Лопатинський район () — адміністративно-територіальна одиниця (муніципальний район) Пензенської області Приволзького федерального округу Росії.
Географія
Район розташований на південному сході Пензенської області. На північному заході межує з Шемишейським, на північному сході — з Камешкірським, на заході — з Малосердобинським районами Пензенської області, на півдні — з Саратовською областю.
Лопатинський район знаходиться в екологічно сприятливій природній зоні, тут відсутні виробництв котрі забруднюють атмосферу та є великій площі лісів. Район розміщується в лісостеповій смузі, широколистяними лісами зайнято близько 16,3% території району.
Лісові масиви зосереджені на правому березі річки Узи та на лівому березі річки Чардим. У річках водиться судак, плотва, окунь, щука.
Клімат Район знаходиться в зоні помірно-континентального клімату. Зими тут теплі снігові (середня температура січня - 10 ° С), в степовій частині району часті сильні снігові бурі. Літо тепле (середня температура липня +20 ˚С), часто посушливе.
Історія Заселення земель сучасного Лопатинського району почалося наприкінці 17 століття, коли стольнику Варипаєву були віддані в користування землі на лівому березі річки Узи. У цей же час на землях сучасного Лопатинського району починає селитися мордва і татари, які охороняли ці землі від нападу кримських татар, калмиків та інших степових народів, забезпечуючи безпеку Сурської дороги. У першій половині XVIII століття було засновано село Лопатине, назване на честь купців Лопатиних, що служили на оборонних лініях Пензенського краю. У XVIII столітті на цих землях селилися відставні офіцери Російської імперії.
Район утворений 23 липня 1928 року в складі Вольського округу Нижньо-Волзького краю. З січня 1934 року район у складі Саратовського краю, з грудня 1936 року — в Саратовській області.
У 1935 році зі складу району було виділено Даниловський район. 4 лютого 1939 року район переданий до складу новоствореної Пензенської області.
1958 року до складу району включена територія скасованого Даниловського району .
У 1963—1965 роках район був скасований, його територія входила до складу Шемишейського району.
Населення 1939 1959 1970 1979 1989 2002 2009 2010 2011 2012 2013 2014 2015 2016 2017 24 929 ↗ 28 642 ↘ 24 205 ↘ 19 855 ↘ 17 838 ↘ 16 190 ↘ 14 911 ↗ 14 942↘ 14 872 ↘ 14 520 ↘ 14 247 ↘ 13 943 ↘ 13 674 ↘ 13 468 ↘ 13 152
Національний склад Росіяни — 60%; татари — 22%; мордва — 16%; інші — 2% .
Муніципально-територіальний устрій У Лопатинському районі 40 населених пунктів у складі 11 сільських поселень.
№ Сільські поселення Адміністративний центр Кількість НП Населення Площа, км² 1 Верешимська сільрада село Верешим 5 ↘ 580 129,99Пензенская область. Общая площадь земель муниципального образования 2 село 4 ↘ 1664 281,37 3 село 3 ↘ 459 129,12 4 село 1 ↘ 599 105,55 5 село Дубровське 3 ↘ 647 109,82 6 село Лопатине 10 ↘ 5193 194,15 7 село Пилкове 1 ↘ 485 58,13 8 село Старий Вершаут 1 ↘ 580 74,04 9 Старокарлиганська сільрада село 2 ↗ 784 67,65 10 село Суляєвка 1 ↘ 884 91,80 11 село Чардим 9↘ 1 277 204,22
Пам'ятки На території Лопатинського району знаходяться — Районний краєзнавчий музей (с. Лопатине), Церква Богоявлення Господнього (с. Старий Чардим), Нікольська церква (с. Лопатине), та джерела, які є місцем масового паломництва у релігійні свята.
Економіка Лопатинський район входить до складу Поволзького економічного району.
Відомі персоналії, пов'язані з районом Єфімов Андрій Семенович — український вчений, діабетолог, академік Національної академії медичних наук України, доктор медичних наук, професор, Лауреат Державної премії України, Заслужений діяч науки і техніки України. Чесноков Федір Маркелович — ерзянський радянський письменник, прозаїк, драматург та літературознавець. Кривошеєва Єфимія Петрівна — ерзянська народна оповідачка, одна із засновників мордовського оповідального мистецтва Єгоров Григорій Антонович (1891—1963) — журналіст, організатор мордовського національного друкарства.
Примітки
Посилання Лопатинський район на сайті «Пензенська область: міста, села, люди» Лопатинський район на портале «Суслони»