Ки́ївські да́чі — дачні селища у передмісті Києва, які виникли внаслідок кількох хвиль дачного буму у другій половині ХІХ — на початку ХХ сторіччя, а також у другій половині ХХ сторіччя.
Найкращі зразки дачної архітектури поставлені на облік пам'яток історії та культури місцевого значення.
Термінологія Упродовж XVIII —ХХ сторіч термін дача мав різне значення.
1. У XVIII — першій половині XIX століття дачами називалися державні угіддя, віддані у тимчасове або постійне користування приватним особам або установам. Наприклад, Києво-Печерська лавра володіла дачами з озерами в Кончі-Заспі і на лівому березі Дніпра. Великі господарства постачали лаврі рибу.
1802 року угіддя для заміської дачі (майбутню Феофанію) одержав настоятель Михайлівського Золотоверхого монастиря.
У середині XIX столітті Теремки, якими володів Софійський монастир, були відомі як Софійська дача.
2. Дачами називалися також великі упорядковані угіддя, відведені для літнього відпочинку містян. Ці пансіонати належали відомствам і віддавалися в оренду їхнім службовцям. Перші київські дачі такого типу на Шулявці і в Братській Борщагівці влаштували митрополити для студентів Київської духовної академіїМакаров А. Малая энциклопедия киевской старины. Київ: Видавництво «Довіра», 2005. — С. 106—111. . У 1840-х роках офіцерам саперного батальйону, розквартированого на Печерську, під городи виділили Саперні дачі (Саперну слобідку).
3. У другій половині ХІХ сторіччя набули популярності дачі — приватні заміські садиби.
На старих картах назви дач написані з великої літери, а їхні родові позначення — з малої: Софійські, Сулимівські дачі. Згодом означуване слово «дача» увійшло до київських топонімів (урбанонімів): Караваєві Дачі, Новокараваєві Дачі, Казенні Дачі.
Київські дачні селища У другій половині ХІХ — на початку ХХ сторіччя дачі й дачні селища виросли у передмісті Києва (Лук'янівка, Сирець, Куренівка, Пріорка, Видубичі, Деміївка), поблизу Дніпра (Китаїв, Межигір'я, Трипілля), уздовж трамвайних ліній (Святошин, Пуща-Водиця) та уздовж залізниць (Боярка, Мотовилівка, Ірпінь, Буча, Ворзель, Тетерів, Дарниця).
Дачні селища на Пріорці, Казенних Дачах і в Китаєві (Корчуватому) з'явилися у 1850-х роках.
У 1870-1880-х роках кияни почали виїжджати у заміські будинки у Старій Дарниці, Боярці, Мотовилівці.
Із 1890-х дачники почали займати літні будинки у Новій Дарниці, Кинь-Ґрусті, на Святошинських дачах та в Пущі-Водиці.
З 1900-х років забудовуються Караваєві, Сулимівські, Софійські дачі.
Після відкриття у 1903—1908 роках Києво-Ковельської лінії Південно-Західної залізниці дачні селища заснували в Ірпені, Бучі, Ворзелі, НемішаєвомуЛицо Киева .16.10.2011. Где Киев давал дачи . 28.04.2017. .
На межі ХІХ — ХХ сторіч під Києвом відпочивало близько 50 тисяч киянКак отдыхали киевляне 100 лет назад . . +Дача на Юнкерова, 50-Б (Пуща-Водиця)Дача на вулиці Хрещатик, 104 (Боярка)Садиба Бахарєва (Святошин)
Пріорка У другій половині ХІХ століття Пріорку перетворили на дачне передмістя Києва. У першій чверті XX століття Пріорка фактично злилася з Куренівкою, Вітряними Горами й Западинкою і припинила існувати як окреме селище.
Казенні Дачі
1854 року Київська палата державних маєтностей на території майбутніх Казенних Дач, розташованих між нинішньою кіностудією ім. Довженко і Караваєвими Дачами, для своїх чиновників облаштувала близько трьох десятків садиб із будиночками. Упродовж 1860—1880-х років заможні власники зносили колишні казенні будиночки і зводили вілли. Одну з них її власниця Амалія Шедель назвала «Сан-Сусі», оскільки вілла була схожа на палац Сансусі у Потсдамі. Відтоді ця назва поширилася на всю місцевість.
На території селища були власні сторожі, посильні, садівники і чергові екіпажі для сполучення з містом. Вечорами грав духовий оркестр, ставилися аматорські вистави.
