Анна Павлівна Романова-Гольштейн-Готторп (), також Анна Павлівна Російська (), широко відома як Анна Павлівна (), ( — ) — королева-консорт Нідерландів та велика герцогиня-консорт Люксембургу у 1840—1849 роках, до шлюбу велика княжна Російської імперії з дому Романових-Гольштейн-Готторп, донька імператора Російської імперії Павла I та вюртемберзької принцеси Софії Доротеї, дружина короля Нідерландів Віллема II, матір короля Нідерландів Віллема III.
Біографія
Дитинство та юність Народилась 18 січня 1795 року у Гатчинському палаці. Була восьмою дитиною та шостою донькою великого князя Російської імперії Павла Петровича та його другої дружини Софії Доротеї Вюртемберзької, яка після прийняття православ'я взяла ім'я Марія Федорівна. Катерина II прокоментувала народження онуки фразою: «Багато дівчат, всіх заміж не видадеш». Своє ім'я новонароджена отримала на честь прабабки Анни Петрівни, старшої доньки імператора Петра I. Мала старших братів Олександра та Костянтина й сестер Олександру, Олену, Марію, Катерину та Ольгу, яка пішла з життя за кілька днів після її народження. Протягом наступних трьох років у неї з'явилися молодші брати Микола та Михайло.
У листопаді 1796 року батько обійняв престол Російської імперії під іменем Павла I. У жовтні 1799 року сестри Олександра та Олена одружилися та залишили Росію. Виховувалася Анна разом із сестрами Марією та Катериною. Освітою дівчинки займалася баронеса Шарлотта Лівен. Вивчалися іноземні мови, історія, математика, природничі науки, музика та живопис. Мешкала родина у палацах Гатчини, Павловська, Царського Села, Петергофу та Санкт-Петербургу. Батько до молодших дітей ставився з великою теплотою, яку вони згадували протягом життя.Стаття Мілени Черненко «Анна Павлівна: доля великої княжни»
Коли Анні було 5 років, Павла I було вбито у Петербурзі в ході змови. Імператором став її брат Олександр. Марія Федорівна залишила столицю й надалі мешкала з Анною та молодшими синами у Павловську, Гатчині та Царському Селі.Kunst en Cultuur. Anna Paulowna van Rusland (1795—1865). Публікація від 14 листопада 2017 року.
На знак близькості діти заснували особливий союз «Тріопатія» і прийняли туди матір. Всі вони носили особливі кільця на пальцях. Гувернанткою Анни стала швейцарка Луїза де Сібур.Колекція Луїзи де Сібур Велика княжна вільно володіла російською, німецькою та французькою мовами, отримувала уроки математики та фізики. Мала здібності до рукоділля та живопису. Уроки живопису брала в Ореста Кіпренського.Стаття Інеси Філатової «Анна Павлівна — руська королева Нідерландів» від 24 жовтня 2016 року Для релаксації вишивала історичні сюжети. У Павловському палаці висіли її картини та був цілий ряд вишитих нею стільців.Біографія Анни Павлівни Романової Її дитячі малюнки також збереглися, демонструючи зрілість і майстерність юної авторки.Російська королева Нідерландів, до якої сватався сам Наполеон
У 1809 році імператор Наполеон, прагнучи породичатися з російською імператорською родиною, збирався просити руки однієї з великих княжон. Катерина поспіхом була видана в шлюб із Георгом Ольденбурзьким. Анна надалі вела з нею інтенсивне листування. Марія ще у 1804 році стала дружиною спадкоємного принца Карла Фрідріха Саксен-Веймар-Эйзенахського. Тож, 22 листопада, через свого посла Армана де Коленкура, Бонапарт просив руки Анни.Короткі відомості про Анну Павлівну Посол у листах до міністра іноземних справ Франції писав, що Анна є високою на зріст для свого віку і розвиненіша, ніж зазвичай буває в Росії, цілком сформована фізично ось уже цілих п'ять місяців, має прекрасні очі, ніжний вираз обличчя, люб'язну та приємну зовнішність, і хоча не є красунею, але погляд її сповнений доброти; подібно братам, походить на матір й у майбутньому успадкує її ходу та форми. Характер дівчини називав тихим і скромним. Зазначав, що доброті в ній віддають перевагу перед розумом, але як усі великі княжни, вона є прекрасно вихованою й освіченою, а також вже вміє тримати себе, як личить принцесі, володіє тактом і впевненістю, необхідними при дворі.Русский биографический словарь А. А. Половцова «Анна Павловна»
Переговори не мали позитивного результату, і 4 лютого 1810 року імператор Олександр повідомив Коленкура, що, з огляду на молодість Анни, імператриця Марія Федорівна не може погодитися на шлюб раніше, як через два роки, що було рівносильно відмові у ввічливій формі. Вже 1 квітня 1810 року Бонапарт повінчався з ерцгерцогинею Марією-Луїзою Австрійською. У червні 1812 року він почав війну з Росією. Після взяття французами Москви у вересні, у Петербурзі, де перебувала царська родина, вирували панічні настрої. Марія Федорівна періодично наказувала вкладати речі для відбуття в далекі губернії, від чого її кожного разу відмовляли.Реакція російського суспільства на взяття Москви Втім, вже у грудні залишки французької армії залишили Росію.
