Оле́на Дми́трівна Ковале́нко (4 грудня 1927, Рокитне — 27 грудня 2000, Київ) — українська акторка, педагогиня, дикторка Українського радіо. Заслужена працівниця культури УРСР з 1975 рокуВідомості Верховної Ради Української РСР. Том 34. — К.: Рада, 1975. — С. 543, народна артистка України з 1997 року.
Життєпис Народилась 4 грудня 1927 року у селі Рокитному (нині Харківський район Харківської області, Україна). Дочка письменника Дмитра Косарика. 1950 року закінчила Харківський державний театральний інститут, де навчалася у Івана Мар'яненка.
У 1950—1952 роках — акторка Полтавського українського музично-драматичного театру імені Миколи Гоголя. З 1952 року (з перервою) працювала на Українському радіо, з 1992 року — старша дикторка. Серед її учнів на радіо: тележурналіст Микола Канішевський, журналіст і педагог Майя Нагорняк, ведучий інформаційних новин Андрій Вільколек та інші. Одночасно у 1962—1966 роках викладала у Київському педагогічному інституті.
Була одружена зі співаком Вадимом Авдєєвим.
Померла у Києві 27 грудня 2000 року. Похована у Києві у колумбарії Байкового кладовища разом із чоловіком та матір'ю.
Творчість Часто виступала на урочистих подіях: ювілейних вечорах, концертах, брала участь в літературно-драматичних передачах, озвучувала науково-популярні фільми і телефільми. Знімалась в кіно:
1958 — «Сашко» (епізод); 1965 — «Криниця для спраглих» (Наталка, дочка); 1977 — «Тачанка з півдня» (дружина Цибулі); 1981 — «Ніч коротка» (тітка Шура); 1984 — «Прелюдія долі» (сусідка); 1987 — «Виконати будь-яку правду» (епізод). </div>
Вшанування У 1999 році був відзнятий документальний фільм про Олену Коваленко у рамках телепрограми «Забута афіша».
Примітки
Література