Іюрки, ірки (грецькою мовою Ἱύρκαι) — стародавній нарід у Східній Європі, згаданий Геродотом 4-ій книзі його «Історії».
Полювання Геродот свідчить, що іюрки жили з полювання. Те що вони полювали очікуючи на звіря на дереві, свідчить що край у якому жили іюрки був лісовим, або лісостеповим. Полювали іюрки з конями та собаками. Кінь та собака тихо причаювалися поки іюрк вичікував звіря на дереві. Після пострілу з луку іюрк вскакував на коня й разом з собакою наздоганяв пораненого звіря.
Локалізація ірків У першоджерелі ірки згадуються разом з тиссагетами після меланхленів. Меланхлени були пращурами фінських племен меря й черемисів.Георгий Владимирович Вернадский, Михаил Михайлович Карпович. Древняя Русь История России – 1. 1996 Тальгрен локалізує меланхленів на північ від Вороніжа. Ще далі на схід, у Надволжі могли знаходитися землі тиссагетів та іюрків.
Під час вторгнення перського царя Дарія у Скіфію, скіфи просили усіх своїх сусідів на підтримку за виключенням тиссагетів та іюрків. Зрозуміло, що не існував безпосередній територіальний зв'язок скіфів та іюрків. Тому тиссагетів можливо локалізувати десь у Надволжі або Покам'ї, а іюрків — десь на Південному Уралі у Башкірії. Іюрків можливо ототожнити з уграми. Самий етнонім «іюрки» є перекрученим етнонімом «угри».Ю. Д. Петухов, Н. И. Васильева Русы Великой Скифии
За іншою версією ірки ототожнюються з дяківською культурою.Краеведческие записки. Выпуск 5. Археология Орловской области. С.Д. Краснощекова Л.Н. Красницкий Орел «Вешние воды» 2006 год
Першоджерело Геродота
Геродот. Історія. 4-та книга. 22 абзац
Примітки