Малі́ Дедерка́ли — село в Україні, у Великодедеркальській сільській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Кума, за 13 км від Шумська і 12 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. За даними на 2021 рік, населення села становило 525 жителів.
До 2020 року входило до складу Шумського району Тернопільської області та до 2016 року підпорядковувалося Великодедеркальській сільській раді. В історичному минулому — присілок Великих Дедеркал. Як самостійний маєток згаданий 1721 року у зв'язку зі спорудженням церкви, та 1843 року, коли цей храм перебудували. До Малих Дедеркал приєднано хутір Германівка.
Географія
Через село пролягає автошлях Тернопіль—Шумськ. Територія села — 3,17 км².
За даними на 2014 рік село розташоване за 13 км від Шумська і 12 км від найближчої залізничної станції Лепесівка. За даними на 2005 рік село було розташоване за 18 км від Шумська і 14 км від станції Лепесівка.
Станом на 1893 рік відстань від Малих Дедеркал до Житомира становила 250 верст, до Кременця — 30 верст, до найближчої залізничної станції Рудня-Почаївська — 52 версти, до поштової станції Ямпіль — 10 верст. Найближчими парафіяльними селами були Биківці за 2 версти та Потуторів за 4 версти.
Адміністративна належність
У результаті адміністративно-територіальної реформи в Україні у 2016 році село Малі Дедеркали увійшло до Великодедеркальської сільської громади, яка у 2020 році увійшла до складу Кременецького району Тернопільської області.
Історичні дані
Після 2-го та 3-го поділів Речі Посполитої 1793 і 1795 років Волинь було включено до складу Російської імперії. Станом на кінець 19 — початок 20 століття село Малі Дедеркали входило до Дедеркальської волості Кременецького повіту Волинської губернії з центром у Великих Дедеркалах. У листопаді 1917 року, відповідно до Третього Універсалу Української Центральної Ради, Волинь увійшла до складу Української Народної Республіки. У вересні 1919 року Кременецький повіт увійшов до Волинської округи, створеної на зайнятих польськими військами територіях; у грудні 1920 року — до складу новоутвореної Волинської округи, яка в лютому 1921 року була перетворена на Волинське воєводство. За Ризьким мирним договором 1921 року Кременецький повіт був закріплений за Польщею. Дедеркальська волость продовжила існування як гміна Дедеркали Кременецького повіту Волинського воєводства Польської Республіки. У вересні 1939 року Кременецький повіт відійшов до Української РСР та в грудні 1939 року був включений до Тарнопольської області. У січні 1940 року повіт було ліквідовано й Малі Дедеркали увійшли до складу Катербургського району з центром у Катербурзі (нині Катеринівка), у жовтні 1940 року (за іншими даними — у червні 1941 року) перейменованого на Великодедеркальський район з перенесенням центру до Великих Дедеркал. Під час німецької окупації 1941—1944 років село було включено до району Катербург у складі Кременецького ґебіту (округи) генеральної округи Брест-Литовський (з січня 1942 — генеральна округа Волинь-Поділля) Райхскомісаріату Україна. Із весни 1944 року Малі Дедеркали були центром сільської ради Великодедеркальського району в складі Тарнопольської (згодом Тернопільської) області Української РСР. Пізніше вони стали селом у складі Великодедеркальської сільської ради. У 1962 році Малі Дедеркали відійшли до Шумського району. У вересні 2016 року Малі Дедеркали увійшли до складу Великодедеркальської сільської громади, територію якої було затверджено 12 червня 2020 року відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». 17 липня 2020 року, у результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Шумського району, Малі Дедеркали увійшли до складу Кременецького району.
Історія
Пам'ятки археології
Поблизу села виявлено залишки поселення першої половини I тисячоліття н. е., відкриті 1957 року експедицією за участі Михайла Островського.
У складі Великого князівства Литовського
Села Малі та Великі Дедеркали первісно належали волинському роду Дедеркалів, що імовірно походив з сусіднього села Вовківці й представники якого також володіли маєтками в Білорусі та Литві. Маєток Дедеркали вперше згадується в описі Кременецького замку від 1545 року, серед городень якого зазначено «городню Сидора і Дашка Дедеркалів та інших братів, з спільного маєтку їх Дедеркалів»; нижче в тому ж акті зазначено «городню Сидора, Дашка, Нестора і Андрія Волковського (Вовківського), з маєтку їхнього — Дедеркалів».
