Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» або НУПП (до 2 серпня 2019 — Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка, ПолтНТУ) — класичний заклад вищої освіти в Україні.

Історія

Рання історія Центральний корпус університету — пам'ятка архітектури першої половини 19 століття (класичний стиль) — є складовою частиною ампірного ансамблю Полтави, споруджений у 1828—1832 роках за проектом петербурзького архітектора Людвіга Шарлеманя як приміщення для інституту шляхетних панн.

Заснований 12 грудня 1818 року дружиною генерал-губернатора Полтавської і Чернігівської губерній М. Г. Рєпніна Варварою Олексіївною інститут шляхетних панн у Полтаві став першим серед губернських міст російської самодержавної імперії середнім навчальним закладом закритого типу для жінок-дворянок. За столітній період діяльності дівочого інституту в ньому у різні роки працювали видатні діячі української, російської і чеської культур. Зокрема, понад 36 років здійснював постійний нагляд за навчальною роботою відомий український поет-байкар, колишній ректор харківського університету, професор П. П. Гулак-Артемовський. Довгі роки членом дворянської опікунської ради інституту працював видатний український і російський поет, драматург В. В. Капніст.

Мистецтва фортепіанної гри та італійського співу інституток навчали відомі піаністи и композитори, збирачі українського фольклору брати-чехи Єдлічки — Алоїз і Венцеслав.

Тут працювали викладачами художники Іван Зайцев, Катерина Рощина, Василь Волков, гравер Сплітстессер, викладав словесність зачинатель українського романтизму Левко Боровиковський. Дівочий інститут закінчили талановиті сестри Псьол — Глафіра й Олександра: одна — художниця, друга — поетеса.

З цих стін у 1861 році вийшла відома українська письменниця — демократ Любов Яновська. У різні роки інститут відвідували І. П. Котляревський, Т. Г. Шевченко, М. В. Гоголь, В. А. Жуковський, декабристи — брати Сергій та Матвій Муравйови-Апостоли.

20 століття У січні 1918 року інститут шляхетних панн евакуювався до Владикавказа, де поклав початок заснуванню і розвитку міської жіночої гімназії. З 1918 року до 1930 року в центральному корпусі колишнього інституту розташовувалися землевпорядний технікум, дитячий притулок, школа садівництва та інші заклади, організації, установи.

У 30-х роках у системі новостворюваних вищих навчальних закладів, покликаних забезпечити стрімко зростаючу потребу в інженерно-будівельних кадрах для величезного будівельного майданчика, що ним став увесь СРСР, Полтава стала союзним центром підготовки інженерів сільськогосподарського будівництва. Відповідно до постанови уряду СРСР від 23 липня 1930 р. за № 237 про утворення нових вищих навчальних закладів, наркомат земельних справ українського уряду видав 19 серпня 1930 року наказ про утворення Полтавського інституту сільськогосподарського будівництва. Багата сільськогосподарськими традиціями й здобутками Полтавщина з 1920 року готувала в сільськогосподарському інституті (з факультетом сільськогосподарського будівництва) кадри для села. Саме цей факультет рішенням Полтавської міської ради переведено в приміщення колишнього інституту шляхетних панн — першотравневий проспект (нині проспект Віталія Грицаєнка), № 24 (центральний триповерховий корпус та два бокових одноповерхових, не з'єднані з центральним корпуси), яке стало місцем знаходження нового вищого навчального закладу.

Серед перших викладачів інституту — випускник київської політехніки, дипломник видатного вченого-інженера Є. О. Патона — М. С. Торяник, котрий заснував наукову школу залізобетону в інституті, Є. В. Платонов — випускник інституту інженерів шляхів сполучення в Петрограді заснував наукову школу з основ і фундаментів; колишній губернський архітектор міста Полтави Т. Я. Гардасевич — засновник наукової школи архітектурного проектування; суспільні дисципліни в інституті викладали О. К. Касименко, С. Ю. Данішев — надалі відомі вітчизняні історики. У 1933—1934 роках до складу нашого навчального закладу приєднано факультет сільськогосподарського будівництва саратовського інституту сільського будівництва разом із 200 студентами. Від 1934 р. бібліотеку інституту очолив Ю. Жилко — педагог за освітою, поет за покликанням.

У 1938 році він заарештований і розстріляний за рішенням особливої трійки УНКВС по Полтавській області з поширеним у ті часи звинуваченням в «антирадянській пропаганді». Незважаючи на пережиті втрати в часи Голодомору та репресій, Полтавський інститут інженерів сільськогосподарського будівництва впевнено долав своє перше десятиріччя. Кількість кафедр в інституті зросла, і в 1940 році вона становила вже 20 (математики, фізики, хімії, графіки, теоретичної механіки, будівельної механіки, будівельних матеріалів, будівельного виробництва та ін.). В інституті навчалося понад 500 студентів. За перші десять довоєнних років навчально-виховної діяльності колектив інституту підготував понад 800 дипломованих спеціалістів — інженерів-будівельників для села.

Із початком Німецько-радянської війни 22 червня 1941 року на плечі викладацького і студентського колективу, ректорату інституту лягла тяжка ноша відповідальності за евакуацію колективу в далекий Уральськ. Випускники-інженери, викладачі-чоловіки були мобілізовані для участі у боях із фашистами. Студенти, продовжуючи навчатись, доглядали поранених, заготовляли паливо.