Дарницькі дачі У 1860-х роках виникає селище Стара Дарниця. 1896 року як дачне селище згадується Нова Дарниця. Тоді ж було сформовано мережу вулиць між залізницею та сучасними вулицями Вересневою (Василівською), Ю. Шевельова (Михайлівською) і Сімферопольською (Іванівською).
Дарницькі дачі, під які виділили 366 ділянок, розташовувалися в десяти верстах від Києва. На початку ХХ сторіччя на них збудували 80 дачних будинків.
Відпочивальників у Дарниці приваблювали «суха здорова місцевість, піщаний ґрунт і великий ліс». У версті від Дарниці на Дніпрі були влаштовані купальніСвятошин — дачный поселок . . +Дача (Дарниця)Дарницькі дачі
Китаїв (Корчувате) У 1900—1910-х роках існувало дачне селище Китаїв. Дачі розташовувалися над Дніпром на Корчуватому (вздовж сучасної Набережно-Корчуватської вулиці).
Китаїв став осередком натхнення для таких видатних постатей, як Михайло Драгоманов, Олена Пчілка, Людмила Старицька-Черняхівська, Микола Зеров, Панас Саксаганський та багатьох інших. Тут народжувалися музичні твори та поетичні рядки і відбулося чимало знаменних подій. Зокрема у літній домівці Драгоманових було весілля Ольги Драгоманової та Петра Косача. У цей пам’ятний день в Китаїв прибуло багато друзів родини, представників Старої громади.
Також у Китаєві відбулось освячення літнього народного театру, влаштованого у садибі нащадків власника цегельного заводу Сніжка. Аматорський театральний колектив Михайла Старицького виступив на сцені з славнозвісною комедією «За двома зайцями». Справу батька продовжила Марія Старицька – на китаєвській сцені ставилися п’єси корифея та твори інших драматургів.
Микола Лисенко впродовж багатьох років відпочивав разом зі своєю чисельною родиною в мальовничому Китаєві. Поруч з дачним будиночком ріс великий ліс, у якому вранці після сніданку композитор усамітнювався задля творчості. Літніми вечорами китаївські дачники збирались послухати щойно написані твори.
В 20-ті роки Михайло Грушевський влітку мешкав в Китаєві, де облаштував будинок по вул. Китаївська, 13/7.
Серед розваг відпочивальникам пропонувалося купання в затоці Дніпра або відвідування концертів у літньому театрі. Віряни мали можливість піти на прощу до чоловічого монастиря Китаївської пустиніГде Киев давал дачи . .
Боярка
1870 року на ділянці Київ-Фастів Києво-Одеської залізниці в селі Будаївка відкрилася станція Боярка. 1881 року лісове відомство біля станції відвело від державного майна понад 100 ділянок для продажу приватним особам. У жовтні 1882 року медична рада надала селищу статус лікувально-кліматичного курорту для легеневих хворих. Це дало поштовх до розвитку Боярки. Уздовж соснового бору розпланували 93 ділянки, площею майже 800 квадратних сажнів кожна: 78 садиб на вулиці, яку жартома прозвали «Хрещатиком», і 15 — на Липках. Київські багатії спорудили перші дачі на Хрещатику для власного користування. На початку 1880-х років дачним будівництвом зайнялися київські підприємці й місцеві заможні селяни, щоб здавати дачі в оренду грошовитим киянам. А наприкінці 1880-х років боярські дачі знімали люди середнього достатку, переважно, залізничні службовці.
У Боярці відпочивали або лікувалися український історик, громадський та політичний діяч Михайло Грушевський, композитор Микола Лисенко, актриса Марія Заньковецька, художник Микола Пимоненко, український перекладач, письменник Олександр Кониський, український учений-криміналіст та історик права Олександр Кістяківський, письменники Олександр Купрін і Шолом-АлейхемКучеренко М. Чи є Боярка історичним містом // Пам'ятки України: історія та культура. Науковий часопис. — 2006. — Число 4. — С. 2-33..
За словами Лаврентія Похилевича, Боярка весною і влітку, особливо вечорами, перетворювалася на багатолюдне і галасливе передмістя Києва. У селищі проживало різнорідне населення і розміщувалися резиденція адміністративної влади, дільниця поліцейського пристава, крамниці, склади, шинки, розважальні заклади та шикарні будівлі із садами і квітникамиПохилевич Л. Уезды Киевский и Радомысльский. Статистические и исторические заметки о всех населенных местностях в этих уездах и с подробными картами их. — К., 1887. — C. 94-95..
