги я так сильно загрожую Законам Короля, що я не наважуюся ні виїхати за кордон, ні прийти в свій власний дім, і хочу відлучити мене від дружини та моїх бідних дітей...Сер, ніщо не допоможе, крім Вашої ласки та Вашого доброго посередництва перед милістю короля.Навіть якщо кардинал Волсі справді допоміг родині у відповідь на лист, написаний у 1527 році, мало що про це свідчить; кошти надходили по частинах і, ймовірно, їх було недостатньо. Сім'я впала найнижче в період між 1524 і 1531 роками, що приблизно відповідає даті народження Катерини Говард і її дитинства. Усе це малює образ дівчини, якою, ймовірно, знехтували та яка потенційно була небажаною, оскільки її народження означало майбутній посаг, на який потрібно було знайти гроші. Загалом її дитинство було сповнене невизначеності та нестабільності. Таким чином, більш зрозумілим є те, чому її часто описують як малограмотну та загалом неосвічену. Очевидно, що вона не була головним пріоритетом для її батька, як і її освіта чи майбутні перспективи. У 1531 році допомога прийшла до Катерини опосередковано через втручання її двоюрідної сестри та майбутньої королеви Анни Болейн, до якої Едмунд звернувся щодо посади; його призначили контролером у Кале.
Чи через смерть її матері Джойс приблизно в 1528 році, чи через фінансові проблеми її сім'ї, або через те, що Катерина була все ближче до віку, придатного для опіки, сім'я Катерини розпалася в 1531 році, коли їй було близько 8 років. Двох її старших зведених сестер видали заміж, а Катерину і її брата Генрі відправили під опіку Агнес Говард, її мачухи та вдовуючої герцогині Норфолкської. Герцогиня керувала великими домогосподарствами в Чесворт-хаусі в Горшемі, Сассекс і в Норфолк-хаусі в Ламбеті, де проживали десятки обслуговуючого персоналу, а також її численні підопічні — зазвичай діти аристократичних, але бідних родичів. У той час як відправка маленьких дітей на навчання в аристократичні домогосподарства була звичайною справою серед європейських дворян того часу, нагляд як у Чесворт-хаусі, так і в Ламбеті, очевидно, був слабким. Вдовствуюча герцогиня часто була при дворі і, здається, не брала безпосередньої участі у вихованні своїх підопічних і молодих жінок-помічниць.
Приблизно в 1536 році в родині герцогині в Горшамі Катерина почала вчитися музики з двома вчителями, одним з яких був Генрі Менокс, незабаром між ними зав'язалися стосунки. Невідомо скільки років Меноксу було на той час. Нещодавно було заявлено, що йому було трохи за тридцять, можливо, 36, але це не підтверджено біографами Катерини. Існують докази того, що Менокс ще не був одружений і це було дуже незвично, щоб хтось із його походження на той час не був одружений до тридцяти років. Він одружився десь наприкінці 1530-х років, можливо, у 1539 році, і також існують деякі докази того, що він був такого ж віку, як і двоє інших чоловіків, які служили в домі, включно з його двоюрідним братом Едвардом Уолдегрейвом, який був приблизно підлітком або мав десь двадцять років між 1536 і 1538 роками. Ці докази вказують на те, що в 1536 році Меноксу також було близько двадцяти років.
Сучасні історики обговорюють подробиці та дати цих стосунків. Найпопулярніша теорія, вперше висунута в 2004 році Ретою Варніке, полягала в тому, що стосунки між ними були аб'юзивними, а Менокс застосовував грумінг по відношенню до Катерини і здобував її між 1536 і 1538 роками; це детально описано Конором Бірном. Інші біографи, як-от Гарет Рассел, вважають, що стосунки Менокса з Катериною відбувалася протягом набагато коротшого часу; що Менокс був приблизно такого ж віку, як і вона, але що «їхні стосунки, тим не менше, були невідповідними на кількох рівнях». Він вважає, що Катерина дедалі більше відкидала тиск Менокса щодо сексу з нею і її розлютили його плітки зі слугами про подробиці того, що сталося між ними.
Під час розлідування щодо подружньої зради, вже після того, як Катерина вийшла заміж за Генріха VIII, і Менокс, і Катерина зізналися у тому, що між ними був сексуальний контакт, але безпосереднього статевого акта вони не мали. Під час допиту Катерина сказала: «На улесливі та справедливі переконання Менокса, будучи лише молодою дівчиною, я дозволяла йому час від часу торкатися та доторкатися таємних частин мого тіла, я чесно дозволяла - він не вимагав».
