Буджа́к (до 2024 року — Бородіно́; також Бородіне́) — селище в Болградському районі Одеської області. Адміністративний центр Буджацької селищної громади Болградського району. За 12 км на північний схід від залізничної станції Березине, на шляху Бендери—Ізмаїл.

Історія Поселення засноване 1814 року німецькими колоністами-лютеранами як Село № 1 (). Його заснували 100 родин переселенців, серед яких 64 походили з Вюртемберга, 22 — з Мекленбурга, 18 — із Західної Пруссії, 9 — з Бадена та 2 — із Саксонії. Під час заснування колонії їй було відведено 7148 гектарів землі. Первісною власною назвою поселення була Сак () — за назвою річки Сака, на якій воно було засноване. Згодом село нетривалий час мало назву Александр на честь російського імператора Олександра I, який маніфестом 1813 року закликав німецьких колоністів переселятися до Бессарабії для освоєння новоприєднаних степових територій. У 1817 році село отримало назву Бородіно, пов'язану з Бородінською битвою 1812 року.

За даними 1859 року у німецькій колонії Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1618 осіб (812 чоловічої статі та 806 — жіночої), налічувалось 149 дворових господарств, існувала лютеранська кірха та сільське училище. Бородінська кірха була однією з найстаріших і найбільших у регіоні та вміщувала 750 осіб.

Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешкало 2903 особи, налічувалось 151 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок, школа, поштова станція та лавка.

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2027 осіб (1014 чоловічої статі та 1013 — жіночої), з яких 1947 — лютеранської віри.

У 1912 році поблизу села було знайдено Бородінський скарб, що складається із золотих, срібних і бронзових виробів, а також предметів із рідкісних порід нефриту й тальку. Він датується II тисячоліттям до н. е.

Після входження Бессарабії до складу Королівства Румунія у 1918 році село перебувало в складі цієї держави до червня 1940 року.

Основою господарства села було вирощування зернових культур і тваринництво, а згодом також вирощування сої та рицини. Особливого розвитку набуло конярство: станом на 1939 рік у селі налічувалося 1200 коней, 2879 овець і 515 голів великої рогатої худоби.

Жителі Бородіна були відомі своєю любов'ю до співу. У 1928 році в селі було засновано культурне товариство «Гайльбронн» (), при якому діяли бібліотека та хори.

У 1930 році в селі проживали 2585 осіб, з яких 2468 були німцями, а 117 — представниками інших національностей. Станом на 1940 рік населення зросло до 2763 осіб, з яких 2719 були німцями, а 44 — представниками інших національностей. Площа земель села становила 7612 гектарів.

У 1940 році, після приєднання Бессарабії до СРСР, майже все німецьке населення села було переселене до Третього Райху в межах програми переселення бессарабських німців, організованої відповідно до радянсько-німецьких домовленостей. Натомість у 1940—1941 роках до села прибули нові переселенці з інших регіонів СРСР.

22 квітня 1941 року село Бородіно передане з Тарутинського району до Манзирського, райцентр перенесений з Манзиру до Бородіно і район перейменований на Бородінський.Указ Президії Верховної Ради УРСР від 22 квітня 1941 «Про перечислення села Бородіно з Тарутинського району, Ізмаїльської області, до складу Манзирського району, перенесення районного центру та перейменування Манзирського району, Ізмаїльської області»

У роки Другої світової війни 157 жителів Бородіно брали участь у боях з нацистськими окупантами, 58 з них загинули.

30 грудня 1962 р. Бородінський район ліквідований і Бородіно увійшло до складу Тарутинського району Одеської області.Указ Президії Верховної Ради УРСР № 10/9 від 30 грудня 1962 «Про укрупнення сільських районів Української РСР»

У липні 1995 Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію Бородінського колгоспу."03566601 Радгосп "Бородинський", смт Бородіно Тарутинського району"Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році»

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи і ліквідації Тарутинського району, селище увійшло до складу новоутвореного Болградського району.

19 вересня 2024 року Верховна Рада підтримала перейменування селища Бородіно на Буджак. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.

Сучасний стан Від Бессарабського до селища можна дістатися автошляхом .

У Буджаці є промисловий і харчокомбінат, інкубаторна станція, лісництво, РТС, середня школа, дитячий садок "Сонечко", будинок культури, 2 бібліотеки. В районі — посіви озимої пшениці, кукурудзи; виноградники, сади.

Населення

Мова Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року: МоваКількістьВідсотокросійська93451.04%українська38320.93%болгарська25513.93%румунська21311.64%гагаузька261.42%німецька80.44%білоруська60.33%інші/не вказали50.27%Усього1830100%

Постаті Стоянов Юрій Миколайович — російський актор театру і кіно. Черкасов Вадим Віталійович (* 1995) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Примітки

Джерела

Бородіно — Інформаційно-пізнавальний сайт | Одеська область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Одеська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1969. — 911 с.)