Іншими потенційними нареченими для великої княжни були король Пруссії Фрідріх-Вільгельм III, проти кандидатури якого виступила її сестра Катерина, та, у 1814 році, французький принц Шарль-Фердинанд Беррійський з дому Бурбонів, шлюб із яким вимагав прийняття католицизму. Претендентами на її руку також виступали британський герцог Кларенс та австрійський ерцгерцог Фердинанд.
Зрештою, Олександр I запропонував шлюб із принцом Оранським, як символ альянсу, створеного після Віденського конгресу. Принц вважався героєм Ватерлоо та мав давні товариські відносини з імператором Росії, був красивим й освіченим. У 1814 році він мав узяти шлюб із Шарлоттою Уельською, однак та розірвала заручини. 20 грудня 1815 року він прибув до Петербургу. 28 січня відбулися його з Анною заручини.
Шлюбне життя
У віці 21 року Анна взяла шлюб із 23-річним спадкоємним принцом Об'єднаного королівства Нідерландів Віллемом Оранським. Вінчання за православним звичаєм пройшло у Павільйоні Роз у Павловську, де вінці над головами наречених тримали її молодші брати, за протестантським — відбулося 9 (21) лютого 1816 року у каплиці Зимового палацу Санкт-Петербургу.Детальний опис події міститься в «Камер-фур'єрском церемоніальному журналі» за 1816 рік Весільна сукня нареченої була прикрашена дорогоцінним камінням, а її шлейф був настільки важким, що його несли п'ятеро осіб. Після закінчення церемонії гості перейшли до Великої Мармурової зали, де був накритий весільний стіл. По всіх церквах відправлялися подячні молебни, скрізь лунав колокольний дзвін, столиця була ілюмінована.Стаття архімандрита Августіна Нікітіна «Велика княжна Анна Павлівна (1795—1865) — королева Нідерландів» в альманасі «Альфа й Омега» № 43, 2005 Маніфест про одруження оголосили 29 лютого 1816 року в Ярославському Спаському монастирі.
Після взяття шлюбу Анна зберегла православну віру. Чоловікові вона принесла посаг в 1 мільйон рублів. Щорічно отримувала гроші з фонду, створеного її батьком, на додачу матір кожного року виплачувала їй 10 000 рублів. Повний опис приданого великої княжни склав сорок шість сторінок. Його у 100 великих скринях відправили до Амстердаму морем на кораблі «Принц Блюхер». Марія Федорівна особисто стежила як збирали рундуки. Там були меблі, одяг, оббивка для стін, шпалери, посуд, картини та інші речі, що мали зробити життя принцеси більш звичним на новій батьківщині. Коли ж Віллем побачив кількість приданого, то написав додому: «Дорогий тато, якщо Анна візьме всі свої речі, наші маленькі палаци не зможуть їх вмістити».
До середини червня молодята мешкали у Петербурзі та Павловську. Весь цей час для них влаштовувалися обіди, бали, гуляння та різноманітні розваги. Із чоловіком Анна спілкувалася французькою мовою. Разом вони відвідали Троїце-Сергієву лавру. 6 червня було влаштоване фінальне святкування,Павільйон Роз у Павловську на якому виступали хори росіян та фламандців, були влаштовані танці та зображення живих картин, а також прочитаний вірш Олександра Пушкіна «Принцу Оранському».Велика княжна Анна Павлівна А. С. Пушкин. Собрание сочинений в 10 томах. М.: ГИХЛ, 1959—1962. Том 1. Стихотворения 1814—1822.
