Пітер Деннінг (; 6 січня 1942, Квінз, Нью-Йорк) – американський вчений в галузі обчислювальної техніки. Він сформулював принцип локальності посилань (званий принципом Деннінга) і висунув ідею алгоритму підкачки, заснованого на понятті робочого набору. Автор і редактор 7 книг та 320 технічних документів.

Біографія Пітер Деннінг з ранніх років виявляв інтерес до науки, вивчаючи астрономію, ботаніку, радіоелектроніку в початковій школі. У школі в Ферфілді, він представляв комп'ютери, які збирав вдома, на виставці наукових проектів учнів в 1958, 1959 і 1960 роках. Один із комп'ютерів, зібраний за допомогою частин від автомата для гри в пінбол, який розв'язував лінійні рівняння, завоював гран-прі. Науковець продовжив навчання в Манхеттенському коледжі на бакалавра в галузі електроніки (1964), а потім — Массачусетському технологічному інституті. Звання кандидата наук отримав у 1968 році. У Массачусетському технологічному інституті він брав участь в проекті MAC та зробив внесок в розробку (інформаційно-обчислювальна система ущільнення каналів каналів передачі даних). Його кандидатська дисертація «Розподіл ресурсів в багатопроцесорних комп'ютерних системах» представляє основні ідеї в роботі набору, локальності, трешинга й балансу системи. У Пристонському університеті (1968 — 72), він написав свою класичну книгу «Принципи операційних систем». Він співпрацював з Альфредом Ахо і Джеффрі Ульманом в роботі з підтвердження оптимальності алгоритму заміщення сторінок і про підтвердження того, що компілятори, засновані на пріоритеті синтаксичного аналізу, необхідно шукати з поверненням. В Університеті Пердью (1972—1983) він був рецензентом численних кандидатських дисертацій з обґрунтування теорій управління пам'яті, заснованих на понятті локальності й поширення операційного аналізу мереж масового обслуговування. Він був одним із засновників мережі CSNET. У 1979 році став деканом факультету. Завершив книгу про обчислювальні моделі «Машини, Мови і Обчислення», спільно з Джеком Денісом і Джо Квалітсом. У Еймсовському дослідному центрі НАСА (1983—1991) Деннінг заснував RIASC, науково-дослідний інститут передових комп'ютерних досліджень, і перетворили його в один із перших центрів для проведення міждисциплінарних досліджень в області обчислювальної та космічної науки. В Університеті Джорджа Мейсона (1991—2002) він очолював факультет комп'ютерних наук, був заступником декана та віце-ректором, заснував Центр Нью-інженер. Центр був першопрохідцем в області веборієнтованого навчання. Він створив курси з проектування для інженерів, названі Sence 21, які стали основою його іноваційного проєкту. Деннінг створив курс із основ інформаційних технологій — «Великі принципи обчислень»An Interview with PETER J. DENNING.

Головні роботи

Віртуальна пам'ять У 1970 році Деннінг опублікував доповідь, яка представляла наукову основу віртуальної пам'яті й підтвердження наукових даних, вирішуючи спірні питання стабільності й продуктивності віртуальної пам'яті.

Принцип локальності і робоча множина У 1966 році Деннінг запропонував встановити як запобіжну міру до пам'яті робочу множину й пояснив, чому це так, використовуючи ідею локальності, представлену Лісом Беладі. Його праця стала класичною. Він отримав нагороду ACM в 1968 році і — в 2005 році.

Принципи операційної системи На початку 1970-х років він співпрацював з Кофманом в розробці теорії операційних систем, яка стала класичним підручником.

Операційний аналіз і оцінка продуктивності В середині 1970-х років науковець співпрацював з Джеффрі Бузеном з операційного аналізу, розширивши основні принципи роботи з мережами масового обслуговування.

Цифрова бібліотека Деннінг керував проектом цифрової бібліотеки 1992-97, який завершено в 1997 році. Асоціація обчислювальної техніки стала першою професійною організацією, яка зібрала повну бібліотеку власних публікації.

Великі принципи обчислень Кар'єра Деннінга була спрямована на те, щоб сформулювати основні принципи обчислень. У 1999 році він розширив зону пошуку. Виявлення природних інформаційних процесів в біології, фізиці, економіки, матеріалів та в інших областях, переконували його в тому, що його основні визначення обчислень повинні бути змінені, щоб охопити як фізичні, так і штучні інформаційні процеси.

