Млада Липовецька (справжнє ім'я Раїса Норляндер, інший псевдонім — Таїса Бельман; 1897, Рівне, Волинська губернія — 1963, Турин, Італія) — українська культурна діячка єврейського походженняВизначне жіноцтво України. Письменниці й митці ХХ століття у Східній Україні ; Луговий О. «Українське житя в Севастополі». Процитовано 30 квітня 2018.. Камерна співачка, перекладачка української літератури італійською мовою, публіцист, популяризаторка української пісні та творчості Тараса Шевченка в Італії.
Життєпис Млада Липовецька народилася у 1897 році у РівномуМацько В. Франкознавчий дискурс у наукових зацікавленнях Микулаша Неврлого ; «Філологічний дискус» — випуск 4, 2016 — с. 101.. У 1914 році вона закінчила Миколаївський інститут для дівчат-сиріт у Санкт-Петербурзі і того ж року виїхала до Італії навчатися співу.
В Італії виступала з концертами, пропагуючи українську народну пісню. Була однією із засновників Українського центрального комітету у Римі. З 1919 по 1920 рік — член редколегії часопису «La voce dell'Ucraina» та інформаційного бюлетеня «Ufficio Ucraino della Stampa», які заснувало Бюро української преси при дипломатичній місії УНР у Римі. Втративши голос, від 1919 Липовецька перекладала італійською мовою твори українських письменників, зокрема Котляревського, Шевченка, Лесі Українки, Франка, Олександра Олеся. Особливу увагу приділила популяризації творчості Тараса Шевченка. 1919 у часописі «La voce dell'Ucraina» опублікувала перші свої переклади італійською мовою його поезій: «Заповіт», «І мертвим, і живим…», «Чигрине, Чигрине». Переклад Липовецької вірша «Заповіт» пізніше було передруковано у книгах, присвячених Україні, Л. Майнарді (1933), Р. Бондіолі (1939), Л. Сальвіні (1942).
Знайомство Млади Липовецької із поетом Чезаре Меано, увінчалося 1926 року великою спільною роботою — підготовкою збірника перекладів віршів і поем Кобзаря. З фінансових причин видання тоді не відбулося, але М. Липовецька продовжила популяризацію творчої спадщини поетаГубар О. Шевченко в країні Гарібальді ; літературо-художній журнал «Крим» — № 1 (32), 2013. — с. 205.. Заснувавши у Турині 1930 році літературно-історичний збірник «Ucraina», вона розпочала публікувати на його шпальтах поезії Шевченка у супроводі статей з історії і літератури України. Спільно зі своїм чоловіком Чезаре Меано переклала й підготувала до друку збірку вибраної лірики із «Кобзаря» — «Taras Scevcenko. Liriche Scelte dal „Cobsar“», виданої в Турині, Мілані Флоренції, Римі; Неаполі, та Палермо, яка містить 38 віршів і поем з ґрунтовною передмовою Липовецької про життя і творчість поета. Окремі переклади творів Тараса Шевченка («Доля», «Муза», «Слава», «Мені однаково», «І небо невмите, і заспані хвилі», «Тарасова ніч», «Садок вишневий коло хати», «Кавказ», «Ой люлі, люлі, моя дитино») Млада Липовецька опублікувала в італійській періодиці, зокрема у журналі «Ucraina».
Відновлюючи поему Шевченка «Кавказ», Липовецька шукала не прямолінійних, а внутрішньозмістових лексичних відповідностей італійських і українських слів та словосполучень. У перекладі Млади Липовецької вірш «Садок вишневий коло хати» називається «Вечір». Переклала італійською мовою також новелу «Кленові листки» Василя Стефаника, драми «Брехня» та «Чорна Пантера і Білий Ведмідь» Володимира Винниченка. Її переклади тяжіють до буквальності, хоча деякі реалії адаптовано в розрахунку на італійського читача. Липовецька концентрувала увагу на передаванні самого змісту, плину авторської думки, порівнянь, епітетів, метафор.
Липовецька також є авторкою розвідок про Лесю Українку, Наталію Кобринську в італійських виданнях. 1930 у Турині заснувала культурологічний, літературно-публіцистичний журнал-збірник у формі брошури «Ucraina: Sei quaderni a cura di Mlada Lipovetzka», в якому публікувала довільні переклади поезій Шевченка зі своїми коментарями, супроводом роздумів про історію та літературу України. У збірці «Ucraina» (1932) праці Липовецької проаналізував професор літератури Туринського університету академік Артуро ФарінелліНовини з Італії ; Євген Онацький, «Свобода» — № 70 — Джерсі Сіті — 25 березня 1932.. За сприяння й підтримки Софії Русової 20 травня 1923 була наймолодшим делегатом 14-го Міжнародного жіночого конгресу, що проходив у РиміБогачевська-Хомяк М. Білим по білому: Жінки в громадському житті України, 1884—1939 — К.: Либідь, 1995 — с. 316.. Після перемоги у 1922 фашистської партії в Італії підтримала модель побудови авторитарного суспільства, вірила, що фашистська ідеологія силою переможе більшовизм. Своє бачення висловила в роздумах «Кілька слів про фашизм»Зайцев О., Беген О., Стефанів В. Націоналізм і релігія: Греко-Католицька Церква та український націоналістичний рух у Галичині — Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, — 2011. — с. 158.. Брала участь у ювілейному святі з нагоди проголошення Соборності України 24 січня 1959 у Римі за сприяння Українсько-італійського товариства. Чезаре Меано у 1938 році присвятив Липовецькій роман «Questa povera Arianna» () Меано Чезаре. Серця на грані = Questopovera Arianna: Повість / Чезаре Меано ; [за дозволом авт. з іт. мови пер. М. Островерха ; передм. до укр. читача Меано Чезаре ; обкл. рис. Е. Козака]. — Львів: Вид. І. Тиктор ; друк. Ставропігійського ін-ту в оренді І. Тиктора, 1938. — 128 с. — («Українська Бібліотека» ; Ч. 71)..
Померла Млада Липовецька у 1963 році в Турині.
Примітки
Джерела Константиненко К. Л. Липовецька Млада // Варварцев М. Шевченко в Італії: від перших відгуків до видання збірника творів // Міжнародні зв'язки України: наукові пошуки і знахідки. — 2014. — Вип. 23. — сс. 103—106. Норляндер (псевд. Млада Липовецька) Раїса ; litopys.org.ua. Процитовано 30 квітня 2018. Липовецька Млада ; Ф. П. Погребенник. izbornyk.org.ua. Процитовано 1 травня 2018. Луговий О. Визначне жіноцтво України. — Торонто: Українська видавнича компанія, 1942. — с. 186. Посилання