10 червня, відвідавши Казанський собор, подружжя відбуло каретою до Нідерландів. Анна по від'їзді була проголошена почесним любителем Імператорської Академії мистецтв. З Росії вони через Нарву вирушили до Берліну, де Анна познайомилася зі свекрухою Вільгельміною. Через Нассау прибули до Нідерландів. На землю нової батьківщини Анна ступила 22 серпня. В той час вона вже була вагітною первістком.
4 вересня пара урочисто в'їхала до Гааги, невдовзі — до Амстердаму, а у жовтні — до Брюсселя. Принцеса мала культурний шок, бо в Нідерландах всі відстані виявилися набагато меншими, ніж у Росії. Оселилося подружжя у палаці Хугетан на вулиці Ланге Форхаут в Гаазі, збудованому у XVIII сторіччі для доньки банкіра.Історія палацу Хугетан Згодом переїхали до палацу Кнеутердейк, однак більшу частину часу проводили в Брюсселі. З одного боку, Анні подобалося це місто, яке нагадувало їй Санкт-Петербург, з іншого — через складні відносини її чоловіка з батьком-королем. У лютому 1817 року в Брюсселі Анна народила первістка. На честь цього Віллем подарував дружині будинок Петра I в Зандамі. Цей жест вона дуже високо оцінила. Згодом, турбуючись про стару будівлю, веліла звести для неї охороняючий кам'яний футляр.
Всього у подружжя було п'ятеро дітей. Всі вони виховувалися у вірі батька. Віллем прагнув дати їм освіту у громадських закладах, однак Анна цю ідею не підтримувала. Принц також вважав, що фізичні вправи для дітей є дуже важливими, і хлопці багато часу проводили на свіжому повітрі. Він брав активну участь у їх вихованні, вчив читати і сам давав їм уроки географії. На думку подружжя, король Віллем I надто втручався у виховання малих спадкоємців. Наприклад, він був проти вакцинації старшого онука проти віспи. Анна вважала таку поведінку тиранією, на що жалілася в листах до матері.
Літо сімейство проводило у палацах Тервурен та Сустдейк. В усіх місцях, де мешкала Анна, були збудовані православні каплиці. Активно листувалася з російськими родичами. Ревно вивчала нідерландську мову, якою, зрештою, оволоділа краще, ніж її чоловік, літературу, історію, місцеві звичаї та порядки. Повага до них здобула їй любов і відданість підданих.
Втім, придворні вважали, що в неї важкий характер. Принцесу вражала близькість королівського дому до народу та невелика класова різниця, чого не було в Росії. Король розмовляв зі своїм персоналом, підтримував контакти з низьким дворянством і навіть зі звичайними громадянами.Стаття Даан Кувенберг «De ontembare Anna Paulowna (1795—1865)» Їй було важко звикнути до того, що люди запросто підходять до неї. Вона ставила себе дуже високо і робила речі, які в Нідерландах здавалися дивними. Наприклад, кидала на підлогу використані носовички, які мали підбирати фрейліни, або в палаці Гет-Лоо, якщо їй здавалося, що йти занадто далеко, її повинні були нести на паланкіні. Незвичним для голландців було також її ставлення до гігієни: принцеса мала манеру приймати по черзі гарячі та крижані ванни.
Із чоловіком в Анни склалися дружні стосунки, їх також поєднувала любов до живопису, однак Анна вважала себе вищою за походженням, оскільки народилася в сім'ї імператора. Втім, Віллем захоплювався Росією і ласкаво кликав дружину Анінька.
У 1820 році їхня резиденція в Брюсселі вщент згоріла, самі вони ледве врятувалися. Була знищена більшість речей, які велика княжна привезла з Росії. Марія Федорівна розпорядилася вислати доньці сімейні портрети, книги, коштовності та одяг. У 1823 році почалося будівництво нового палацу. Наступного року подружжя здійснило візит до Росії, який тривав майже рік. Восени 1825 року вони повернулися до Нідерландів, а у грудні Анна дізналася про смерть брата-імператора в Таганрозі. Наступним імператором Росії став її брат Микола.
У 1828 році подружжя в'їхало до нового палацу у Брюсселі,Зараз — Палац Академій. а наступного року звідти відбулася крадіжка російських коштовностей. Анна звинувачувала чоловіка у недбальстві, однак, подейкували, що він просто подарував прикраси коханкам. До 1843 року пара жила переважно роздільно.