Абдулхуссейн Гажир (; 4 червня 1902 — 5 листопада 1949) — іранський державний і політичний діяч, прем'єр-міністр країни в другій половині 1948 року.
Життєпис Народився в Тегерані, закінчив Дар ул-Фунун, після чого працював у посольстві Ірану в Радянському Союзі. В кабінеті Ахмада Кавама Гажир обіймав посаду міністра фінансівAschraf Pahlavi: Faces in the mirror. Prentice-Hall, 1980, стор. 79f.
13 червня 1948 року Гажир очолив уряд. Одразу після свого призначення Абдулхуссейн зазнав критики аятоли Аболь-Касема Кашані, який назвав Гажира шпигуном Британської імперії. Аятола організував демонстрації проти нового прем'єра-міністра. Призначення Гажира на посаду було спричинено тим, що керівництво Ірану планувало укласти нову угоду, що регулювала б діяльність Англо-перської нафтової компанії. Парламент Ірану бажав отримувати більш високий відсоток прибутків від видобутку нафти в Ірані. Абдулхуссейн Гажир підготував таку угоду, але сам її не підписав, оскільки вийшов у відставку з посади через демонстрації, що продовжувались проти його урядуGholam Reza Afkhami: The life and time of the Shah. University of California Press, 2009, стор. 118.
4 лютого 1949 року стався замах на шаха Мохаммеда Резу Пахлаві. Виконавець Фахр Арай кілька разів вистрелив у шаха, втім поранення виявились не смертельнимиGholam Reza Afkhami: The life and time of the Shah. University of California Press, 2009, стор. 117. Після тих подій почались репресії проти організаторів замаху, зокрема була заборонена Народна партія Ірану. Противники режиму Пахлаві не зупинились і 4 листопада 1949 року Хуссейн Емамі вдарив ножем Абдулхуссейна Гажира, коли той входив до мечеті в Тегерані. Наступного дня Гажир помер у лікарні від отриманих пораненьCatherine & Jacques Legrand: The Shah of Iran. Creative Publishing International,1989, стор. 61.
Примітки