Невенка Петрич (, 11 березня 1927, Масловаре — 27 січня 2015, Белград) — сербська письменниця, поетеса, педагог і експерт в області планування сім'ї та гендерних відносин.
Вона приєдналася до партизанів у віці 14 років. Стала керівником охорони здоров'я та соціальної політики в югославському місцевому самоврядуванні. Була також членом Югославських жіночих зборів, секретарем Конференції з соціальної діяльності югославських жінок (1961—1969) і президентом Ради з планування сім'ї Югославії (1968—1976). Вона представляла Європу в Центральній раді Міжнародної федерації планованого батьківства і була президентом Європейського комітету за освітою в цьому органі. Допомагала дослідницьким проектам Фонду ООН в області народонаселення, а також керувала курсом ООН з гендерних відносин і батьківства для учнів з країн, що розвиваються.
Освіта Закінчила філософський факультет Белградського університету в 1963 році. У 1987 році отримала ступінь доктора філософії на філософському факультеті університету у Сараєво, захистивши дисертацію на тему свобод людини, народження і самоврядування.
Наукові роботи Опублікувала тринадцять книг, в тому числі трилогію «І звіјезде смо досезалі» (I, II і III) (1996) . Крім того, бібліографія Невенкі Петрич, до якої увійшли 893 її публікації за 50 років, була видана в 1997 році під назвою «Невенка Петріћ: Бібліографіја 1945—1995». Також була опублікована книга «Сто педесет година моје породіце 1855—2005» (2006). Її докторська дисертація Човјекове слободі, рађање, самоуправљање ", в якій підкреслюється конституційне право людини на планування сім'ї в Югославії, також була опублікована.
Поезія Випустила чотири збірки віршів сербською: «Тражіх трачак СУНЦ погледом», 1993 «Запис на вітрі», Београд, 1994 «Пролепні акорди», Београд, 1994 «Кап росі на квітці», Београд, 1996.
Джерела I zvijezde smo dosezali II i III