Деннінг мав вагомий вплив на освіту. Об'єднана цільова група під головуванням Пітера Деннінга, відомого фахівця в галузі програмного забезпечення і педагога, випустила розгорнуту доповідь «», яка формулювала принципи викладання дисципліни комп'ютинг (), що охоплює комп'ютерну науку і комп'ютерну інженерію. Через два роки, знову сформована Об'єднана цільова група з посиланнями на цю доповідь, опублікувала остаточну версію третього документа серії Computing Curricula 1991. Згідно преамбули, він акумулював ідеї навчальних програмах, самостійно розроблених IEEE-CS в кінці 70 — початку 80-х рр. XX стУправление памятью.

Розглядаючи професійні аспекти комп'ютингу, Пітер Деннінг писав: Международный журнал «Программные продукты и системы». Саме Деннінг очолював об'єднану цільову групу () двох провідних професійних співтовариств США, IEEE і ACM, що розробила основи еталонної навчальної програми, , за якою й нині навчаються в американських університетах. У ній були визначені й розвинені три парадигми комп'ютингу: теорія (математика), абстракція (моделювання) конструювання (реалізація).

Однак згодом, в результаті очевидної гуманізації свого підходу до дисципліни, Деннінг, не применшуючи значення попередніх формулювань, визначив три нових базових принципи для побудови сучасних університетських програм по комп'ютингу: , тобто вміння вислухати, розібратися у вимогах замовників і клієнтів, встановити з ними індивідуальне партнерство для вирішення цих проблем; , звичку завершувати, бути твердим у своєчасному виконанні зобов'язань і задоволенні замовників; , здатність вчитися, постійно, протягом усього життя освоювати нові навички та збільшувати компетенцію.

Нагороди Деннінг отримав 24 нагороди за роботу й внесок у науку. Вони включають три нагороди професійного співтовариства, стипендії, три почесних ступеня, п'ять нагород за технічний внесок і шість — в області освіти.

Публікації Він автор або редактор 340 технічних документів і семи книгhttp://denninginstitute.com/pjd/PUBS/pub-list.pdf. 1973, з Едом Коффман. Operating Systems Theory. Prentice-Hall. 1978, з Джеком Деннісом и Джо Кваліцем. Machines, Languages, and Computation. Prentice-Hall. 1997, з Бобом Меткалфом Beyond Calculation: The Next 50 Years of Computing. Copernicus Books. 2001. The Invisible Future: The Seamless Integration of Technology in Everyday Life. McGraw-Hill. 2010. The Innovator's Way: Essential Practices for Successful Innovation. MIT Press. 2015. Great Principles of Computing. MIT Press

Статті: 1968. "The Working Set Model for Program Behavior". ACM Communications (May). 1970. "Virtual memory." ACM Computing Surveys (September). 1970. "Thrashing: Its Causes and Prevention". 1976. "Fault tolerant operating systems". ACM Computing Surveys (December) 1978. with Jeff Buzen. "Operational Analysis of Queueing Network Models." ACM Computing Surveys (September). 1980. "Working sets past and present". From IEEE Transactions Software Engineering, January 1980.http://denninginstitute.com/pjd/PUBS/WSPastPresent_1980.pdf 1984, with Robert Brown. "Operating Systems". Scientific American issue on software. 1990, with Walter Tichy. "Highly parallel computation". Science magazine, November. 1992. "Educating a new engineer". ACM Communications (December). 2006. "The Locality Principle". Chapter in Communication Networks and Systems (J Barria, Ed.). Imperial College Press.Microsoft Word - locality_v3.doc. (PDF) . Retrieved on 2014-02-21. 2007. "Computing is a natural science." ACM Communications (July). 2009, with Peter Freeman. "Computing's Paradigm". ACM Communications (December). 2010, with Fernando Flores and Peter Luzmore. "Orchestrating Coordination in Pluralistic Networks". ACM Communications (March).

Примітки

Посилання Great Principles site An Interview with PETER J. DENNING Международный журнал «Программные продукты и системы» Управление памятью