У складі Речі Посполитої
У 1616 році Кременецьким гродським судом розглядалась справа про втечу підданих Клементія Дедеркала з села Малі Дедеркали до маєтку Настасії Вільгорської в селі Васьківці. У першій половині 18 століття Малі Дедеркали залишалися у власності родини Дедеркалів, тоді як Великі Дедеркали перейшли у власність родин Коллонтаїв та Вишпольських.
У 1741 році Маріанна Дедеркалова заповіла пофранцисканському монастирю в Шумську 1000 польських злотих із зобов'язанням щорічно відправляти богослужіння за упокій її чоловіка, забезпечивши цю суму на маєтку Малих Дедеркалів. У 1780 році власником Малих Дедеркалів був Тадеуш (Тадей) Северин Дедеркало, підпис якого знаходився на ерекційному документі, що станом на 1893 рік зберігався в місцевій церкві.
У складі Російської імперії
У 1836 році до церкви Малих Дедеркал було приписано церкву Вознесіння Господнього Великих Дедеркал. 1843 року в Малих Дедеркалах було збудовано дерев'яний храм на честь Казанської ікони Божої Матері. Станом на 1871 рік власником Малих і Великих Дедеркал разом із кількома дрібними землевласниками був Ян Чосновський (Чесновський). Станом на 1893 рік власником був Петро Чесновський.
Визвольні змагання
Протягом 1917—1920 років поблизу села вели бої з більшовиками військові частини Армії УНР під проводом Олексія Алмазова й Марка Безручка. 16 червня 1919 року під селом відбувся бій козаків 5-го кінного Кінбурзького полку (згодом — 1-го кінного полку імені Максима Залізняка) Дієвої армії УНР із більшовиками. У цьому бою дістав поранення командир полку, полковник Кость Смовський, та загинув ударний відділ сотника Антона Юницького з дев'яти козаків та старшин: сам сотник Антон Юницький, хорунжий Олександр Харченко, чотовий Макар Пилипенко, козаки Іван Хижий і Панас Морозовий та четверо невідомих вояків. Загиблі вояки були поховані селянами у Великих Дедеркалах 17 червня 1919 року в братській могилі.
Друга світова війна
Від вересня 1939 року Малі Дедеркали перебували під радянською владою, яка почала переслідування членів ОУН. У квітні 1941 року в Малих і Великих Дедеркалах та Вовківцях було створено сільськогосподарську артіль із центральною садибою у Вовківцях. Від початку липня 1941 року до початку березня 1944 року Малі Дедеркали — під німецькою окупацією. У німецькій окупації брав участь 48-й армійський корпус 1-ї танкової групи. За радянської влади репресовано 5 сільських родин. З мобілізованих на фронти німецько-радянської війни загинуло 19 чоловіків, 8 пропало безвісти.
У складі СРСР
У квітні 1948 року в доповідній записці Тернопільського обкому КП(б)У повідомлялося, що в селі Малі Дедеркали був убитий голова колгоспу. У 1971 році колгосп села Малих Дедеркал було приєднано до господарства імені Лесі Українки Великих Дедеркал.
Церква
Храм
Згідно з описом від 1893 року, у Малих Дедеркалах існував храм на честь Казанської ікони Божої Матері, збудований 1843 року стараннями священника Федора Пекарського. Церква була дерев'яною, критою бляхою, з такою ж дзвіницею. У 1873 році церкву було оновлено коштом парафіян. У храмі зберігалася благодатна Ікона Богоматері, іменована Казанською.
Парафія
Копії метричних книг зберігалися з 1813 року, сповідні розписи — з 1836 року. За описом церковного майна 1868 року парафія володіла садибою з городом, орними землями, сінокосами та погостом, загальна площа яких становила 23 десятини 898 сажнів. У ризниці церкви зберігався ерекційний документ 1721 року, виданий поміщиком Тадеушем Северином Дедеркалом. Крім того, на підставі визначення Св. Синоду від 1882 року та указу Волинської духовної консисторії від 1880 року, причт цієї церкви з 1887 року користувався землею при Свято-Димитрівській церкві села Шкроботівка площею 15 десятин 427 сажнів.