19 жовтня 1943 року колектив інституту повернувся до Полтави, котру їм довелося відбудовувати так само, як зруйноване приміщення інституту. Перші післявоєнні десять років навчання викладачі і студенти працювали у пристосованих приміщеннях за адресою вул. Шевченка, 8. Разом із відбудовою зруйнованого приміщення інституту інженерів сільськогосподарського будівництва (від 1961 року — інженерно-будівельного інституту) зростав і мужнів колектив навчального закладу, зміцнювалася й розвивалася його матеріальна база.

Протягом 1954—1971 років відкриваються нові факультети; промислового та цивільного будівництва, архітектурний, санітарно-технічний, загальнотехнічний, заочний із вечірнім відділенням, підвищення кваліфікації, зусиллями ректорату в цей час організовується будівництво лабораторного, правого і лівого корпусів, нових гуртожитків для студентів. У ці роки успішно діяло студентське проектно-конструкторське бюро, створене ще в 1930 році.

Сучасна історія університету 3 1992 року колектив навчального закладу реформується із монопрофільного будівельного інституту, який готував фахівців за 6 спеціальностями, в університет із підготовкою спеціалістів за 26 напрямами: економічного електромеханічного, екологічного, архітектурного, будівельного тощо. Копіткою роботою всього професорсько-викладацького колективу навчального закладу над підготовкою навчальних робочих програм та планів, навчально-лабораторної і матеріально-технічної бази, науково-методичної літератури створені передумови його успішної акредитації за IV, найвищим, міжнародним рівнем та перейменування його згідно з рішенням кабінету міністрів України від 29 серпня 1994 року на технічний університет. Згідно з указом Президента України № 302/2002 від 27 березня 2002 року університету надано статус «Національний».

21 червня 1997 року з нагоди відзначення 100-річчя від дня народження теоретика космонавтики Юрія Кондратюка, рішенням уряду навчальному закладу надано його ім'я.

З 27 березня 2002 Університет отримав статус «Національний» за рішенням Президента України. Відтоді він став Полтавським національним технічним університетом імені Юрія КондратюкаМіжнародна діяльність.

2 серпня 2019 року наказом Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка перейменовано на Національний університет «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»Щодо перейменування Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка.

Про університет

Понад 10 тисяч студентів навчаються на 42 спеціяльностях та в 8 структурних підрозділах Університету. Освітній процес підтримують 528 викладачів, 18 з яких мають почесні наукові звання, а також 12 академіків, 9 членів Академії наук України, 37 докторів наук (д-р), професорів, 386 кандидатів наук (КН), асистентів та 16 лавреатів Державної премії України в галузи науки і техніки

Університет володіє сучасними матеріяльно-технічними ресурсами. 9 навчальних корпусів із загальною площею 87 000 м², безпечні сприятливі умови для високоякісного навчання.

Бібліотека налічує приблизно 500 тисяч одиниць літератури, 5 читальних залів з 400 місцями, 55 навчальних лабораторій та 10 науково-дослідницьких, споряджених стаціонарним обладнанням, 26 комп'ютерних класів у розпорядженні студентів і викладачів.

Університетське містечко включає 5 гуртожитків для 2500 студентів. Також є санаторій-профілакторій для студентів і викладачів на 100 персон, їдальня, 9 спортивних залів і стадіонів, 2 новітніх поля зі штучним покриттям. Університет має навчально-оздоровчий комплекс на березі річки Ворскла.

На базі університету функціонує стартап школа.

Студентське життя Університет дбає не тільки про інтелектуальний, але і про культурний та духовний розвиток студентів. В Університеті діють 22 гуртки й колективи аматорської творчости, які відвідують 225 студентів. Це колективи танцю, хори, рок- і поп-групи, декілька солістів і духовий оркестр, відомий не тільки в Полтаві й регіоні, але і по всій країні. У гуртках зі студентами займаються заслужені діячі культури та мистецтв України.

Студмістечко

Університет також дбає про побут своїх студентів. В експлуатації перебувають 5 гуртожитків, в них активно триває термомодернізація та ремонт. Територія гуртожитків знаходиться поряд з кампусом університету, за адресою м. Полтава, просп. Віталія Грицаєнка

Структура Структурні підрозділи НУ «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка»Структурна університету — НУПП, офіційна сторінка: 4 навчально-наукових інститути, 2 факультети розташованих у Полтаві Два спеціалізовані коледжі — у Полтаві та у Миргороді Відокремлений структурний підрозділ Миргородський фаховий коледж імені Миколи Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» Відокремлений структурний підрозділ Полтавський коледж нафти і газу Національного університету "Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка"

Інститути, факультети

Навчально-науковий інститут архітектури, будівництва та землеустрою Кафедра будівельних конструкцій Освітня програма «Проектування і спорудження об’єктів газонафтовидобувного комплексу» (Магістр) Кафедра будівництва та цивільної інженерії Освітня програма «Водопостачання та водовідведення» (Магістр) Освітня програма «Промислове і цивільне будівництво» (Магістр) Освітня програма «Будівельний бізнес» (Магістр) Кафедра архітектури будівель та дизайну Освітня програма «Архітектура та містобудування» (Бакалавр) Освітня програма «Архітектура будівель і споруд» (Магістр) Освітня програма «Дизайн архітектурного середовища» (Магістр) Освітня програма «Містобудування» (Магістр) Освітня програма «Міське будівництво та господарство» (Магістр) Кафедра автомобільних доріг, геодезії, та землеустрою Освітня програма «Будівництво та цивільна інженерія» (Бакалавр) Освітня програма «Геодезія та землеустрій» (Бакалавр, магістр) Освітня програма «Автомобільні дороги, вулиці та дороги населених пунктів» (Магістр) Кафедра технологій будівництва Освітня програма «Технології будівельних конструкцій, виробів і матеріалів» (Магістр) Кафедра містобудування та архітектури