За станом на початок ХХІ сторіччя у Боярці збереглося кілька дерев'яних дачних будівель: збудована до 1885 року дача Олександра Кістяківського на вул. Хрещатик, 90 (або 88), садибний будинок Добромирових на вулиці Хрещатик, 20, дача на вул. Хрещатик, 83. +Дача О. Кістяківського (Боярка)Дача. Боярка, вул. Хрещатик, 83Дача. Боярка. вул. Хрещатик, 103
Мотовилівка
Разом із Бояркою виросло дачне селище в Мотовилівці. Найпопулярнішим місцем гулянь був мотовилівський вокзал. Як описували тодішні свідки, "після відходу поштового поїзда відпочивальники збиралися у вокзальній залі, де поштмейстер викрикував імена адресатів, яким надійшли листи.
Дача Кульженка (Кинь-Ґрусть) 1838 року хутір Кинь-Ґрусть, ліс і ставки придбали П. і М. Лукашевичи, які звели великий будинок і насадили фруктовий сад. Вони утримували власний кріпацький оркестр, який давав публічні концерти. Наприкінці ХІХ сторіччя власником садиби став Стефан Кульженко (1836—1906), меценат української культури, власник однієї з найкращих друкарень в Російській імперії, видавець серій листівок із краєвидами Києва. Після цього місцевість назвали «Дачею Кульженка». На її території заснували плантацію лікарських рослинКинь-Ґрусть // Звід пам'яток історії та культури.
Пуща-Водиця
Місцевість «Лісова дача Пуща-Водиця» перейшла у власність Києва у 1793 році.
Наприкінці XIX століття за ініціативою київських лікарів Ф. Г. Яновського і Р. Р. Рубінштейна в Пущі збудували перші санаторії. У зв'язку із цим з'явився попит на дачі, які почали знімати заможні хворі. 1883 року член Київської міської думи, київський купецький староста Микола Чоколов виступив із пропозицією перетворити Пущу на дачне селище. 1894 року на території Пущі-Водиці між річками Котуркою і Горенкою розпланували 600 ділянок. Проклали сім поздовжніх (нині шість) і 17 поперечних вулиць (зокрема 14 ліній).
Власниками дач в Пущі-Водиці були архітектори Володимир Ніколаєв, Едуард-Фердинанд Брадтман, фабриканти Я. Ріхерт та І. Снєжко. Селище відвідував архітектор Владислав Городецький. +Дача (вул. Юнкерова, 47)Дача (вул. Юнкерова, 50)Дача на Максименка, 9
Святошинські дачі
1897 року під Святошинські дачі відвели близько 250 га землі з Києво-Межигірського лісу уздовж Берестейського шосе. На території розпланували 450 ділянок, які віддали з торгів в оренду.
На території дачного товариства були Миколаївська церква, пошта, ощадна каса, телефонна станція, два проточних ставка для купання, відкрита сцена і концертна естрада, приватна бібліотека, ринок, аптека, кінематограф, тенісні корти, тир, дитячий майданчик, торговельні заклади, їдальні, першокласний ресторан із двома більярдними, громадські лазні, драматичний театр.
Дачники могли відпочивати в Казенному лісі, який простягався до села Петропавлівська Борщагівка. Поруч протікала невеличка річка.
Завдяки налагодженому побуту Святошинські дачі були популярнішими за всі інші дачні передмістя Києва. Близько трьох тисяч мешканців селища проживали тут цілорічно. +Дача з мезоніном (просп. Берестейський, 130)Садиба (вул. Південна, 59)Дача Дьякова (вул. Львівська, 80)
Караваєві Дачі 1870 року частину земель, на яких розташовувався «Деревний розсадник», продали хірургу, почесному громадянину Києва, професору Володимиру Караваєву (1811—1892). Згодом новий господар приєднав до маєтку «Гімназичну земельну ділянку», придбану у Кадетського корпусу. Загальна площа зросла з 43 до 63 десятин. Після смерті Володимира Караваєва його дочка, Ольга Караваєва-Колчакова, розділила володіння (понад 30 га) на 238 ділянок і протягом 1903–1908 років розпродала їх від приватні садиби. Із 1914 року місцевість, за якою закріпилася назва Караваєвські ДачіПОСТАНОВА виконкому Київської міської ради депутатів трудящих 6 грудня 1944 р. № 286/2 ПРО ВПОРЯДКУВАННЯ НАЙМЕНУВАНЬ ПЛОЩ, ВУЛИЦЬ ТА ПРОВУЛКІВ м. КИЄВА., увійшла до меж Києва.
Сулимівські дачі (Катеринівка)