Етнографічні відомості
У «Трудах етнографічно-статистичної експедиції», зібраних Павлом Чубинським у 1869—1870 роках, зафіксовано кілька обрядових практик, поширених на той час у Малих Дедеркалах. Зокрема, описано, що під час поминання після Пасхи «христосувалися» на могилах із померлими, кидали яйця і казали: «святі батьки, ходіть до нас хліба й солі їсти», після чого сідали на могилі та закусували; опісля, звертаючись до померлих, казали: «наші рідняки, не поминайте лихом; чим хата багата, тим і рада».
Також подано опис свята «Ляля» (Красна гірка), яке відзначали 22 квітня, напередодні Юрієва дня: дівчата збиралися на лузі, обирали найкрасивішу серед себе («Лялю»), перев'язували та прикрашали її зеленню і квітами, саджали на дернову лаву, на яку ставили також глечик із молоком, сир, масло та інші почастунки, танцювали навколо та виконували пісні, після чого «Ляля» роздавала почастунки дівчатам і кидала їм вінки, які вони намагалися схопити на льоту.
На Івана Купала проводили ворожіння: дівчину, обрану найкрасивішою («Купайло»), із зав'язаними очима вели в ліс та саджали в підготовлену яму з вінками зі свіжих і зів'ялих квітів; вона навмання роздавала ці вінки іншим дівчатам, а отримання від неї свіжого чи зів'ялого вінка тлумачилося як передбачення щасливого або нещасливого шлюбу. Після завершення обряду дівчата тікали, щоб «Купайло» їх не спіймала, оскільки вважалося, що спіймана нею дівчина цього року не вступить в шлюб.
Населення
Чисельність
За даними на 1885 рік у Малих Дедеркалах було 411 жителів та 59 дворів. За даними на 1887 рік у Малих Дедеркалах був 581 житель та 54 двори. За переписом 1897 року в Малих Дедеркалах було 563 жителі. За переписом 1989 року постійне населення Малих Дедеркал становило 677 жителів. Наявне населення становило 671 житель. За переписом 2001 року постійне населення Малих Дедеркал становило 630 жителів. Наявне населення становило 626 жителів. За даними на 2003 рік у Малих Дедеркалах було 623 жителі. За даними на 2014 рік у Малих Дедеркалах було 611 жителів та 192 двори. За даними на 2021 рік у Малих Дедеркалах було 525 жителів та 181 двір. Зокрема, було 275 людей працездатного віку, 101 дитина віком до 18 років та 149 пенсіонерів.
+ Населення села Малі Дедеркали Рік 1885 1887 1897 1989 2001 2003 2014 2021 Жителів 411 581 563 677 630 623 611 525 Дворів 59 54 — — — — 192 181
За статтю
За переписом 1897 року в Малих Дедеркалах серед 563 жителів було 283 чоловіки (50,27 %) та 280 жінок (49,73 %). За переписом 1989 року в Малих Дедеркалах серед 677 жителів постійного населення було 311 чоловіків (45,94 %) та 366 жінок (54,06 %). Серед 671 жителя наявного населення було 311 чоловіків (46,35 %) та 360 жінок (53,65 %).
За мовою
За переписом 2001 року в Малих Дедеркалах серед 630 жителів постійного населення 629 людей (99,84 %) вказали рідною мовою українську, 1 людина (0,16 %) — російську.
+ Мовний склад населення села Малі Дедеркали (2001)МоваКількістьВідсоток українська62999,84 % російська10,16 %Усього630100 %
За релігією
За переписом 1897 року в Малих Дедеркалах серед 563 жителів було 484 православних (85,97 %) та 74 католики (13,14 %).
Сільське господарство
Станом на 2005 рік діяло сільськогосподарське товариство «Відродження», засноване 2000 року. За даними на 2014 рік Малі Дедеркали були центром ТзОВ «Шумськагро».
Соціальна сфера
За даними на 2014 рік у селі діяли фельдшерський пункт, клуб, бібліотека; крамниці.
Пам'ятки
Церква Божої Матері Казанської (ПЦУ) (1843, дерев'яна) Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1967)
Галерея
Відомі люди
Народилися
У селі народилися літератори: