Станісла́вівка (до 1946 року — Святий Станіслав) — село в Україні, в Отинійській селищній громаді Коломийського району Івано-Франківської області.
Назва У дорадянський час мало назву Святий СтаніславІвано-Франківська область. Адміністративно-територіальний поділ. — Львів : Каменяр, 1965. — 84 с..
7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Святий Станіслав Коршівського району перейменовано на село Станіславівка і Святостаніславську сільську раду — на Станіславівська.
Історія Перед Першою світовою війною польською адміністрацією Галичини заснована на землях Лісної Слобідки колонія Свєнти Станіслав для поляків із Мазовії (підросійської частини Польщі).
1 квітня 1928 р. з гміни (самоврядної громади) Слобідка Лісна Коломийського повіту вилучено осаду (хутір) Святий Станіслав і з неї утворено сільську гміну Святий Станіслав того ж повіту, межею між гмінами визначено гостинець Станіслав — КоломияRozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 29 lutego 1928 r. o wyłączeniu osady «Św. Stanisław» z gminy Słobódka Leśna i utworzeniu z niej samoistnej gminy pod nazwą «Święty Stanisław» w powiecie kołomyjskim, województwie stanisławowskiem. .
У 1934—1939 роках було центром однойменної об'єднаної сільської гміни, до якої також входили села Сєдліско Бредтгайм, Слобудка Лєсьна і Сьвєнти Юзеф.
У 1939 році в селі проживало 2190 мешканців (600 українців греко-католицької віри, 1575 поляків, 10 євреїв і 5 осіб інших національностей)Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 37..
В червні 1945 року було заселене замішанцями з села Бонарівка на Закерзонні (22 родини). Серед поширених прізвищ в Станіславівці з переселених замішанців були Беднарчик, Голей, Голодинський Лиско, Станчак, Качмарський (Кочмарський), Солтис . В 1948 — 1949 рр. більша частина населення Станіславівки стала жертвами радянських репресій. Основна причина — гуманітарна та збройна допомога воїнам УПА.
Пам'ятки Станіславівка — заповідне урочище. Примітки
Джерела