Катерина розірвала контакти з Меноксом у 1538 році, швидше за все навесні. Це неправда, як іноді стверджують, що це сталося через те, що вона почала проводити більше часу в особняку вдовуючої герцогині в Ламбеті, оскільки Ламбет був рідною парафією Менокса, і він також одружився тут, можливо, у 1538 чи 1539 роках. У 1541 році він усе ще жив у Ламбеті. Незабаром після цього Катерину переслідував Френсіс Дерем, секретар вдовуючої герцогині. Вони нібито стали коханцями, звертаючись один до одного «чоловік» і «дружина». Дерем також довіряв Катерині різні обов’язки дружини, наприклад, зберігати його гроші, коли він був у від’їзді у справах. Багато сусідів по кімнаті Катерини серед фрейлін і обслуги вдовуючої герцогині знали про стосунки, які, очевидно, закінчилися в 1539 році, коли герцогиня про них дізналася. Незважаючи на це, Катерина і Дерем, можливо, розійшлися з наміром одружитися після його повернення з Ірландії, погодившись на попередній шлюбний договір. Якби вони дійсно обмінялися обітницями перед статевим актом, то в очах Церкви вони б вважалися одруженими.
Прибуття до двору Дядько Катерини, герцог Норфолк, знайшов їй місце при дворі серед прислуги четвертої дружини короля, Анни Клевської. Будучи молодою та привабливою фрейліною, Катерина швидко привернула увагу багатьох чоловіків, у тому числі короля та Томаса Калпепера. На ранніх стадіях її перебування при дворі та до прибуття Анни Клевської стосунки між королем і Катериною майже не згадувалися. Він, здається, вважав її привабливою, і щоразу, коли вони опинялися в компанії одне одного, вони публічно фліртували, але, здається, мало що між ними відбувалося. Коли Анна прибула, а король геть не зацікавився нею, в Катерини поволі почала з’являтися можливість.
До цього моменту Катерина і Томас Калпепер повільно вступали в квазі-стосунки, які не були сексуальними – хоча, судячи з пізніших свідчень, Калпепер очікував, що це незабаром переросте у дещо більше, а також сказав Катерині, що кохає її (ймовірно, це була більше хіть, ніж справжнє кохання). Катерина відхилила залицяння Томаса, а той у відповідь пішов до іншої жінки серед прислуги королеви. Це глибоко засмутило Катерину, яка, схоже, мала певні почуття до нього, бо одного разу вона розплакалася перед іншими фрейлінами. До цього випадку саме вона контролювала, скільки триватимуть стосунки і коли вони закінчаться. Протягом цього часу до Френсіса Дерема дійшли чутки про те, що пара скоро одружиться і він прибув до двору, щоб оскаржити це. Після того, як Катерина йому все розповіда, він повернувся до дому вдовуючої герцогині, який він попросив покинути, оскільки Катерини там більше не було. Вважаючи, що цей відчай був тимчасовим і незабаром мине, Агнес Говард відмовила в цьому проханні.
З самого початку король мало цікавився Анною, але деякі історики стверджують, що, оскільки Томас Кромвель не зміг знайти йому нову пару, Норфолк побачив у цьому можливість. Говарди, можливо, прагнули відновити вплив, отриманий під час правління Анни Болейн як королеви-консорта. За словами Ніколаса Сандера, релігійно консервативна родина Говардів, можливо, вважала Катерину фігурою у своїй боротьбі, висловивши рішучість відновити римо-католицтво в Англії. Католицький єпископ Стівен Гардінер розважав пару у Вінчестерському палаці «бенкетами». Однак Рассел заперечує це твердження.
Із зростанням інтересу короля до Катерини зростав і вплив дому Норфолків. Її юність, вродливість і жвавість захоплювали немолодого государя, який стверджував, що ніколи не знав «подібної жінки». Через кілька місяців після її прибуття до двору, Генріх подарував Катерині землю та дорогий одяг. Першим адміністративним підтвердженням цього бул грант, наданий 24 квітня 1540 року. Генріх називав її своєю «перлиною жіночого існування» (те, що він називав її своєю «трояндою без шипів», швидше за все, міф). Французький посол Шарль де Марійяк вважав її «чудовою». На портреті Гольбейна була зображена молода дівчина з каштановим волоссям, із характерним гачкуватим носом Говардів. Кажуть, що Катерина мала «лагідне, серйозне обличчя», тоді як Елізабет і Агнес Стрікленд, які є співавторами біографії Катерини Говард вікторіанської епохи в «Життях королев Англії: Том IV», описують її як маленьку на зріст, але повну статуру.
Шлюб Генріх і Катерина були повінчані лондонським єпископом Боннером у Отлендському палаці 28 липня 1540 року, у той самий день, коли було страчено Кромвеля. Катерині було 17, а самому королю 49. Катерина прийняла французький девіз «Non autre volonté que la sienne», що означає «Немає іншої волі, крім його». Шлюб було оприлюднено 8 серпня і молитви були виголошені в Королівській каплиці в палаці Гемптон-корт. Генріх «задовольняв усі її примхи» завдяки її «капризу».