Анато́лій Анто́нович Пере́рва ( — ) — український журналіст, поет, гуморист, сатирик, перекладач та громадський діяч.
Життєпис
Дитинство і навчання Народився 12 квітня 1949 року в селі Вербівка Балаклійського району Харківської області Української РСР (нині — село в Ізюмському районі Харківської області України) в учительській сім'їІльїницька О. П. Перерва Анатолій Антонович // Літературна Харківщина: довідник. — Харків, 1995. — С. 257..
Під час навчання у школі закохався в піонервожату, яка писала вірші й відвідувала літературну студію при районній газеті, куди привела і Перерву. У студії він почав писати вірші й замітки до газети. Першого вірша надрукував у восьмому класіГалаур С. Анатолій ПЕРЕРВА: «Людям, які мають почуття гумору, вижити легше». Інтерв'ю// Урядовий кур'єр. — 2012. — 19 травня..
У 1977 році — закінчив факультет журналістики Київського університету імені Тараса Шевченка.
Журналістська і літературна робота У 1966—1979 роках — працював кореспондентом районних газет у селищі Нова Водолага та місті Балаклія Харківської області, заступником редактора харківської молодіжної газети «Ленінська зміна».
У 1979 році, за рекомендаціями Василя Мисика та Миколи Шаповала, прийнятий до Спілки письменників України — після виходу першої збірки поезій «Живіть, жита» (вийшла у Харкові, у видавництві «Прапор»).
У 1979—1994 роках — обирався відповідальним секретарем Харківської організації Спілки письменників України.
3 2000 року — член Асоціації українських письменників.
Помер 24 березня 2018 року у Харкові. Похований у рідному селі Вербівка Балаклійського району Харківської областіУ Харкові помер відомий український поет// Сайт ТСН. — 2018. — 25 березня..
Творчість і громадська діяльність Автор віршів, сатиричних і гумористичних творів (пародій, епіграм та шаржів), паліндромiв (вони вийшли окремою книгою «Соло: голос віщодощів»), художньої публіцистики, поетичних текстів для пісень, перекладів з білоруської, молдовської, грузинської та російської мов. Досліджував літературне життя Харкова XX століття.
Окремими виданнями вийшли збірки: «Живіть, жита» (1978) «Голоси криниць» (1981) «Серед білого дня» (1984) «На зламі літа» (1987) «Соло: голос віщодощів» (1996) «Чистий четвер» (1999) «Полювання без ліцензії» (2003) «Невимовне» (2007) «Перевесло слова і сльози» (2009) «Небесна ясність» (2013)
Крім збірок поезій, твори Перерви були опубліковані в кількох антологіях: «Слобожанська муза: антологія любовної лірики XVII—XX століть» (2000) «Два міста / Zwei Städte» (2000) «Ветер с Украины» (2004) «Слобожанська яса: антологія громадянської лірики кінця XVII-початку XXI століть» (2006) «Über Zeitund Raum. Понад час і простір. Антологія сучасної української і німецької поезії» (2006) «У сузір'ї рака: антологія української паліндромії» (2011) «Під знаком Мисика: антологія сучасної української поезії» (2015)
Вірші Перерви перекладено польською, болгарською, молдовською, киргизькою, марійською і російською мовами.
У 1982 році, за перші дві збірки поезій («Живіть, жита» та «Голоси криниць»), отримав Республіканську літературну премію імені Миколи Островського. У 2012 році — став лавреатом Премії імені Олександра ОлесяБрюґґен В. О. Перерва Анатолій Антонович// Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та інші. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022..
Брав активну участь у громадській роботі: обирався головою правління Фонду національно-культурних ініціатив імені Гната Хоткевича, сприяв відкриттю і становленню в Харкові Літературного музею. З 1994 по 2012 рік — працював заступником директора з наукової роботи Харківського літературного музею.
Зразок поезії
Як горох — у порожнє відро, Як гарба — із крутого узгірка, Сколихне мене раптом в метро Слобожанська знайома говірка.
На базар поспішають баби, До синів на коротку гостину — Споконвічні селянські торби Гречно просять підважить на спину.
Поспішають неквапно вони… Обжену їх прискореним кроком. Тільки пасмо сумне сивини Вріже погляд мені ненароком.
Дні сонячні — давно на дні, У глибині глухого моря. Я за тобою зголоднів, Зчорніли спогади від горя.
Ані шелесне. Тиша тиш. Ну, де ж ви, почуття трикляті? Скажи мені, чого мовчиш, Мов зжовклі віршики в шухляді?
А ніжність запеклась навік В моїй іще гарячій крові. Такий-от дивний чоловік — В мороз шепчу: — Ви ще живі, Наївні котики вербові?
Вшанування пам'яті У 2019 році у селі Вербівка, де поет народився, йому відкрили меморіальну дошку.
Бібліографія
Живіть, жита: вірші. — Харків: Прапор, 1978. — 63 с. Голоси криниць. — Харків: Прапор, 1981. — 51 с. Серед білого дня. — Київ: Радянський письменник, 1984. — 103 с. На зламі літа: лірика. — Харків: Прапор, 1987. — 86 с. Соло: голос віщодощів. — Харків: Прапор, 1996. — 68 с. Чистий четвер. — Балаклія: Серп і Молот, 1999. — 136 с. Полювання без ліцензії. Пародії та епіграми. — Харків: Глас, 2003. — 89 с. Невимовне: лірика. — Харків: Майдан, 2007. — 152 с. Перевесло слова і сльози: поезії. — Харків: Майдан, 2009. — 232 с. Небесна ясність. — Харків: Майдан, 2013. — 164 с. Імениті й безіменні: [поезія] // Харків. Lit. — 2015. — № 2. — С. 259. Анатолій Перерва: [стисла біографічна довідка, поезії] // Переяславські Сковородинівські студії: збірник наукових праць. / ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», Центр Сковородинознавства; — 2018. — Випуск 5, спецвипуск: Посібник-антологія «Поетичний славень Сковороді». — С. 293—294. Писав із друзями: переклади — Харків: Точка, 2021. — 192 с.
Примітки
Джерела
Анатолій Перерва // Хрестоматія з літератури рідного краю. — Харків, 2001. — С. 317—319. Брюґґен В. О. Перерва Анатолій Антонович// Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол.: І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк та інші. — Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. Галаур С. Анатолій ПЕРЕРВА: «Людям, які мають почуття гумору, вижити легше». Інтерв'ю// Урядовий кур'єр. — 2012. — 19 травня. Ільїницька О. П. Перерва Анатолій Антонович // Літературна Харківщина: довідник. — Харків, 1995. — С. 257. Перерва Анатолій [Електронний ресурс] // Писаревська О. В. Мовні засоби вираження ідейно-естетичного змісту в пейзажній поезії Анатолія Перерви// Наукові записки Бердянського державного педагогічного університету. Серія: Філологічні науки. — 2016. — Випуск 9. — С. 19-27. Писаревська О. В. Художня концепція людини і світу в поезії Анатолія Перерви: дисертація кандидата філологічних наук. — Харків: Національний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, Бердянський державний педагогічний університет, 2018. — 222 с.
Посилання Харків.lit, № 10, 2017—2018: вірші, щоденникові записи